Ренесансні гуманістичні ідеї спершу не викликали негативної реакції з боку офіційних представників католицької церкви. Си-туація різко змінюється після того, як у XVI ст. Відродження обертається феноменом Реформації. М. Лютер (1483—1548 pp.) піддав критиці офіційну католиць-ку доктрину. Його позиція виходила з ідей містичного пантеїзму Майстера Екхарта, августиніансько-платонічних уподобань та ренесансного критицизму Еразма Роттердамського. М. Лютер за-кликав повернутися до первісної «чистоти» християнського вчення, відкинути всі пізніші нашарування у вигляді папських бул і декретів. Висуваючи тезу про загальне «священство», він робив непотрібним духовенство, пропонуючи «прямий», індиві-дуальний шлях кожного віруючого до Бога. М. Лютер наполягає на ірраціональному характері релігійного знання, роблячи тим самим принципово неправомірною будь-яку спробу «світської» його критики. Він переклав Біблію німецькою мовою, зробивши тим самим її зміст ближчим і зрозумілішим для основної маси ві-руючих німців. Реформа М. Лютера позбавила церкву політично-го панування, підпорядкувала її світській владі. Ж. Кальвін (1509—1564 pp.) був автором іншого, більш ради-кального варіанта Реформації. Від лютеранства кальвінізм відріз-нявся більш категоричним містицизмом та ірраціоналізмом. Як вчив Ж. Кальвін, Христос своєю жертвою на хресті обрав до спа-сіння не все людство, а лише якусь його певну частину. Причому критерії «обраності» цілком ірраціональні. Тому, як він каже, «званих багато, а обраних мало». Проте саме внаслідок ірраціо-нального характеру божественного вибору обранцем може вва-жати себе кожний. Реформація за своїм ідейним змістом була типово ренесанс-ним феноменом. Водночас вона істотно відрізняється від гумані-стичної традиції Відродження репресивними заходами Контрре-формації. Лютеранський монізм у своєму запереченні автономії людської істоти, її свободи збігається з натуралістичним моніз-мом пізнього Відродження, який так само заперечує автономію людського єства. Недаремно своє продовження лютеранський монізм, який утверджував існування одного Бога і божественної природи, знаходить у німецькому ідеалістичному монізмі XIX ст., а натуралістичний монізм — у матеріалістичному механіцизмі сві-тогляду Нового часу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Реформація, її ідеї» з дисципліни «Філософія»
