Основне питання філософії має різне вирішення: матеріалістичне, ідеалістичне, моністичне, дуалістичне, плюралістичне. Потрібно зазначити, що в межах основного питання філософії по-різному вирішується і питання, що саме слід розуміти під матеріальним, а що під ідеальним. Саме цим пояснюється і те, що існують різні форми матеріалізму (наприклад, вульгарний, споглядальний, метафізичний тощо) та ідеалізму (об’єктивний, суб’єктивний). По-різному філософи відповідають на питання про можли-вість пізнання світу. Послідовний матеріалізм доводить, що світ в принципі можна пізнати. Найвищим критерієм і гарантом цього є практика. Об’єктивні ідеалісти зосереджують увагу на пізнан-ні людської свідомості через пізнання відчуттів, понять тощо. Течія, представники якої заперечують можливість пізнання сут-ності речей і закономірностей розвитку дійсності, дістала назву агностицизму. Основне питання філософії дає можливість орієн-туватись в історико-філософському процесі, визначати сутність будь-якої філософської системи. Основне питання філософії на-голошує, що всі явища світу умовно поділяються на дві основні сфери — матеріальну і духовну. Вони утворюють єдність, якою характеризується все, що існує в світі. Ці сфери нерозривні, але кожна має свою специфіку і посідає своє місце, відіграє свою роль. Матеріальній сфері належить вирішальна роль лише в кін-цевому розумінні, в гносеологічному плані. Значення основного питання філософії полягає і в тому, що, поширюючи його на ро-зуміння суспільного життя, можна дати основу як матеріалісти-чного розуміння історії, та і для його ідеалістичного тлумачення. Якщо матеріалізм та ідеалізм виражають два протилежні під-ходи до розуміння природи світу і людської сутності, то не менш важливим питанням філософського світогляду є питання про те, в якому стані перебуває світ, чи розвивається він і людська сут-ність, чи вони незмінні. Це питання про рух і розвиток. Залежно від розв’язання цього питання виникають також дві протилежні концепції — діалектика, як вчення про розвиток, і метафізика, яка заперечує або спотворює розвиток. Був час, коли деякі філо-софи (наприклад, Парменід) вважали буття абсолютно нерухо-мим. Але пізніше, з розвитком науки і практики, коли заперечен-ня руху і розвитку стало неможливим, поширення набули метафізичні підходи, які тлумачили їх спрощено, однобічно. Тому звичайно говорять про дві концепції розвитку — діалектичну та метафізичну. Поділ філософських систем залежно від розв’язання питання про розвиток не збігається з поділом на матеріалізм і ідеалізм. Відомо, що серед матеріалістів було багато метафізиків (Л. Фейєрбах та ін.), а серед ідеалістів — діалектиків (Гегель). Але ці питання тісно вза-ємопов’язані, можна навіть у повному розумінні сказати, що пи-тання розвитку, руху є також основними питаннями філософії. Коли постає питання про пізнання світу, його сутність, то при цьому не менш важливим є питання про вибір правильного методу пізнання як спосіб вивчення явищ світу, як набір засобів, прийомів, що роблять пізнання успішним. Кожна наука має свої методи. Філо-софія озброює всі науки знанням найбільш загального методу пі-знання: метафізичного та діалектичного. Вище ми визначили діа-лектику як теорію розвитку, а тут говоримо про діалектику як про метод пізнання. Протиріччя тут немає. Теорія стає методом тоді, коли вона спрямовується на пояснення практики, на здобуття ново-го знання, необхідного для теоретичного освоєння світу. Тільки глибоко засвоївши весь цей матеріал, можна зрозумі-ти суть кожної з функцій філософії, через які проявляється від-ношення філософії до конкретних наук. Основні функції філосо-фії: світоглядна, гносеологічна, методологічна, логічна, критична, практично-перетворювальна та ін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Основне питання, методи і функції філософії» з дисципліни «Філософія»
