Сутність методики інтегральної бальної оцінки важкості праці
Практичне застосування методики оцінки важкості праці за інтегральним критерієм функціонального стану організму працівника становить значні труднощі. Тому на основі встановлених емпіричним шляхом причинно-наслідкових залеж-ностей між факторами трудового процесу і умов праці та функці-ональним станом організму працівника було розроблено методи-ку інтегральної бальної оцінки важкості праці. Для кількісної оцінки важкості праці використовується спеці-альна Карта умов праці на робочому місці. У ній, крім характери-стики галузі, підприємства, цеху, професії, розряду роботи, типу організації виробництва, кількості робітників, у тому числі жі-нок, зайнятих на аналогічних роботах, міститься перелік санітар-но-гігієнічних виробничих умов і факторів трудового процесу. Найважливіші з них такі: • маса вантажу, який піднімається або переміщується, кг; • відстань переміщення вантажу, м; • вантажообіг за зміну, кг ∙ м; • статичні навантаження, кгс/с; • кількість рухів за годину (темп); • кількість операцій за годину; • кількість прийомів в операції; • тривалість повторюваних операцій, с; • робоча поза; • змінність роботи; • тривалість зосередження уваги, % до змінного робочого часу; • кількість важливих об’єктів одночасного спостереження; • кількість інформаційних сигналів за годину; • інтелектуальне напруження; • нервово-емоційне напруження; • режим праці і відпочинку; • ефективна еквівалентна температура повітря, яка враховує температуру, відносну вологість і швидкість повітря, ºС; • токсичні речовини, г/м3; • промисловий пил, г/м3; • вібрація, дБ; • шум, дБ; • ультразвук, дБ; • інфрачервоне (теплове) випромінювання, ккал/см2 за хвилину; • освітлення, лк. Статичне навантаження визначають як добуток зусилля і часу йо-го підтримання при виконанні конкретної роботи. Потім всі величини за окремі відрізки часу підсумовують і отримують статичне наванта-ження за зміну. Обсяг динамічної роботи, кг ∙ м, що її виконує пра-цівник за кожний окремий відрізок часу, обчислюють за формулою , де Р — маса вантажу, кг; Н — висота, на яку піднімається ван- таж з вихідного положення, м; L — відстань, на яку переміщу-ється вантаж по горизонталі, м; Н1 — відстань, на яку опускаєть-ся вантаж, м; К — коефіцієнт (дорівнює 6). Потім підсумовують показники динамічної роботи за всі від-різки робочої зміни. Організаторам виробництва і праці слід пам’ятати, що Мініс-терством охорони здоров’я України Наказами №№ 241 і 256 для жінок та молоді віком 14—17 років установлені граничні норми підіймання і перенесення важких речей. Так, для жінок граничні норми становлять: • підіймання і перенесення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) — 10 кг; • підіймання і перенесення вантажів постійно протягом робо-чої зміни — 7 кг. Сумарна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: • з робочої поверхні — 350 кг; • з підлоги — 175 кг. Для молоді робота з вантажем не повинна перевищувати тре-тину робочого часу; висота піднімання — не більше 1 м, а від-стань переміщення вручну — не більше 5 м. Таблиця 12.2 ГРАНИЧНІ НОРМИ ВАГИ ВАНТАЖУ, кг Вік, років Короткочасна робота (1—2 підняття на 1 год) Тривала робота (більш як 2 піднят-тя і переміщення на 1 год) Юнаки Дівчата Юнаки Дівчата 14 5 2,5 — — 15 12 6 8,4 4,2 16 14 7 11,2 5,6 17 16 8 12,6 6,3
При цьому врегульовуються тривалість утримання та перемі-щення вантажу, яка не повинна перевищувати 3 хв., і подальший відпочинок протягом не менш як 2 хв. Кількість рухів, операцій, прийомів в операції, тривалість їх виконання і повторення встановлюють на основі хронометраж-них спостережень. Щільність сигналів, що надходять за годину, вираховується шляхом перемноження кількості повідомлень на кількість ознак інформації. Наприклад, якщо кількість повідомлень за годину становить 60, а інформація, яка міститься в них, має 5 ознак, то щільність сигналів становить 300 (60 ∙ 5). Рівень інтелектуального та емоційного напруження встановлюється на основі експертних оцінок. Фактичні показники елементів виробничого середовища вста-новлюються шляхом безпосередніх вимірювань за допомогою відповідної апаратури. Фактичні показники за всіма факторами трудового процесу і виробничого середовища заносяться до Карти і переводяться в бали. Кожному елементу присвоюється бал від 1 до 6 залежно від кількісного його значення, що відповідає кількості категорій важкості праці. Для переведення фактичних показників у бали користуються спеціально розробленими критеріями, які наведено в дод. 4. Відповідно до цих критеріїв, один бал отримують ті елементи, значення яких відповідають стандартам або нижчі від санітарних норм і гранично допустимих рівнів (концентрацій); два бали — ті, які відповідають гранично допустимим рівням (концентраціям). Більш високі бали диференціюються залежно від величини перевищення норми або кратності перевищення гранично допустимого рівня (концентрації). Наприклад, трьома балами оцінюється шум, рівень якого на 5 дБ перевищує норму, а шістьма балами — при перевищенні норми на 10 дБ при одно-часній дії вібрації. Якщо наявність токсичних речовин в 2,5 раза перевищує гранично допустиму концентрацію, то цей елемент оцінюється чотирма балами, а при перевищенні в 6 разів — шіс-тьма балами. При встановленні бала фізичного динамічного і ста-тичного навантаження для жінок і працівників, старших 50 років, береться 25—50 % величин, наведених у таблиці (35 % при разово-му вантажі масою 10…15 кг, 50 % — при вантажі вагою до 10 кг). При інтегральній оцінці важкості праці враховуються тільки ті елементи, які формують певну категорію важкості на даному ро-бочому місці. Такі елементи називають біологічно значущими. При цьому елемент оцінюється повним балом, якщо тривалість його дії (експозиція) становить від 90 до 100 % часу восьмиго-динної робочої зміни. При меншій експозиції оцінка елемента з врахуванням експозиції, балів, визначається за формулою: , де Хмакс — максимальна оцінка елемента при експозиції від 90 до 100 % робочої зміни, балів; tел — час дії елемента в частках робо-чої зміни. Біологічно значущі елементи, особливо провідний, тісно пов’язані з ключовими фізіологічними функціями, які властиві певним видам праці. Так, при фізичній важкій праці ключовими є обмінні процеси, діяльність серцево-судинної і дихальної систем, терморе-гуляція. Біологічно значущими елементами важкості праці висту-пають динамічні і статичні навантаження, мікроклімат, стан повіт-ряного середовища виробничих приміщень. При розумовій праці ключовою є аналітико-синтетична функція центральної нервової системи, а біологічно значущими факторами важкості — кількість одночасно перероблюваної інформації, її новизна, складність пе-реробки і необхідність запам’ятовування, емоційне напруження. Для операторської праці ключовими є функції аналізаторів, а значущими елементами важкості — сила сигналів, ступінь їх розпізнавання і щільність, складність інформації, емоційне на-пруження, випромінювання. Після оцінки кожного елемента в балах розраховується серед-ній бал як середньоарифметична величина. При цьому, якщо на робочому місці є елементи, які отримали оцінку від трьох до ше-сти балів, то ті елементи, які оцінені в один і два бали на цьому робочому місці, не враховуються, оскільки вони не беруть участі в формуванні підвищеної категорії важкості праці. Ці елементи створюють нормальні умови життєдіяльності організму праців-ника. Якщо на робочому місці всі елементи оцінені одним і дво-ма балами, то розрахунки проводяться для встановлення першої чи другої категорії важкості. За наявності на робочому місці екстремальних елементів, зна-чення яких з врахуванням експозиції коливаються в межах від 4,1 до 6 балів, в розрахунках інтегрального показника важкості праці враховуються тільки ці елементи, оскільки саме вони формують дуже високі категорії важкості. Існує два методи розрахунку інтегрального показника важкості праці по елементах трудового процесу і виробничого середовища. Перший метод базується на врахуванні визначального, «про-відного» елемента, який має найвищий бал, і пропорційного до своєї бальної оцінки впливу додаткових елементів. Інтегральний показник важкості праці, балів: , де Хв — визначальний елемент, який отримав найвищу оцінку, балів; — сума балів всіх інших біологічно значущих елеме-нтів без Хв; n — кількість усіх елементів. За другим методом інтегральний показник важкості праці враховує всі біологічно значущі елементи і вираховується за ем-піричною формулою: , де х — середня арифметична суми всіх біологічно значущих еле-ментів, балів. Першій категорії важкості відповідає інтегральний показник до 18 балів; другій — від 19 до 33; третій — від 34 до 45; четвер-тій — від 46 до 53; п’ятій — від 54 до 59; шостій — від 59,1 до 60 балів. На практиці можливе підвищення важкості на одну категорію, якщо на працівника одночасно діють два або більше несприятли-вих елементи з оцінкою 4, 5 і 6 балів протягом більш як 90 % ча-су робочої зміни. Зниження важкості на одну категорію дозволяється за умови, коли на робочому місці всі елементи, крім одного, сприятливі, а дія цього несприятливого елемента триває менше 80 % часу ро-бочої зміни. Крім того, враховується відсутність впродовж декі-лькох років виробничо зумовлених та професійних захворювань працівників, зайнятих на аналогічних робочих місцях.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сутність методики інтегральної бальної оцінки важкості праці» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
