Складові мікроклімату виробничих приміщень та їх вплив на працівника
Мікроклімат виробничих приміщень харак-теризується температурою, вологістю повітря, швидкістю пере-міщення повітряних мас, а також тепловим випромінюванням від нагрітих обладнання, машин, предметів праці. Від комплексного впливу цих елементів залежать теплові відчуття і зумовлені ними фізіологічні та психічні стани працівників. Визначальним метеорологічним елементом є температура по-вітря, дія якої може посилюватися або послаблюватися іншими факторами. Посилення несприятливого впливу одного фактора дією інших факторів характеризується як їхня синергічна взаємо-дія. При антагоністичній взаємодії несприятливий вплив одного фактора послаблюється іншим, що діє в цей час. Мікроклімат виробничих приміщень зумовлюється технологічним процесом і певною мірою зовнішніми метеорологічними умовами. Цехи, в яких тепловиділення від обладнання, матеріа-лів, людей, сонця перевищують 20 ккал на 1 м3 за годину, відно-сяться до гарячих. Як правило, основними при цьому є теплові випромінювання від нагрітих поверхонь обладнання і матеріалів. Так, 500-тонна мартенівська піч віддає 15 млн ккал/год, з яких 10 млн ккал припадає на випромінювання. Теплове навантаження складає 250—300 ккал на 1 м3 за годину. Біля 100 ккал на 1 м3 за годину становлять тепловиділення в сушильних цехах заводів будівельних матеріалів, на деяких дільницях виробництва штуч-ного волокна, капрону, в легкій, нафтопереробній, харчовій про-мисловості. Виконання роботи в умовах теплового випромінювання і ви-соких температур викликає різко виражені фізіологічні зрушення в організмі працюючих. Їхня працездатність в таких умовах зни-жується на 50 %. Фізіологами встановлено, що температура 22°С є тією межею, за якою починається прогресивне зниження праце-здатності. Так, при підвищенні температури до 26°С вона змен-шується на 4 % з кожним градусом, а при подальшому її підви-щенні до 30°С — на 6 %. А. В. Васильєвою виділені три температурних режими: від 0 до 25°С; від 25 до 35°С і від 35 до 50°С. Кожному режиму властивий певний характер зрушень фі-зіологічних функцій працівника. При першому режимі ці зру-шення знаходяться в зоні допустимих показників; при другому відмічаються підвищені показники, а при третьому — парадокса-льні реакції. В умовах, коли температура повітря дорівнює або перевищує температуру тіла працівника, віддача тепла організмом відбува-ється шляхом випаровування вологи. Так, при виконанні важкої фізичної роботи при високій температурі повітря кількість виді-леного поту може сягати 1,0—1,5 л/год. Разом з водою організм втрачає солі і вітаміни, в зв’язку з чим він не справляється з віддачею тепла і наступає перегрівання — теплова гіпертермія. Ознаками її є підвищення температури, сильне потовиділення, спрага, збільшення частоти дихань і пульсу, задишка, головний біль, запаморочення. Перегрівання організму може виявлятися в трьох формах: легкій і середній гіпертермії, тепловому ударі (важка форма гіпертермії) і судомній хворобі. Тепловий удар супроводжується раптовою втратою свідомості, підвищенням температури тіла до 40—41°С, слабим частим пу-льсом, припиненням потовиділення. Судомна хвороба характери-зується порушенням водно-солевого обміну, судомами м’язів, кінцівок, діафрагми, потовиділенням, згущенням крові. Наявність у виробничих приміщеннях холодних поверхонь також негативно впливає на працівника, оскільки збільшує відда-чу тепла з поверхні його тіла. В таких умовах теплоутворення не компенсує втрату тепла і у працівника знижується температура, з’являється слабість і сонливість. Переохолодження призводить до розладу обміну речовин органів, найбільш віддалених від сер-ця, — пальців рук, ніг, носа, а також до зниження опірності орга-нізму до різних захворювань. Найбільш поширеними при цьому є захворювання периферійної нервової системи (радикуліти, не-вралгії), загострення суглобового і м’язового ревматизму, плев-рит, бронхіт та ін. Теплова рівновага працівника залежить також від вологості повітря, тобто вмісту у повітрі водяних парів. Найсприятливішою для організму є відносна вологість повітря від 35 до 60 %. Якщо вологість менша 35 %, то повітряне середовище характеризується сухістю, яка посилює випаровування води з поверхні шкіри. При підвищенні вологості повітря (понад 60 випаровування поту утруднене. Так, при температурі 25°С в умовах дуже сухого пові-тря організм втрачає через шкіру і легені 75,4 г вологи за годину, а в умовах дуже вологого повітря — лише 23,9 г/год.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Складові мікроклімату виробничих приміщень та їх вплив на працівника» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
випаровування поту утруднене. Так, при температурі 25°С в умовах дуже сухого пові-тря організм втрачає через шкіру і легені 75,4 г вологи за годину, а в умовах дуже вологого повітря — лише 23,9 г/год. 