Характерною особливістю науково-технічного прогресу на сучасному етапі є створення автоматизованих систем управління на основі впровадження електронно-обчислювальної техніки, наслідками чого є: • збільшення кількості об’єктів і їх параметрів, якими необ-хідно управляти; • розвиток системи дистанційного управління об’єктами, про динаміку яких судять на основі сприйнятих сигналів від засобів відображення інформації; • ускладнення і збільшення швидкості перебігу виробничих процесів; • зміни в умовах праці; • зміни в структурі і характері трудової діяльності, поява профе-сії оператора, основними функціями якого є управління, налаго-дження і контроль роботи різноманітних автоматизованих систем; • створення різних типів систем «людина-машина», функціо-нування яких залежить від взаємодії технічних пристроїв і діяль-ності людини в єдиному контурі регулювання. Під системою «людина—машина» розуміють систему, яка включає людину-оператора (групу операторів) і сукупність технічних засобів, за допомогою яких здійснюється трудова діяльність. За структурою машинного компонента системи «лю-дина-машина» можуть бути різного рівня складності [18]: • інструментальні системи «людина—машина», в яких тех- нічними пристроями є інструменти і прилади; • прості системи «людина—машина», які включають стаціо-нарні і нестаціонарні технічні пристрої і людину, що використо-вує ці пристрої; • складні системи «людина—машина», в яких людина управ-ляє сукупністю технологічно взаємопов’язаних, але різних за фу-нкціональним призначенням апаратів, пристроїв і машин. Керу-вання технологічним процесом забезпечується локальними системами автоматичного управління; • система «людина—машина» у вигляді системотехнічних комплексів. Це складні системи, в яких людина взаємодіє не тільки з технічними пристроями, але й іншими людьми. Систе-мотехнічні комплекси можна подати як ієрархію більш простих людино-машинних систем. За типом взаємодії людини і машини виділяються системи неперервної та епізодичної взаємодії. Незалежно від рівня автоматизації системи «людина—машина» основною ланкою є людина, яка ставить мету, планує, направляє і контролює весь процес її функціонування. Особливості діяльності оператора такі: • керування великою кількістю об’єктів і параметрів, що зу-мовлює значні навантаження на нервово-психічні функції; • сприймання, переробка інформації і прийняття рішень є сут-тю діяльності; • необхідність декодування інформації, отриманої в закодова-ному вигляді від приладів, і співвіднесення її зі станом реального процесу або об’єкта; • висока точність дій і швидкість прийняття рішень та здійс-нення управлінських функцій; • висока відповідальність за дії і прийняті рішення; • висока готовність до екстрених дій; • обмежена рухова активність, незначні м’язові навантаження; • сенсорна монотонія або політонія; • сенсорні, емоційні та інтелектуальні перенавантаження. Ефективність роботи оператора, як і всієї системи в цілому, залежить від раціонального розподілу функцій між людиною і машиною, виходячи з врахування їх переваг і обмежень. В одних випадках можливості людини набагато більші, ніж у машини, в інших, навпаки, машина має переваги над людиною. Так, людина здатна працювати в несподіваних ситуаціях, їй влас-тива висока гнучкість і адаптивність до мінливих зовнішніх впливів, може працювати по багатьох програмах. Для машини неможливо запрограмувати всі випадковості; їй властиві мала гнучкість і висока ціна багатоваріантної роботи. Людина здатна створити повне уявлення про події, явища за неповної інформа-ції. У машини така можливість обмежена. Людина має великі можливості для вибору способів дії, може швидко використову-вати резерви, виправляти помилки. У машини ці можливості об-межені. В той же час у людини обмежена «пропускна здатність» щодо сприймання і переробки інформації. У машини — навпаки. У людини зменшується працездатність внаслідок розвитку вто-ми, розсіюється увага, з’являються різні емоційні стани і пережи-вання. Машина має практично постійну роботоздатність. Людина порівняно повільно і неточно виконує обчислювальні операції, в той час як для машини характерні висока швидкість і точність обчислень. У зв’язку з цим необхідна автоматизація тих функцій, які можуть бути виконані без участі людини. За людиною зали-шаються функції щодо прийняття рішень, що і зумовлює більшу ефективність праці людини порівняно з роботою автоматичних пристроїв. Мислячий оператор посідає центральне місце у вели-ких системах управління. До взаємодії людини і технічних засобів ставляться підвищені вимоги, що вимагає пристосування техніки до людини (констру-ювання машин з врахуванням людських можливостей) і людини до машини (відбір і підготовка спеціалістів). Зазначені особливості операторської праці дозволяють виді-лити її в специфічний вид професійної діяльності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Типи систем «людина—машина» та місце в них людини» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
