Монотоностійкість — це спеціальна здіб-ність людини, яка характеризується низькою чутливістю до од-номанітності, схильністю до однотипної діяльності, домінуван-ням позитивних емоційних станів, високою продуктивністю праці, що забезпечує реалізацію особистого потенціалу при тривалому виконанні монотонної роботи. Основними показниками монотоностійкості працівника є: чут-ливість до монотонного фактора; домінуючі цілі в процесі праці; емоційні стани; потреба в різноманітній діяльності; мотивація; ефективність праці (темп роботи, активність, ініціативність). За цими ознаками виділяються три рівні монотоностійкості: низький, середній і високий. Працівники з низьким рівнем монотоностійко-сті характеризуються підвищеною чутливістю до монотонного фа-ктора, уникненням монотонної роботи, наданням переваги творчій роботі, переважанням під час виконання монотонної роботи станів психічного перенасичення і монотонії, низькими показниками ефективності, значними перепадами в темпі і якості роботи. Для пра-цівників з середнім рівнем монотоностійкості характерні невисока чутливість до монотонної праці, нейтральність щодо орієнтації на монотонну чи різноманітну діяльність, більша схильність до звич-ної, малоелементної праці, домінування нейтральних або позитив-них емоційних станів, високі, але нестабільні результати праці. Працівникам з високим рівнем монотоностійкості властиві низь-ка чутливість до одноманітної роботи, переважання активно-позитивних цілей і мотивів, надання переваги малоелементним видам роботи, переважання позитивних емоційних станів, високі і досить стабільні результати праці, творче включення у трудовий процес. Західні психологи розрізняють «монотонофільність» і «моно-тонофобність». Монотонофіли — особи, які сприймають одно-манітну роботу як найбільш приємну; монотонофоби, навпаки, сприймають монотонну роботу як неприємну. Навряд чи варто перебільшувати любов до монотонної роботи. Таких людей, за соціологічними дослідженнями, не більш як 3 %. Інтегральним показником монотоностійкості можна вважати час, після якого у працівника виникає монотонія і психічне пере-насичення. При цьому центральне місце в структурі монотонос-тійкості належить мотиву і меті діяльності. Саме мотив і мета значно впливають на систему психічних процесів і станів, хоча і не виключають розвиток монотонії. Остання залежить від бага-тьох факторів, які визначають ступінь монотонності роботи.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Монотоностійкість та її показники» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
