Втома як складний процес тимчасових зру-шень у фізіологічному і психологічному стані працівника в ре-зультаті напруженої або тривалої роботи характеризується суб’єктивними і об’єктивними показниками. Суб’єктивною ознакою втоми є відчуття стомленості, яке переживається працівником як своєрідний психічний стан. Його компонентами є: • відчуття знесилення, коли людина відчуває, що не в змозі належним чином продовжувати роботу. Воно може виникати і тоді, коли показники роботи тримаються на достатньо висо-кому рівні; • нестійкість і відволікання уваги; • порушення в моторній сфері — рухи сповільнюються або, навпаки, стають поспішними, нескоординованими; • погіршення пам’яті і мислення, особливо при виконанні ро-зумової роботи; • послаблення волі, рішучості, витримки, самоконтролю; • сонливість. В основі відчуття стомленості лежить процес гальмування в працюючих коркових центрах. Тому ігнорувати його не слід. О. О. Ухтомський зазначав, що в основі будь-якого суб’єктивного переживання або відчуття лежать об’єктивні матеріальні процеси, які відбуваються в нервових клітинах. Слід також мати на увазі, що суб’єктивні оцінки втоми залежать від мотивації, за-інтересованості в роботі, рівня домагань і відповідальності, емо-ційного стану. До об’єктивних критеріїв втоми відносяться: • показники ефективності роботи; • зміни в різних фізіологічних системах і психічних функціях. При аналізі динаміки виробничих показників особливу увагу необхідно приділяти якісним показникам роботи, які більш адек-ватно, ніж кількісні, характеризують розвиток втоми. На фоні втоми і зниження працездатності робота продовжується за раху-нок вольових зусиль і резервних можливостей організму. Лише з часом виявляються очевидні ознаки втоми: рухи працівника ста-ють неточними, порушується координація, з’являються зайві ру-хи. Тому виробничі показники слід використовувати в комплексі з фізіологічними і психологічними. Зміни в організмі працівника при втомі багатогранні і різно-спрямовані. Насамперед помічаються зрушення в функціональ-ному стані тих систем і органів, які беруть участь у роботі. Ма-ють місце гуморальні зміни. Однак найбільш показовими є зрушення в центральній нервовій системі. Слід також мати на увазі, що в деяких випадках «працюючі» фізіологічні системи можуть довго зберігатися на достатньому рівні або навіть покра-щуватися. Водночас нетреновані функції зазнають більш відчут-них змін. Зрушення в нервовій системі пов’язані з розвитком гальмівних процесів. Зовнішніми ознаками охоронного гальмування є сповіль-нення темпу і збільшення часу сенсомоторних реакцій, послаблення і відволікання уваги, зниження чутливості аналізаторів, зростання варіабельності цих показників, втрата інтересу до роботи. Фізіологічними показниками розвитку втоми є артеріальний кров’яний тиск, частота пульсу, систолічний і хвилинний об’єми крові, динаміка яких може бути різною. Так, при втомі показники артеріального кров’яного тиску мають тенденцію до зниження. Однак зразу ж після великих фізичних і нервово-емоційних нава-нтажень систолічний і середній динамічний тиск може підвищу-ватись. Показниками втоми є і зміни в складі крові. Зрушення у психічній сфері внаслідок втоми виявляються за такими ознаками: • погіршенням сприймання подразників, внаслідок чого пра-цівник окремі подразники зовсім не сприймає, а інші сприймає із запізненням; • зменшенням здатності концентрувати увагу, свідомо її регу-лювати, посиленням мимовільної уваги до побічних подразників, які відволікають працівника від трудового процесу; • погіршенням запам’ятовування, труднощами пригадування ін-формації, що знижує ефективність використання професійних знань; • сповільненням процесів мислення, втратою його гнучкості, широти, глибини і критичності; • підвищеною дратівливістю, появою депресивних станів; • порушенням сенсомоторної координації, збільшенням часу реакції на подразники; • змінами збудливості сенсорної сфери кори (змінюється гос-трота зору, слуху). Чутливість може знижуватися до 20—40 % вихідного рівня. Чим більше навантаження у процесі праці, тим більші фізіоло-гічні зрушення в організмі, які, проте, не є прямолінійними. Установити точні кількісні критерії втоми досить важко, оскіль-ки вони залежать від багатьох факторів: специфіки діяльності, яка виявляється в підвищеній активізації тих чи інших функціо-нальних систем, ставлення працівника до виконуваної роботи, типологічних особливостей його нервової системи. Залежно від особливостей праці втома може розвиватися з рі-зною швидкістю і досягати різного ступеня глибини. Так, при виконанні важкої роботи початкове зниження праце-здатності не дозволяє продовжувати роботу через зменшення м’язової сили і витривалості. За невеликих фізичних навантажень змінюється функціональна рухливість, виникає відчуття моно-тонності і розвивається охоронне гальмування. При роботах, які вимагають великого напруження уваги або логічного мислення, фізіологічні процеси можуть зберігатися протягом тривалого часу, а в центральній нервовій системі мо-жуть відбуватися глибокі зміни функціонального стану. Останні виявляються в невідповідності сили рефлексу силі подразника, тобто охоронне гальмування розвивається в гіпнотичні фази. При роботах, які вимагають точних і швидких дій, найбільші зрушення відбуваються в функціях тих аналізаторів, яким нале-жить провідна роль в регулюванні робочих дій (зоровий, слухо-вий, руховий). Згідно із зазначеними особливостями розрізняють місцеву і загальну втому. Місцева втома локалізується у працюючому ор-гані, загальна — охоплює весь організм.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Суб’єктивні та об’єктивні показники втоми» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
