Емоційні стани та їхні функції у трудовій діяльності
Важливою стороною психічної діяльності людини є афективна сфера, представлена емоціями, почуттями, переживаннями, прагненнями і бажаннями, в яких відображаєть-ся своєрідне ставлення до навколишнього світу і самої себе. У процесі праці і спілкування з іншими людьми у працівника не тільки активізуються пізнавальні процеси, а й виникає особисте ставлення до цілей організації, інших людей, результатів власної діяльності, винагороди порівняно із затратами енергії і т. ін. Відмінність між пізнавальною та афективною сферами поля-гає насамперед у тому, що в пізнавальній сфері відображається зовнішній предметний світ в образах, суттєвих взаємозв’язках, а в афективній дійсність відображається у переживаннях людини. Разом з тим пізнавальні та афективні процеси не є взаємовиклю-чними, а представляють єдність двох компонентів психічного ві-дображення. Основними афективними утвореннями є емоції та почуття. Емоціями називаються процеси, які відображають особисту значущість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі переживань. Почуття — це внутрішнє ставлення людини до того, що відбувається в її житті, праці, що вона пізнає і робить. Емоції відображають ситуаційне ставлення людини до певних об’єктів, а почуття є стійким, узагальненим ставленням до них. Емоції розглядаються як фаза виникнення і визрівання почуттів, а почуття є фазою розкриття, виявлення і демонстрації емоцій [22]. Переживання почуттів виявляється як особливий емоційний стан людини і водночас є психічним процесом, тобто має свою динаміку. Формами переживання почуттів є емоції, афекти, настрої, стресові стани і власне почуття. Всі вони становлять емоційну сферу особистості, яка є одним з регуляторів поведінки і діяльно-сті людини. Так, почуття сприяють вибору таких напрямків і форм діяльності, які найбільшою мірою забезпечують задово-лення тих чи інших потреб, стимулюють саму діяльність. Почуття виступають суб’єктивним показником того, як задо-вольняються потреби людини. Якщо процес задоволення потреб проходить сприятливо, то у працівника виникають позитивні емоційні стани (захоплення, радості, задоволення). Незадоволені потреби супроводжуються негативними емоціями. Отже, емо-ція — це реакція на ті ситуації, до яких людина не може зразу адаптуватися. Емоційний стан людини залежить від характеру та інтенсив-ності актуальної потреби, з одного боку, та оцінки можливості її задоволення — з іншого. Якщо суб’єктивна вірогідність задово-лення потреби велика, то виникають позитивні почуття, у про- тивному разі — негативні. Емоції виникають тоді, коли не відбувається задоволення по-треби, коли дії не досягають мети або їх виконання пов’язане з перешкодами. Згідно з потребнісно-інформаційною теорією емоцій П. В. Симонова, емоція — це відображення відношення між величиною потреби та ймовірністю її задоволення в даний момент. Якщо людині не вистачає знань, інформації для досягнення мети, то емоція компенсує цю нестачу і забезпечує продовження пошуку нової інформації. Ця залежність виражається формулою: Е = П (Н – С), де Е — емоція, П — потреба, Н — інформація, необхідна для за-доволення потреби, С — інформація, якою людина володіє. Отже, можливі такі ситуації: Е = 0, якщо П = 0; Е = 0, якщо Н = С; Еmax, коли С = 0. Ставлення людини до навколишнього середовища, влас-них дій і ситуацій виражається у формі переживань, які, в свою чергу, виявляються в органічних змінах. Органічні зміни — це недиференційовані емоційні відчуття приємного і неприємного, напруженості і розрядки, збудження і пригніченості. Якісні характеристики емоцій і почуттів визна-чаються їхнім знаком (позитивні, негативні) і модальністю (страх, гнів, радість тощо), а кількісні — силою, інтенсивністю, глибиною. До речі, найбільш сильною негативною біологічною емоцією є страх як відображення необхідності уникнення небезпеки. Емоції не тільки супроводжують трудову діяльність, відобра-жають її хід і результати, але, залежно від характеру та інтенсив-ності емоційного переживання, регулюють її. Експериментально було встановлено залежність між рівнем емоційного збудження працівника і ефективністю його діяльності. Доведено, що для до-сягнення найвищого результату небажані як надто слабкі, так і дуже сильні емоційні збудження. Для кожної людини існує оп-тимум емоційної збудливості, який забезпечує максимум ефективності в роботі. Особливе значення емоційних станів полягає в їх регулятив-ній функції, оскільки переживання виступають у ролі сигналів, які стимулюють або стримують діяльність людини. Емоції та почуття виконують також оцінну функцію, виража-ючи суб’єктивне ставлення людини до задоволення своїх потреб. Емоційний стан, переживання почуттів є результатом спільної ді-яльності кори і підкоркових центрів. Глибокі переживання почуттів, емоційний стан можуть супро-воджуватися посиленням або зниженням інтенсивності фізіологічних функцій організму людини. Такі фізіологічні реакції, як під-вищення частоти пульсу, дихання, напруження м’язів, зміни кров’яного тиску, вмісту цукру в крові і т. ін., свідчать про акти-візацію сил організму. Отже, почуття та емоції виконують енер-гетичну функцію, мобілізуючи фізіологічні резерви організму. Якщо сила переживань переважає пристосовні можливості орга-нізму, то можливі різні захворювання — неврози, інфаркти, гі-пертонії, виразкові хвороби.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Емоційні стани та їхні функції у трудовій діяльності» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
