У трудовій діяльності психіка виконує ког-нітивну (пізнавальну), регулятивну, мотиваційну та комунікативну функції. Когнітивна функція виявляється в активізації всіх пізнавальних процесів при виконанні виробничого завдання. У процесі праці люди-на сприймає і переробляє інформацію, приймає і реалізує рішення, осмислює різні варіанти дій, використовує засвоєні знання, навички і вміння, прогнозує можливі ситуації, вдосконалює способи діяльності. Регулятивна функція психіки у процесі праці реалізується в станах оптимальної мобілізації резервних можливостей працівника, необхід-ному рівні його активності, концентрації і спрямуванні пізнавальних процесів та вольових зусиль на досягнення поставленої мети. Мотиваційна функція психіки пов’язана з спонуканням пра-цівника до активності та підтримання останньої на певному рівні. Комунікативна функція психіки у процесі праці реалізується у спілкуванні працівників, яке є основою міжособистісних відно-син, способом організації спільної діяльності та методом пізнан-ня людини людиною. У трудовій діяльності психологічними факторами виступають: • пізнавальні процеси, які активізуються у відповідь на под- разники, що діють зараз або мали місце в минулому досвіді, уза-гальнюють ці впливи і забезпечують передбачення результатів та способи їх досягнення; • емоційно-вольові стани, які посилюють або послаблюють активність працівника; • властивості особистості, які проявляються у відмінностях поведінки людей та результатах їхньої праці. Врахування психологічних факторів трудової діяльності має на меті: • обґрунтування психічних навантажень на працівника в зв’язку з ускладненням виробництва і збільшенням інформаційних потоків, підвищенням відповідальності, ускладненням міжособи-стісних відносин; • управління трудовими концепціями працівників на основі повнішого врахування їхніх потреб, інтересів і мотивів діяльності; • підвищення соціальної активності в умовах переходу до ринкових відносин і демократизації управління; • створення умов для реалізації творчого потенціалу працівників. Психічна діяльність людини у процесі праці виявляється у трьох основних формах: • психічних процесах; • психічних станах; • психічних властивостях особистості. Психічні процеси — різні форми динамічного, цілісного ві-дображення об’єктивної дійсності. Вони становлять когнітивну, або пізнавальну, сферу особистості. Серед пізнавальних процесів виділяють відчуття, сприймання, уявлення, пам’ять, мислення, уяву, увагу, волю. Пізнання об’єктивного світу людиною відбува-ється на двох ступенях відображення — чуттєвому та логічному. Ступінь чуттєвого пізнання пов’язаний з відображенням предме-тів і явищ, які безпосередньо діють на органи чуттів. Логічний ступінь пізнання, властивий тільки людині, базується на чуттєво-му пізнанні і набирає форми як образів, так і понять, що характе-ризують істотні зв’язки між предметами і Психічні стани — цілісна характеристика особистості, що ві-дображає її порівняно тривалі душевні переживання і виявля-ється в підвищеному або зниженому рівні психічної діяльності. Психічні властивості — сталі якості людини, які зумов-люють її поведінку і результативність діяльності. Це темпе-рамент, характер, здібності, світогляд, знання, переконання тощо. Між психічними процесами, станами і властивостями особистос-ті існують тісні прямі і зворотні зв’язки. Так, психічний стан лю-дини впливає на перебіг психічних процесів. Він може перетво-рюватися на властивість особистості, яка, у свою чергу, зумовлює виникнення певного стану. У сукупності психічні процеси, стани і властивості особистості формують психологічний потен-ціал працівника і зумовлюють результативність його діяльності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Функції психіки у процесі праці» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
