Особливостями відновлювальних процесів є їх фазний харак-тер, залежність від величини зрушень у фізіологічних системах, а також різна тривалість для окремих показників і функцій. Розрізняють дві фази відновлювальних процесів: • фазу раннього відновлення, для якої характерне найбільш ін-тенсивне відновлення; • фазу пізнього повільного і тривалого відновлення. Повернення функцій і показників енергетичного обміну до вихідного рівня спочатку проходить швидко, а потім сповіль-нюється. Так, окислення недоокислених продуктів анаеробного обміну після важкої роботи відбувається в перші 15—20 хв. Наступні зміни в обміні, особливо після втомливої роботи, можуть тривати десятки хвилин і навіть години. Частота пульсу і величина артеріального тиску крові поверта-ються до вихідних значень зразу ж після роботи. При цьому в пе-рші 2—3 хв це відновлення відбувається найбільш інтенсивно, а потім сповільнюється і лише поступово досягає вихідних зна-чень. Щодо відновлення газообміну в організмі в умовах кисне-вого боргу, то в першій фазі (3—10 хв) відмічається швидке зменшення споживання кисню, яке, проте, не досягає вихідного рівня. На фазі повільного і тривалого зниження газового обміну, яка триває 1,5—2 год, показники його досягають вихідного рівня. Після роботи помірної важкості відновлення газового обміну проходить швидко, і споживання кисню досягає вихідного рівня за кілька хвилин. Тривалість окремих фаз неоднакова при різних видах роботи.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сутність відновлювальних процесів та їхні фази» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
