Фізіологічні резерви організму та їх використання у процесі праці
Пристосування організму працівника до умов виробничого середовища і трудових навантажень забезпечується його резервами. Резерви організму — це його здатність посилювати свою діяльність порівняно зі станом відносного спокою. Розмір ре-зервів окремої функції — це різниця між максимально можливим рівнем і рівнем у стані відносного фізіологічного спокою. Напри-клад, хвилинний об’єм дихання в спокої становить у середньому 5…8 л повітря, а максимально можливий за важкої роботи 120…200 л. Резерв становить 115…192 л. Аналогічно змінюють-ся інші фізіологічні показники. При фізичних навантаженнях фі-зіологічні показники можуть збільшуватися в 2—16 разів порів-няно зі станом спокою. Організм людини має морфологічні, біохімічні, фізіологічні, психологічні резерви. Морфологічні резерви характеризуються особливостями бу-дови тканин і органів, надлишком певних структурних елементів порівняно з потребою. Наприклад, у крові міститься в 500 разів більше протромбіну, ніж потрібно для згортання всієї крові. Біохімічні резерви пов’язані з запасом енергетичних речовин в організмі. Фізіологічні резерви зумовлюються функціональним станом окремих органів і організму в цілому, діяльність яких посилюєть-ся в результаті нейрорегуляції. Психологічні резерви пов’язані з психічними функціями людини, є показником розумової працездатності і визначаються високою стійкістю до несприятливих факторів зовнішнього середовища. Специфічним резервом людини є її творчий потенціал, завдя-ки якому розвиваються нові наукові і технічні ідеї, створюються нові матеріальні і духовні цінності. Загальні фізіологічні резерви працівника залежать від резервів його рухового апарату, дихальної і серцево-судинної систем. З фізі-ологічними резервами організму пов’язана фізична працездатність людини. Мобілізації резервів за рахунок активізації фізіологічних функцій сприяє м’язова діяльність. При цьому фізіологічні резерви використовуються послідовно залежно від вимог і умов роботи. Так, перша черга резервів включається зразу при переході організму від стану відносного спокою до неважкої м’язової діяльності. Друга черга резервів використовується під час виконання робіт, які вима-гають дуже великих фізичних зусиль. У повсякденному житті люди-на використовує лише близько 35 % своїх резервних можливостей. Якщо робота вимагає використання 50 % наявних резервів, то у пра-цівника розвивається фізична та психічна втома, а отже, виконання роботи змушує його докладати великих вольових зусиль. У разі ви-користання 65 % резервів необхідні надзвичайні вольові зусилля, і така напружена робота швидко припиняється. Понад ці резерви ро-бота взагалі неможлива. У процесі виробничої діяльності людина ніколи не працює на межі своїх можливостей, тобто не використовує максимально свої фізіологічні резерви. Звичайне навантаження пра-цівника в нормальних умовах виробництва становить 30—45 % від максимального навантаження, яке людина може виконати, мобілі-зуючи свої фізіологічні резерви. Реалізація фізіологічних резервів працівника при виконанні роботи відбувається шляхом підвищення ефективності обмінних процесів в організмі, посилення роботи органів дихання і серце-во-судинної системи, перерозподілу крові до працюючих органів, розширення механізмів терморегуляції і т. ін. Значним чинником і механізмом мобілізації фізіологічних резервів є емоції. Загалом рівень активності фізіологічних систем у процесі праці залежить від вихідного функціонального стану працівника перед роботою, інтенсивності навантажень і умов праці, стійкості організму, індивідуальних особливостей, пов’язаних з віком, статтю, властивостями нервових процесів, м’язовою силою і ви-тривалістю тощо. Знання закономірностей зміни фізіологічних функцій працівника має вважливе значення для обгрунтування навантажень, оптимізації умов праці і відпочинку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Фізіологічні резерви організму та їх використання у процесі праці» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
