Якщо умови зовнішнього середовища, у то-му числі виробничого, змінюються, стають несприятливими, ускладнюють життєдіяльність, то на протидію їм організм спря-мовує спеціальні механізми, які зберігають постійність внутрішнього середовища або змінюють його в межах, визначених фізіо-логічними законами. Це механізми адаптації. Адаптація (пристосування) — це динамічний процес, завдяки якому в організмі підтримується постійність внутрішнього середови-ща в мінливому зовнішньому середовищі. Вона полягає в пе-ребудові фізіологічних процесів залежно від зміни умов взаємодії організму з навколишнім середовищем, у широкому комплексі фізіологічних зрушень в організмі. Комплекс складних пристосо-вних реакцій організму, спрямованих на ліквідацію або максима-льне обмеження впливу різних факторів зовнішнього середови-ща, які порушують його постійність, називається гомеостазом. Новий гомеостатичний стан формується завдяки процесу адапта-ції щоразу, коли в системі організм — середовище виникають значні зміни. Отже, організм і середовище перебувають не в ста-тичній, а динамічній рівновазі, і процес адаптації здійснюється постійно. Під час праці у людини формуються нові характерис-тики гомеостазу, так званий гомеостаз діяльності, який відпові-дає конкретним умовам праці. Зв’язок організму з зовнішнім середовищем, регулювання йо-го роботи відповідно до змін зовнішніх умов здійснює централь-на нервова система. Пристосовну функцію центральної нервової системи І. П. Павлов назвав вищою нервовою діяльністю, яка проявляється у фор-мі складних рефлекторних реакцій, що відбуваються за участю кори великих півкуль і підкоркових нервових центрів. Пристосування організму до мінливих умов зовнішнього се-редовища і збереження постійності його внутрішнього середо-вища здійснюються рефлекторним і гуморальним шляхом. Центральна нервова система, посилаючи імпульси різним орга-нам, посилює або послаблює їх діяльність, пристосовуючи до зо-внішніх умов. Хімічний, або гуморальний, механізм регуляції по-лягає в тому, що хімічні речовини розносяться кров’ю по всьому організму і залежно від їх концентрації гальмують або активізу-ють роботу тих чи інших органів. Обидва механізми регуляції взаємопов’язані і становлять єдиний нейрогуморальний меха-нізм, який забезпечує саморегуляцію фізіологічних функцій ор-ганізму. Пристосовні реакції організму людини до зовнішнього се-редовища виявляються у формі складних рефлекторних актів. Крім того, адаптація, як пристосовні зміни в організмі, харак-теризується розширенням фізіологічних можливостей, збіль-шенням працездатності або підвищенням фізіологічної опір-ності організму зовнішнім впливам. Забезпечується ця можливість шляхом: зміни порогів чутливості аналізаторів; підвищення лабільності фізіологічних систем, яка полягає в швидкому поверненні до вихідного стану; переходу фізіологі-чних систем на більш високі рівні функціонування; розширен-ня діапазону фізіологічних резервів; мобілізації енергетичних ресурсів та захисних сил. При виконанні робіт, які вимагають значних м’язових зусиль, підвищення затрат енергії є нормальним механізмом пристосу-вання організму працівника до роботи. При розв’язанні складних розумових завдань пристосовні реакції працівника пов’язані з підвищенням концентрації нервових процесів, функціональними зрушеннями в стані нервових центрів. Суттєвий вплив на адаптаційні процеси людини, зокрема у трудовій діяльності, має психічна адаптація. Вона базується на використанні людиною раніше набутого досвіду, враховує потре-би і мотивацію, що забезпечує більш точну диференціацію реак-цій і поведінки працівника. Психічна адаптація в трудовій діяльності — це процес вста-новлення оптимальної відповідності між особистістю і навколи-шнім середовищем, у тому числі соціальним, яка сприяє задово-ленню актуальних потреб і реалізації значущих цілей за умови збереження фізичного і психічного здоров’я працівника. І. М. Сєченов зазначав, що образи, уявлення, думки є окреми-ми моментами цілісних психічних процесів взаємодії організму із середовищем. Психічне явище, що виникає внаслідок цілісного рефлекторного акту, виступає фактором, що випереджає рух, дію. Тобто, психічні процеси виконують функцію сигналу або регуля-тора, за допомогою якого дія відбувається відповідно до мінли-вих умов і досягається певний результат. Адаптація людини до праці має активний характер. Праців-ник не лише пристосовується до зовнішнього середовища, а й змінює його, водночас змінюючись і сам. При цьому за спри- ятливих умов виробничого середовища і за оптимальних навантажень підвищуються стійкість і працездатність організму, за несприятливих умов рівень активності фізіологічних систем знижується.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Адаптація і гомеостаз» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
