Рухові ланки та їхні функції під час виконання рухів
З механічного погляду виконавчий орган ру-хового апарату людини являє собою сукупність двох ланок, з’єднаних між собою суглобом, які взаємно обмежують рух. Це так звана кінематична пара. Прикладами кінематичних пар є пле-че-передпліччя, лопатка-плече, стегно-гомілка, які з’єднані відпо-відно променево-ліктьовим, лопатково-плечовим, колінним сугло-бами. У суглобах відбуваються різні рухи. Проте окремі суглоби залежно від анатомічної будови мають різні можливості для здійс-нення рухів. Розрізняють одновісні, двовісні й тривісні суглоби, що відповідає одному, двом і трьом ступеням свободи рухів. Сту-пінь свободи рухів — це напрям, в якому може рухатися тіло. Одновісними є плечо-ліктьовий суглоб, міжфалангові з’єднання, в яких можливе переміщення лише в одній площині (згинання-розгинання). До двовісних суглобів належать променево-зап’ястний, плечо-променевий, п’ястно-фаланговий, які мають два ступе-ні свободи рухів (згинання-розгинання, приведення-відведення). Три ступені свободи рухів мають лопатково-плечовий і тазо-стегновий суглоби. У них можливі згинання-розгинання, приведення-відведення, а також кругові рухи навколо поздовжньої осі. Рука людини побудована з трьох лінійних послідовно з’єднаних ланок, так званих кінематичних пар: плеча, передпліччя і кисті. Вона є відкритим кінематичним ланцюгом, оскільки має вільний рухливий кінець. У відкритому кінематичному ланцюгу кількість ступенів свободи останньої ланки дорівнює сумі ступе-нів свободи всіх ланок, які утворюють цей ланцюг. Кисть руки відносно лопатки має сім ступенів свободи рухів, оскільки три ступеня свободи має плечова кістка відносно лопатки; один сту-пінь свободи має ліктьова кістка відносно плечової; три ступеня свободи має кисть разом з променевою кісткою відносно ліктьо-вої. Практично це означає, що кисть руки в межах довжини верх-ньої кінцівки має необмежену свободу рухів, оскільки, за зако-нами механіки, абсолютно вільне тіло має шість ступенів свободи (може рухатися в трьох взаємно перпендикулярних напрямах і обертатися навколо трьох взаємно перпендикулярних осей). Загальна кількість ступенів свободи рухів у людини переви-щує сотню. Рухи в окремих ізольованих суглобах одноманітні. У процесі праці трудові дії являють собою, як правило, складні поєднання ру-хів у кількох суглобах. При цьому відбувається як чергування, так і одночасне виконання рухів у різних суглобах. Трудові рухи набува-ють своєї визначеності завдяки тому, що одночасно не використо-вуються всі наявні ступені свободи, а вибираються лише ті, які від-повідають виконанню даного конкретного завдання. Забезпечується ця вибірковість центральною нервовою системою, яка встановлює порядок і послідовність використання рухового апарату, виконуючи координаційну функцію. Надлишкові ступені свободи рухів виклю-чаються процесом гальмування. Узгодженість рухів у різних сугло-бах відповідно до завдання називається координацією. Завдяки інтегративній функції центральної нервової системи ру-ховий апарат людини діє як складна саморегульована система. До скелетних м’язів підходять змішані нерви, які мають у своєму складі еферентні, чутливі і вегетативні нервові волокна. Еферентні нервові волокна, передаючи збудження, викликають скорочення або розви-ток напруження скелетних м’язів; чутливі — передають до центра-льної нервової системи інформацію про результати дій, напруження і рухи окремих ланок; вегетативні — про характер обмінних проце-сів у м’язах, кровообіг. Завдяки такій сигналізації вносяться корек-тиви до виконання рухів, регулюється робота внутрішніх органів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Рухові ланки та їхні функції під час виконання рухів» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
