Вища нервова діяльність людини базується на двох сигнальних системах. Перша сигнальна система — це діяльність великих півкуль головного мозку, за допомогою якої формуються і здійснюються умовні рефлекси на реальні матеріальні подразники. Друга сигнальна система — це діяльність великих півкуль мозку людини, яка забезпечує формування й здійснення умовних рефлексів на словесні сигнали. Анатомічною основою першої сигнальної системи є аналіза-тори, які нервовими шляхами пов’язані з органами чуттів. Аналізатор — сукупність нервових клітин, які сприйма-ють і переробляють інформацію із зовнішнього та внутріш-нього середовища організму. Аналізатор складається з трьох відділів; периферійного, провідникового і центрального. Периферійний відділ утворюють рецеп-тори, функцією яких є сприймання подразнень, первинний їх аналіз і перетворення на процес збудження. Провідникова ланка представлена аферентними нервами, які передають збудження. Центральним відділом є клітини кори головного мозку, де відбу-вається вищий аналіз збуджень і виникають відчуття. Подразни-ками, які безпосередньо сприймаються органами чуттів, є реальні предмети, явища і зв’язки між ними. Аналізаторні (сенсорні) системи характеризуються специ-фічністю, тобто високою збудливістю щодо тих подразників, для яких вони призначені, і здатністю адаптуватися до сили подразників, що діють на них. Збудливість сенсорних систем непостійна: вона знижується при дії сильних подразників і підвищується при дії слабких. Швидкість адаптації до сили діючих подразників неоднакова (від декількох секунд до декі-лькох хвилин). Основними характеристиками аналізаторів являються по-роги — абсолютний (верхній і нижній), диференціальний та оперативний. Нижнім абсолютним порогом чутливості є мінімальна вели-чина подразника, яка викликає ледь помітні відчуття, а верхнім абсолютним порогом — максимально допустима величина по-дразника. Інтервал між нижнім і верхнім порогом називається ді-апазоном чутливості аналізатора. Диференціальний поріг — це мінімальна відмінність між двома подразниками. Оперативний поріг характеризується тією найменшою величиною відмінності між сигналами, за якої досягається максимальна точність і швид-кість їх розпізнавання. Як правило, він у 10—15 разів перевищує диференціальний поріг, який характеризує граничні можливості аналізаторів. У процесі праці інтенсивність подразників повинна відповідати середнім значенням діапазону чутливості аналізато-рів, а відмінність між сигналами — перевищувати оперативний поріг розпізнавання. У діяльності сенсорних систем виявляються процеси індукції, коли збудження однієї сенсорної системи викликає гальмування іншої, та післядія, коли збудження їх не закінчується за умови припинення дії подразника, а затримується на деякий час. Остан-нє має велике значення, оскільки забезпечує неперервність від-чуттів за умови дискретних подразників. Анатомічною основою другої сигнальної системи є мовно-руховий аналізатор, тісно пов’язаний із зоровим і слуховим аналізаторами. Джерелом подразнень є слова. Слова — це аб-стракції реально існуючих предметів, явищ і подій. У словах та словосполученнях фіксуються зв’язки між предметами і явищами. Тому слова є сигналами сигналів, або сигналами другого ступеня. Встановлення зв’язку між словесними сигна-лами і реальними подразниками відбувається за законами утворення умовних рефлексів. Обидві сигнальні системи по-стійно взаємодіють і підпорядковуються загальним фізіологі-чним законам і механізмам. Водночас друга сигнальна система має істотні відмінності. У другосигнальній діяльності реалізується принцип моделю-вання дійсності за допомогою мови, а умовні рефлекси мо-жуть формуватися без підкріплення безумовним сигналом, що є основою засвоєння знань. Фізіологічними засобами моде-люються в мозку предмети і явища навколишнього середови-ща, дії та їх результат, встановлюються зв’язки і відносини між ними у вигляді понять, суджень, закономірностей, формул тощо. За допомогою цих моделей, тобто сигналів другого сту-пеня, людина має безмежні можливості для пізнання, творчої діяльності і прогнозування. Мова підвищила здатність мозку відображати дійсність, за-безпечила вищі форми аналізу й синтезу, абстрактне мислення, створила можливості для спілкування, нагромадження, викорис-тання і передачі життєвого досвіду, досягнень культури і мистец-тва від покоління до покоління. Центральна нервова система виконує рефлекторну, інтегра-тивну та координаційну функції. Рефлекторна функція пов’язана з участю центральної нервової системи в реакціях організму на подразники. Виконуючи інтегративну функцію, центральна нервова система забезпечує злагоджену взаємодію всіх органів і систем організму, підтримання його стійкого внутрішнього стану. Підпорядкування багатьох рефлексів од-ному, який має в даний момент найважливіше значення для організму, здійснюється завдяки координаційній функції центральної нервової системи. Всі ці функції реалізуються в кожній конкретній реакції організму, забезпечуючи найбільш адекватний пристосовний ефект.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Перша і друга сигнальні системи» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
