Праця як діяльність і як процес. Характер та зміст праці
Особливістю праці як діяльності є те, що зміст її не визначається повністю потребою, яка її викликала. Якщо потреба як мотив спонукає людину до діяльності, стиму-лює її, то самі форми і зміст діяльності визначаються суспільни-ми умовами, поділом праці. Наприклад, мотивом, який змушує верстатника працювати, можуть бути фізіологічні потреби (в їжі, одязі, житлі), проте сам процес управління верстатом, тобто зміст діяльності, визначається не цією потребою, а метою — виготов-ленням конкретної деталі. Отже, спонукання, мотиви діяльності не збігаються з безпосередньою метою праці. Потреби як джере-ло активності спонукають людину до праці, а усвідомлювана нею мета є регулятором активності в процесі праці. Щоб праця була успішною, людина має оволодіти способами, цілеспрямованими діями з досягнення поставленої мети. Сама ді-яльність, в свою чергу, повинна стимулювати й підтримувати ак-тивність працівника, яка сама собою негайно не задовольняє на-явні потреби. Це означає, що праця неможлива без пізнавальних та вольових процесів. Наявність усвідомлюваної мети завжди лишається необхідною ознакою праці. Решта сторін діяльності — мотиви, способи виконання, добір і переробка інформації — мо-жуть усвідомлюватися, не повністю усвідомлюватися, усвідом-люватися хибно або не усвідомлюватися зовсім. За відсутності усвідомлюваної мети йдеться не про трудову діяльність людини, а про імпульсивну поведінку, керовану безпосередньо потребами та емоціями. Отже, праця — це свідома, доцільна діяльність людини, спрямована на виробництво матеріальних і духовних благ, надання різноманітних послуг. Метою трудової діяльності можуть бути речі, які споживають-ся людьми, та речі, які необхідні для виробництва товарів спожи-вання, — енергія, засоби інформації, ідеологічні продукти, упра-влінські рішення, послуги тощо. При цьому цілі діяльності конкретного працівника вже не визначаються його особистими потребами, а задаються суспільством. Отже, праця за своєю при-родою є суспільною, соціально корисною діяльністю. Так само суспільною є праця і за характером, оскільки базується на поділі та кооперуванні, співробітництві та конкуренції, власності на ро-бочу силу, що зрештою визначається системою виробничих від-носин. Останні реалізуються не лише методами поєднання робо-чої сили і засобів виробництва, а й способами розподілу, обміну та споживання створених матеріальних і духовних благ. Трудова поведінка працівника визначається поставленою виробничою ме-тою і його відносинами з іншими людьми у процесі досягнення цієї мети. Це зумовлюється тим, що праця за своїм змістом є матеріальним процесом, який відбувається між людиною і при-родою, а за своїм характером вона є суспільним явищем, тобто процесом взаємовідносин між людьми в їх спільному впливі на природу. Праця як процес являє собою єдність трьох складників: • самої праці як доцільної діяльності; • предмета праці (те, на що спрямована праця); • знарядь праці (річ або комплекс речей, за допомогою яких людина діє на предмет праці).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Праця як діяльність і як процес. Характер та зміст праці» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
