Правова культура суспільства — це різновид загальної культури, який становить систему цінностей, що досягнуті людством у галузі права і стосується правової реальності даного суспільства. Система цінностей — це активність суб'єктів права у правовій сфері, добровільність виконання вимог правових норм, реальність прав і свобод громадян, ефективність правового регулювання, якісні закони, досконала законодавча техніка, розвинута правова наука, юридична освіта, ефективна юридична практика, стабільний правопорядок. Систему цінностей в галузі права, що існують в реальному функціонуванні в суспільстві, називають правовою реальністю, яка у структурному відношенні збігається з поняттям «правова система». Правова культура відображає такі зрізи правової реальності (правової системи): — структурно-функціональний; — аксеологічний (оцінний). Структурно-функціональний зріз уможливлює розкриття статики (структурного аспекту) і динаміки (функціонального аспекту) правової культури. Структурний аспект (статика) правової культури характеризує її склад, внутрішню будову; функціональний (динаміка) — виникнення, розвиток і взаємодію елементів правової культури між собою і з іншими соціальними явищами, насамперед моральною, політичною та іншою культурами. Аксеологічний (ціннісний) зріз розкриває систему цінностей, створених у ході розвитку суспільства і накопичених людством в галузі права, тобто все те, що належить до правового прогресу. Кожне суспільство виробляє свою модель правової культури. Структура правової культури суспільства включає. 1) культуру правосвідомості — високий рівень правосвідомості, що містить оцінку закону з позицій справедливості, прав людини; 2) культуру правової поведінки — правову активність громадян, яка виражається в правомірній поведінці; 3) культуру юридичної практики — ефективну діяльність законодавчих, судових, правозастосовних, правоохоронних органів. Функції правової культури — це основні напрямки осягнення правових цінностей — вітчизняних і світових. Основними функціями правової культури є: 1) пізнавальна — засвоєння правової спадщини минулого і сьогодення — вітчизняної та іноземної; 2) регулятивна — забезпечення ефективного функціонування всіх елементів правової системи і створення непохитного правопорядку; 3) нормативно-аксеологічна — оцінка поведінки особи, рівня розвитку законодавства, стану законності і правопорядку відповідно до норм права держави і міжнародних стандартів. Показником правового прогресу є високий рівень правової культури. Рівень розвитку правової реальності як особливої системної якості і є правовою культурою. Правова культура в кожен даний момент «присутня» у кожній даній крапці правової реальності, не збігається з нею цілком, але існує в ній як складова частина, здатна виступати у вигляді показника (характеристики) рівня розвитку цієї реальності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Правова культура суспільства» з дисципліни «Теорія держави і права»
