28. Функціональна класифікація видатків бюджету.
Функціональна класифікація видатків основана на функціях, з виконанням яких пов'’зані видатки. Вона має такі рівні деталізації:
1) розділи, в яких визнач-ся вид видатків бюджету на здійснення відовідних загальних ффункцій держави, АР Крим чи органів місц. самоврядування;
2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджет. коштів на здійсненя відповідних фнукцій держави, АР Крим чи місцевого самоврядування.
Нова (з 2002 р) функціон. класифікація видатків бюджету містить 10 розділів, 68 підрозділів та 72 групи.
1. Загальні функції держ. упр-ня
2. Оборона
3. Громадський порядок і безпека
4. Екон-на д-ть
5. Охорона навкол. прир. середовища
6. Житлово-комунальне госп-во
7. Охорона здоров’я
8. Духовний та фізичний розвиток
9. Освіта
10. Соц. захист та соц. забезпечення
За останні роки найбільшу питому вагу видатків з бюджету відпов. до функціон. класифікації становили: видатки на ек. д-сть – до 10%, науку – до 2%, соц. захист насел – 15%, соц-культ. сфера – 25%, нац. оборона – до 5%, держ. упр-ня та правоохор. д-сть –до 10%, обслуговув. держ. боргу – до 10%, ін видатки – до 5%
29. Відомча класифікація видатків бюджету, її призначення.
Відомча сис-ма бюджетного фін-ня – це сис-ма поточного бюджет. фін-ня у такій послідовності: бюджет розпорядник коштів. За обсягом наданих прав розпорядники поділ. на:
-головних розпорядників коштів бюджету;
-розпорядників коштів бюджету нижчого рівня.
Головний розпорядник коштів бюджету – це розпорядник, якому:
1)затверджується бюджетне призначення у відповідному бюджеті;
2) надане право витрачати кошти бюджету на утримання апарату установи, яку він очолює і на централізовані заходи, що здійсн-ся безпосередньо цією установою;
3) дозволено розподіляти надані йому кошти бюджету між розпорядниками коштів бюджету нижчого рівня, а також затверджувати їх кошториси і плани асигнувань.
Головними розпорядниками коштів держ. бюджету є міністри та керівники інших центральних органів виконавчої влади; місцевих бюджетів – керівники відділів обласних, міських, районних держадміністрацій; сільських і селищ- них бюджетів – голови сільських і селищних рад.
Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня – це розпорядник, який у своїй д-ті підпорядкований відповідному головно- му розпоряднику, розпоряднику вищого рівня і д-ть якого координується через нього.
Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпоряд- ників бюджетних коштів. Цей перелік затверджується ЗУ “Про Держ. бюджет Укр.” чи рішеннями місцевих рад про відповідний бюджет із щорічним уточ- ненням. На основі відомчої класифікації видатків Держ. Казначейство Укр. та місцеві фін. органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів. Обсяги асигнувань, що надаються з держ. бюджету головним розпорядни- кам коштів доводить Міністерство фінансів Укр., а фін-ня видатків прова- диться органами Держ. казначейства на підставі розпису доходів і видатків.
30.Економічна класифікація видатків.
Екон-на класифікація видатків бюджету проводиться за екон-ою характеристи- кою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки. За екон-ою класифікацією видатки бюджету поділ. на 4 групи, які, в свою чергу, поділ-ся на предметні статті видатків, а ті містять у собі підстатті видатків, які поділ-ся на елементи витрат. Екон-на класифікація видатків має таку стр-ру:
1.Поточні видатки
1.Видатки на товари і послуги
2 Виплата % чи доходу за зобов’язаннями
3 Субсидії і поточні трансферти
2.Капітальні видатки
1. Придбання основного капіталу
2 Створення держ. запасів і резервів
3 Придбання землі і нематеріальних активів
4 Капітальні трансферти – невідплатні односторонні платежі органів упр-ня, які не ведуть до виникнення або погашення фін. вимог. Вони передбачені для придбання кап. активів, компенсації втарт, пов’язаних з пошкодженням осн. капіталу або на збільшення капіталу отримувачів.
3.Нерозподілені видатки – сюди відно- сяться видатки з резервних фондів КабМіну Укр. та фондів непередбачених видатків Ради Міністрів АР Крим, обласних та місцевих держадміністра- цій.
4.Кредитування за вирахуванням погашень – сюди віднос. платежі бюджетів усіх рівнів, в рез-ті яких у них з’являються фін. вимоги до інших екон-их одиниць, які передбачають обов’язкове повернення коштів. Метою таких платежів є проведення екон-ої політики, а не упр-ня ліквідністю або отриманням прибутків.
1 Надання внутрішніх кредитів з вирахуванням погашень
2 Надання зовнішніх кредитів з вирахуванням погашень
31. Форми бюджетного фінансування.
Основними формами бюджетного фін-ня є:
Проектне фін-ня – фін-ня з бюджету інвестиційних проектів на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації.
Бюджетні кредити – надання фін. допомоги з бюджету суб’єктам підпр-ва на поворотній і платній основі (відрізняється від банк. кредиту порівняно невисокою %-ою ставкою).
Кошторисне фін-ня – виділення бюджетних асигнувань на підставі кошторису. Кошторис – це фін. док-т, в якому в плановому порядку визначені обсяги коштів на фін-ня певних об’єктів, програм і заходів з визначенням їх цільового призначення і розподілом за окремими періодами фін-ня.
Держ. транферти – невідплатні і безповоротні платежі з бюджету юрид. І фіз. особам, які не являють собою придбання товарів чи послуг, надання кредиту або виплату непогашеного боргу. До держ трансфертів віднос. держ. субсидіювання (держ. субсидії, держ. субвенції і держ. дотації) і держ. допомога населенню.
Держ. субсидії – це всі невідплатні поточні виплати підпр-м і громадянам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведення платежів (напр., житлова субсидія населенню).
Держ. субвенція – є цільовим виділенням коштів з бюджету суб’єктам підпр-ва на фін-ня певних програм на умовах пайової участі з бюджетом та отримання коштів(напр., фін-ня ВУЗів, житлове кредитування).
Держ. дотація – це кошти, що виділ-ся з бюджету підпр-вам на покриття їх збитків в рез-ті проведення певної політики державою (напр., дотації с/г підпр-м).
Держ. допомога населенню – це допомога, що надається фіз. особам за рах-к коштів бюджету чи Держ. цільових фондів у натур. чи грош. формі. При цьому виділ. натуральні чи грошові трансферти населенню. Грошові трансф. населенню – це поточні платежі фіз. особам у грош. формі, які призначені для збільшення їх доходів. Натуральні трансф. населенню – це держ. допомога населенню у вигляді товарів, продуктів чи послуг. Держ. трансферти можуть передбачатися на поточні або капітальні потреби, при цьому вони поділ-ся на поточні і капітальні держ. трансферти.
32. Видатки бюджету на економічну діяльність держави: склад, призначення і роль.
Видатки бюджету на економічну діяльність вкл. такі форми фінансув.:
1. капіталовкладення;
2. операційні витрати;
3. бюдж. кредити та держ дотації.
Фінансування капіталовкл. здійсн. за 2-ма напрямами:
відомче фін-ня – кошти на кап-ння розподіляються мін-вами і відомствами, які в свою чергу , розподіл. їх між окремими субєктами. Цей напрям переважає в Укр. на даний час у звязку з тим, що тривалий час викор-ся відомча система фінансування видатків бюджету.
фінансування інвестиційних проектів передбачає виділення коштів не міністерствам і відомствам , а на конкретні потреби.
Процес виділення коштів включає 2 етапи:
1 Конкурсний відбір, якій проводиться за певними критеріями:
-позитивний вплив на економічну динаміку
-забезпечення макро-ек рівноваги
-вирішення соц. проблем і створення додаткових робочих місць.
-ефективність проекту
-термін окупності
-вплив на довкілля
2 Тендер серед виконавців кожного проекту
Операційні видатки явл. собою видатки бюджету на утримання вир-чої інфрастр-ри і включають:
- фін-ня геолого-розвідувальних робіт;
- фін-ня лісового і водного госп-ва;
- землевпорядкувальні роботи;
- заходи по боротьбі зі шкідниками рослин, хворобами тварин та епідеміями;
- утримання насіннєвих станцій і племінних госп-в.
Бюдж. кредити над-ся під-вам держ. сектора на тимч. потреби в разі фін. ускладнень. Вони можуть бути безпроц., або з низькою проц. ставкою.
Держ. дотація являє собою видачу коштів з бюджету на покриття збитків субєктів господарювання в тому разі, коли збитковість визначається певною політикою держави в сфері ціноутворення (напр. оьмеження рівня цін).
33. Вплив бюджету на економічний розвиток країни.
За ринкових умов госп-ня роль бюджету в ек-му розвитку держави є досить важливою. Хоча і спостерігається зменшення обсягу бюджет-го фін-ня у н/г порівняно з минулими роками, що пояснюється виконанням програми приватизації державної власності і скорочення сектору держ. ек-ки, зведенням до мінімуму участі держави у вир-чих інвестиціях за рахунок скорочення централазованих капітало- вкладень, у державній формі власності в Укр. ще залишається значна к-ть підпр-в сфери матер-го вир-ва, які потребують фін-ої підтримки. Необх-ть існування держ. сектора ек-ки і бюджетного фін-ня вир-ва є незаперечною, про що свідчить досвід розвинутих країн світу. Однак потрібно змінювати обсяг бюджетних видатків і їх стр-ру.
Існування держ. сектору ек-ки і необх-ть його фін-ня зумовлені наступними причинами:
1) наявністю галузей, певних видів товарів, робіт і послуг, які хоч і є комерційно привабливими, однак мають високі споживчі цінності. Вони, хоч і є суп-но необхідними, але без державної підтримки за умов ринку не мають достатніх фін. можливостей для вир-ва і розвитку. До цих галузей належать паливно-енергетична, металургійна, АПК, інфрастр-ра, газо-водопостачан- ня, транспорт, зв’язок тощо.
2) функціонуванням наукоємних і технологічно-складних вир-в також неможливе без втручання держави.
Отже, видатки бюджету на розвиток ек-ки повинні спрямовуватись насамперед на стабілізацію ек-ки, створення необхідних умов для зростання ек-го потенціалу держави, викор-ня бюджетних коштів повинно бути максимально ефективним.
34. Бюджетні інвестиції у розвиток економіки.
Інвестиції – це різні види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються у відповідні об’єкти підпр-ва та ін. види д-ті з метою отримання прибутку або досягенення соц-го ефекту. Згідно із формами залученого капіталу інв-ії поділяють на фінансові, реальні, інноваційні, інтелектуальні, валові, чисті, прямі, портфельні. За тривалістю вони можуть бути коротко-, середньо- або довго- терміновими.
Фомування раціональної держ. інв-ої політики, вибір оптимальних об’єктів і форм інв-ня є важливою передумовою ефективного використання бюджетних коштів на ек-ку, екон-го зростання, стабілізації фін. сис-ми держави.
Інв-на д-ть держави за сучасних умов госп-ня повинна спрямовуватися на вирішення таких першочергових завдань:
-визначення шляхів прискорення реал-ії ефективних інв-них програм і проетів;
-забезпечення стабілізації ек-ки і наступного зростання темпів розв-ку всіх її галузей;
-мінімізація інв-них ризиків;
-забезпечення максимізації доходів і прибутку від інв-ої д-ті.
Планування та реал-ія держ інв-ій здійсн-ся за допомогою інвестиційного проектування. Інвестиційні проекти розробляються у наступній послідов- ності: 1) на 1-ій стадії здійснюється підготовка та обгрунтування проекту; 2) на 2-ій – провадиться детальна розробка проекту; 3) на 3-ій – розробка бізнес-плану інв-го проекту.
Вартість інв-них проетів визнач-ся в їх кошторисах. Виділення бюджетних асигнувань на капіталовкладення при фін-ні інв-них проектів здійсн-ся на конкурсній основі таким чином:
1) На підставі визначених критеріїв – термін окупності, рентабельність, мінімальність ризиків та ек-на ефект-ть і соц. значимість проекту- здійснюється конкурсний відбір проектів.
2) Проводиться тендер серед виконавців того чи ін. проекту.
В процесі форм-ня належного інв-го клімату держава зобов’язана створити сприятливі умови як для державних, так і недержавних інв-ій з метою залучення до інв-го процесу всіх можливих джерел.
35. Державне субсидіювання суб’єктів підприємницької діяльності з бюджету.
Держ. субсидіювання суб’єктів підпр-ої д-ті з бюджету вкл. в себе держ. субсидії, держ. субвенції і держ. дотації.
Держ. субсидії – це всі невідплатні поточні виплати підпр-м, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведення платежів.
Держ. субвенція – є цільовим виділенням коштів з бюджету суб’єктам підпр-ва на фін-ня певних програм на умовах пайової участі з бюджетом та отримання коштів.
Держ. дотація – це кошти, що виділ-ся з бюджету підпр-вам на покриття їх збитків в рез-ті проведення певної фін-ої політики державою в сфері ціноутворення (як правило, обмеження рівня цін). В Укр., наприклад, держ. дотації надаються с/г підпр-вам. Держ. дотація суб’єктам підпр-ва може надаватися у сумі, що повністю відшкодовує збитки чи покриває їх частково, що визнач-ся станом бюджету. Обсяг дотації встановляється як різниця між витратами і доходами підпр-ва. Віділеня коштів може проводитись на підставі планових чи фактичних розрахунків.
36. Операційні видатки бюджету.
Операційні видатки явл. собою видатки бюджету на утримання вир-чої інфрастр-ри і включають:
- фін-ня геолого-розвідувальних робіт;
- фін-ня лісового і водного госп-ва;
- землевпорядкувальні роботи;
- заходи по боротьбі зі шкідниками рослин, хворобами тварин та епідеміями;
- утримання насіннєвих станцій і племінних госп-в.
Фін-ня геолого-розвідувальних робіт проводиться за рах-к двох джерел: бюджету та коштів підпр-в. З бюджету фін-ся роботи з пошуку нових родовищ корисних копалин, за рах-к підпр-в видобувної пром-ті – роботи в межах існуючих родовищ. Фін-ня бюджетом геолого-розвідув. робіт забезпеч-ся спец. компенсаційним доходом – відрахуваннями на геолого-розвідув. роботи, які вносять у бюджет підпр-ва видобувної пром-ті. Обсяги фін-ня і суми надходжень відрахувань між собою врівноважені, але не збалансовані. Щороку існують незначні відхилення між цими показниками. Залишок відрахувань викор-ся у поточному році на фін-ня ін. видатків. Якщо їх недостатньо, то ці видатки перекриваються ін. доходами бюджету. Вартість геолого-розвід. робіт визнач-ся на підставі спец. кошторисів, які розрах-ся, виходячи з обсягів цих робіт та існуючих розцінок.
Утримання лісового і водного госп-ва віднесене на видатки бюджету в зв’язку з тим, що на даний час ці рес-си загальнонародна власність. У бюджеті існують цільові доходи, пов’яз. з фін-ням вказаних витрат – лісовий дохід і плата за викор-ня прісних водних рес-в. Проте на відміну від геолого-розвід. робіт доходи і видатки за цими напрямами не врівноважені – видатки набагато вищі.
Землевпорядкувальні роботи вкл. заходи з підвищення і відновлення родючості грунтів (напр., протиерозійні заходи).
Заходи по боротьбі зі шкідниками рослин та хворобами тварин у цілому фін-ся з бюджету в тих випадках, коли вони охоплюють певний регіон, поточні витрати – і безпосередньо тим чи ін. госп-вом. Виділення коштів бюджету здійсн-ся на підставі кошторису.
37. Видатки бюджету на фундаментальні дослідження.
Фундаментальними дослідженнями є пошукові теоретичні напрями науки. Визначити наперед результативність та ефективність таких досліджень дуже складно, тому не можливо встановити їх вартісну оцінку. У зв’язку з великим ризиком використання інвестованих
До видатків на фундаментальні дослідження належать видатки на фундаментальні дослідження наукових установ, підпорядкованих НАН Укр., і видатки на фін-ня Державного фонду фундаментальних досліджень. Фін-ня науково-дослідних установ з бюджету здійсн-ся через головних розпорядників бюджетних коштів у межах затверджених сум.
Бюджетні наук.-дослідні установи фін-ся на основі кошторисів доходів і видатків. Обсяг фін-ня насамперед визнач-ся штатним розписом. Сума витра на з/п розрах-ся шляхом множення к-ті посад на середню ставку з/п, яка склалась в даному закладі. Ставка з/п залежить від посади (лаборант, інженер, наук. співробітник) і наук. ступеня (кандидат, доктор наук) та вченого звання (старший наук. співробітник). Другу основну статтю витрат складають витрати на проведення наукових досліджень – придбання та обслуговування спеціальної техніки, обладнання, матеріалів для проведення досліджень, що визнач-ся профілем наук. закладу. При фін-ні наук. тематики розробл-ся кошториси на кожну тему. Визначену суму асигнувань отримує той наук. заклад, який буде розробляти цю тему.
38. Видатки бюджету на соціальний захист населення, їх склад і призначення.
У вузьк. розумінні соц. захист – є сукупністю держ. допомоги, виплат і заходів для окремих верств населення, які не мають достатньо для самозабезпечення доходів за незалежних від них причин. У широкому розумінні – це сис-ма держ. соц. гарантій для підтримання життєвого рівня населення на належному рівні, а також матер. забезпечення при досягненні пенс. Віку, втрати працездатності, годувальника тощо. Соц. захист надається у вигляді:
1) товарів і послуг, в т.ч. повністю чи частково безоплатно
2) грошових виплат
Формами соц. захисту є:
1. Соц. забезпечення
2. Соц. страхування
3. Соц. благодійництво
Соц. забезпечення – це сис-ма розподіл. Відносин, коли за рах-к ВВП форм-ся і викор-ся фонди коштів для забезпечення держ. соц. гарантій громадян, непередбачених законом. У вузьк. розум. – це фін-ве утримання за рах-к бюджету, держави та ін. джерел соц. закладів, які перебувають на забезпеченні громадян, що внаслідок об’єкт. причин не можуть мати самост-не джерело доходів або перебувати на утриманні ін. громадян. Осн. видами соц. забезпечення є:
1) грошові виплати держ. пенсій та соц. допомоги;
2) пільги ветеранам війни, військової служби, праці, громадянам похилого віку, інвалідам та ін. громадянам згідно з законом;
3) соц. допомога сім’ям з дітьми;
4) оплата праці чи грошове забезпечення в межах соц. гарантій і достатнього життєвого рівня;
5) держ. соц. гарантії і стипендії студентам чи учням;
6) субсидії населенню для відшкодування витрат на оплату житл.-комун. послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового палива;
7 )фін-ня закладів соц. забезпечення;
8) молодіжні програми;
9) ін. виплати, гарантії, компенсації в галузі соц. політики.
Соц. страхування – є сис-мою прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соц. захисту, включаючи матер. забезпечення громадян у випадку хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття за незалежних від них обставин, а також у старості та ін. випадках, передбачених законом. Виплати здійсн-ся за рах-к грош. фондів, які форм-ся шляхом сплати страх. внесків працедавцем, працюючими, а також з бюджету та ін. джерел, дозволених законом.
