документів з ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Його метою є вдосконалення організації та управління виробництвом і пошук резервів підвищення ефективності діяльності підприємства.
Зовнішній аудит за об’єктами дослідження можна поділити на:
бухгалтерський аудит — аудит стану, організації та ведення обліку, правильності складання бухгалтерської звітності;
управлінський та(або) операційний аудит — аудит діяльності підприємства або його окремих підрозділів з метою надання рекомендацій щодо ефективності діяльності суб’єкта господарювання;
аудит фінансової звітності — це перевірка повноти та достовірності складання фінансової звітності суб’єкта господарювання;
екологічний аудит — це перевірка впливу діяльності підприємства на стан та зміну навколишнього середовища та дотримання екологічних норм.
За змістом і функціями аудит поділяють на запобіжний, перманентний, ретроспективний і стратегічний.
Запобіжний — це аудит, який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям у фінансово-господарській діяльності до виникнення їх, тобто на стадії підготовки технології виробництва до проведення маркетингових операцій тощо. Провадиться він здебільшого внутрішнім аудитом.
Перманентний — це аудит, який проводиться безперервно у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства. Метою його є забезпечення менеджерів інформацією про відхилення виробничих процесів від заданих параметрів, про фінансову стабільність у маркетинговій діяльності, конкурентоспроможність виготовленої продукції на внутрішньому і зарубіжному ринках.
Ретроспективний — це аудит, який здійснюється після виконання господарських операцій, здебільшого за минулий рік. Проводиться він зовнішніми аудиторськими організаціями.
Стратегічний — це аудит, який вивчає питання стратегії розвитку фірми, компанії на перспективу. Передусім це стосується маркетингової діяльності.
Слід також виділяти спеціальний, обов’язковий, індивідуальний, початковий, погоджений, підтверджуючий і системно-орієнтований аудит.
Спеціальний аудит — перевірка конкретних питань діяльності господарюючого суб’єкта, виконання визначених процедур, норм і правил з метою підтвердження законності, добросовісності та ефективності здійснення окремих операцій та правильність їх відображення в обліку.
Обов’язковий аудит — аудит за законом на предмет достовірності та повноти бухгалтерської звітності: незалежний аудит або аудит за дорученням держави.
Ініціативний — добровільний аудит, який проводиться за рішенням господарюючого суб’єкта. Обсяг аудиторської перевірки визначається клієнтом.
Початковий аудит — аудит, який проводиться для даного клієнта вперше аудиторською фірмою.
Погоджений аудит —аудит, який повторюється. Виконується аудитором або аудиторською фірмою регулярно і ґрунтується на обізнаності із специфікою клієнта внаслідок тривалого спілкування з ним.
Підтверджуючий — перевірка і підтвердження окремих бухгалтерських документів і звітів.
Системно-орієнтований — аудиторська експертиза на підставі аналізу системи внутрішнього контролю.
За способами проведення виділяють суцільний, вибірковий і комбінований аудит.
Суцільний аудит — це аудит, при якому перевіряються всі документи і регістри бухгалтерського обліку, на основі яких складена фінансова звітність підприємства, що перевіряється.
Вибірковий аудит передбачає перевірку менш ніж 100 % бухгалтерських документів.
Комбінований — аудит, при якому одна частина бухгалтерських документів та іншої інформації вивчається суцільним методом дослідження, а інша —вибірковим.
25. Національні стандарти аудиту.
Аудиторська діяльність в Україні регулюється Законом України «Про аудиторську діяльність» № 3125-XII від 22 квітня 1993 року, Стандартами аудиту та Кодексом етики професійних бухгалтерів, запровадженими рішенням Аудиторської палати України № 122 від 18 квітня 2003 року, положеннями Аудиторської палати України та іншими нормативно-правовими актами. Законом України «Про аудиторську діяльність» визначено суть аудиторської діяльності, суб’єктів аудиторської діяльності, об’єкти і напрямки аудиту, порядок сертифікації аудиторської діяльності, порядок створення та діяльності Аудиторської палати України, громадської організації аудиторів України, права, обов’язки та відповідальність аудиторів та аудиторських фірм. Основним завданням цього Закону є створення в Україні незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.
32 національні нормативи аудиту, які в свою чергу класифікуються у такий спосіб:
1—2 — «Вступний матеріал»; 3—8 — «Відповідальність»; 9—11 — «Планування»; 12—13 — «Внутрішній контроль»; 14—22 — «Аудиторські докази»; 23—25 — «Використання роботи інших фахівців»; 26—27 — «Аудиторські висновки та звіти»; 28—29 — «Окремі вимоги до аудиторських висновків та звітів»; 30—32 — «Нормативи, які регулюють спеціальні умови проведення аудиту. Стандарти аудиту визначають основні принципи виконання аудиторських процедур. Це директивні документи, які за значенням прирівнюються до законів у частині аудиторської діяльності. Стандарти використовують незалежно від умов, за яких проводиться аудит, вони включають у себе також пояснення, інструкції та інші норми аудиту, які є керівництвом до проведення аудиторських процедур, їх застосовують до окремих об’єктів перевірки та підготовки аудиторських висновків. У разі відхилення від вимог стандартів аудиту аудитор повинен дати пояснення про причини таких відхилень.
Важлива роль належить і внутрішньофірмовим стандартам аудиту, що розробляються та затверджуються конкретною аудиторською фірмою і потребують дотримання працівниками аудиторської фірми.
Внутрішньофірмові стандарти аудиту — це сукупність способів, принципів, методів та прийомів, що розробляються та використовуються аудиторською фірмою для надання аудиторських послуг, та порядок документального оформлення результатів перевірки.
Такі стандарти є індивідуальними для кожної аудиторської фірми і розробляються з метою вдосконалення організації праці аудиторів, контролю за виконанням проведених процедур, підвищення якості надання аудиторських послуг та репутації діяльності аудиторської фірми.
26. Аналітичні процедури та їх використання при проведенні аудиторської перевірки.
До аналітичних процедур належать:
• порівняння поточної інформації з аналогічною за характером за попередні періоди;
• порівняння поточної інформації з кошторисом витрат та прогнозами;
• вивчення взаємозв'язку фінансової інформації з відповідною нефінансовою (наприклад, облікові витрати на видачу заробітної плати порівнюються із зміною середньої кількості працівників);
• дослідження взаємозв'язку елементів інформації (наприклад, коливання облікових витрат на виплату процентів порівнюються з відповідними залишками непогашеної заборгованості за раніше наданими кредитами);
• порівняння інформації з аналогічною інформацією інших підрозділів
При виникненні нестандартних ситуацій внутрішні аудитори використовують процедуру опитування керівників підрозділу або інші процедури з метою порівняння результатів.
Встановлені за допомогою аналітичних процедур аудиту результати, що не дістали достатнього пояснення, доводяться до відома відповідного керівника підрозділу.
27. Характеристика системи внутрішнього контролю.
Внутрішній аудит є одним із видів внутрішньогосподарського контролю суб'єктів підприємницької діяльності. Забезпеченню ефективності діяльності суб'єктів підприємницької діяльності багато в чому сприяють впровадження і правильна організація системи внутрішнього аудиту. В основному, внутрішній аудит розглядає бухгалтерську інформацію й її достовірність. Завдання внутрішнього аудиту - допомогти відповідним працівникам фірми чи компанії виконувати свої обов'язки максимально кваліфіковано й ефективно.
Внутрішні аудитори звітують перед вищим керівництвом підприємства. За внутрішній аудит відповідає сама фірма або один із її відділів, тобто контрольний орган всередині фірми. Керівник такого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкований керівництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах.
внутрішній аудит контролює раціональне витрачення матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, дотримання законності господарських операцій, виявлення допущених зловживань чи порушень.
На промислових підприємствах внутрішній аудит одночасно здійснює технічний нагляд за виробничим процесом і якістю продукції.
Внутрішній аудит передбачає попередній контроль на стадії розгляду первинних документів, під час візування договорів, наказів, кошторисів. У такому разі внутрішній аудит претендує на роль профілактичного заходу.
Поточний контроль здійснюється під час реєстрації господарських операцій та інвентаризації.
Наступний контроль проводиться на стадії узагальнення й аналізу облікової і звітної інформації.
Таким чином, внутрішній аудит є системним і строго документальним, безперервним, універсальним (суцільним) заходом.
Орієнтовні основні методологічні положення щодо організації внутрішнього аудиту полягають у тому, що насамперед слід укомплектувати штат внутрішніх аудиторів, відтак оптимально розподілити контрольні функції, виробити методичні вказівки з питань внутрішнього аудиту.
28. Поняття та класифікація робочих документів.
У Законі України "Про аудиторську діяльність" навіть не згадується про порядок складання робочих документів аудитора і ведення аудиторського досьє. Цю прогалину заповнив національний норматив аудиту N° 6 "Документальне оформлення аудиторської перевірки". У міжнародних аудиторських стандартах також немає положення щодо ведення аудиторських робочих документів і методика їх складання зарубіжними аудиторськими фірмами має конфіденційний характер.
Робочі документи аудитора - це записи аудитора, здійснені ним під час планування, підготовки та проведення перевірок, узагальнення їх даних, а також документально зафіксована інформація, отримана у процесі аудиту від підприємства-клієнта, третіх осіб або усні повідомлення, задокументовані аудитором за допомогою тестування.
Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації - робочої та підсумкової.
У вищезгаданому нормативі № 6 дається приблизний зміст та порядок оформлення і зберігання робочої документації аудитора. Завдання аудитора - вести документацію зі справ, що стосуються прийнятих рішень за результатами здійсненої аудиторської перевірки, яка буде покладена в основу аудиторського висновку.
До робочої документації включається інформація, яка на погляд аудитора є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка має підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча аудиторська документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації або на відеоплівці. Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль за процесом її здійснення. У робочій документації реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудиторських рішень.
Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та документації, яка передається замовникові перевірки. Аудиторський висновок є обов'язковим компонентом підсумкової документації.
29. Поняття та види аудиторських доказів.
Відповідно до Національного нормативу аудиту № 14 "Аудиторські докази", аудитор повинен отримати таку кількість аудиторських доказів, яка б забезпечила можливість підготувати аудиторський висновок.
Термін "аудиторські докази" означає інформацію, одержану аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту. Аудиторські докази складаються із первинних документів і облікових записів, що кладуться в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.
Аудиторські докази бувають таких видів:
- внутрішні - інформація, отримана від клієнта в письмовій або в усній формі;
- зовнішні - інформація, отримана від третіх осіб у письмовому вигляді;
- змішані - інформація, отримана від клієнта в письмовій чи усній формі і підтверджена третьою стороною у письмовому вигляді.
Найбільшу цінність і достовірність для аудиторської фірми становлять зовнішні докази, далі за ступенем цінності і достовірності йдуть змішані докази і внутрішні докази.
30. Аудит нарахування зносу(амортизації) основних засобів.
На етапі проведення ревізії правильності нарахування амортизації і зносу основних засобів здійснюється:
- перевірка дотримання положень облікової політики підприємства щодо амортизації основних засобів;
- перевірка правильності віднесення об'єктів амортизаційних відрахувань до тієї чи іншої групи основних засобів;
- перевірка розрахунків сум щомісячних амортизаційних відрахувань;
- перевірка своєчасності і правильності їхнього відображення в обліку.
Необхідно одержати перелік об'єктів основних засобів, по яких застосовуються особливі умови нарахування амортизації чи її припинення, зокрема:
- на які амортизація не нараховується;
- які знаходяться на консервації;
- по яких нарахування амортизації припинене;
- по яких застосовується прискорена амортизація;
- невиробничого призначення;
- використовуваних організацією за договором оренди;
- переданих організацією в оренду.
Перевіряючи правильність і своєчасність нарахування амортизації, ревізор має вияснити, якими методами користується бухгалтер при нарахуванні амортизації (чи із застосуванням П(С)БО 7, чи згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Вид виявленого порушення по амортизаційних відрахуваннях Наслідки порушення
Неправильне визначення первісної вартості об'єктів (її завищення чи заниження) Завищення (заниження) суми амортизаційних відрахувань, що приводить до неправильного визначення оподатковуваного прибутку
Ненарахування амортизації у разі понесення підприємством збитку Перекручування фінансового результату господарської діяльності і продовження терміну корисного використання об'єкта, що амортизується
Нарахування амортизації один раз у квартал (при складанні квартальної звітності) Порушення принципу тимчасової визначеності фактів господарської діяльності, неправильне визначення фінансового результату по окремих періодах
Помилки у визначенні термінів початку і закінчення нарахування амортизації Передчасний початок нарахування амортизації означає заниження оподатковуваного прибутку, так само як і несвоєчасне закінчення нарахування амортизації
Ненарахування амортизації по капітальних витратах в орендовані основні засоби Заниження собівартості продукції, що випускається. Неправильне визначення показників бухгалтерської звітності
