16. Принцип суттєвості(матеріальності) в аудиті.
концепція суттєвості (матеріальності) -в аудиторському висновку мають бути відображені найбільш важливі моменти з питань фінансової інформації, яка може певним чином вплинути на рішення користувача, цією інформацією. Цей принцип застосовується щодо фінансової звітності в цілому, балансу, окремих форм фінансової звітності та окремих її статей. На підставі аналізу робочих документів та даних журналу, в якому узагальнена і згрупована інформація про відхилення, помилки, виявлені при перевірці стану бухгалтерського обліку і складеної фінансової звітності, аудитор повинен переконатись, що фінансова звітність складена згідно із правилами і відображає фактичний стан справ на підприємстві; всі форми фінансової звітності взаємопов’язані; інформація фінансової звітності відображена відповідно до законів та інших нормативних актів, які регулюють виробничо-фінансову діяльність; вся необхідна інформація відображена в звітності повністю.
17. Аудит виробничих запасів.
Залежно від аудиторського дослідження, завдань, передбачених договором та власних можливостей аудитор на свій розсуд обирає методику проведення аудиту виробничих запасів. Основна мета обраної методики зводиться до встановлення об’єктивної істини про досліджуваний об’єкт.
Проводити суцільну перевірку недоцільно – це потребує великих матеріальних і трудових затрат. Тому бажано перевірити й оцінити систему внутрішнього контролю та обліку на підприємстві, залежно від отриманих результатів, розширювати сукупність досліджень чи навпаки, довіритися даним клієнта і провести лише деякі перевірочні процедури, щоб підтвердити довіру до інформації системи внутрішнього контролю.
Аудитори як правило проводять вибіркову перевірку виробничих запасів яка є більш ефективною в порівнянні з суцільною.
Залежно від обраного способу організації перевірки аудитор складає програму перевірки, де встановлює перелік аудиторських процедур які б дали змогу:
1. Встановити достовірність первинних даних БО щодо фактичної наявності та руху виробничих запасів.
2. Перевірити повноту і своєчасність відображення первинних даних з обліку запасів у зведених документах та реєстрах.
3. Перевірити правильність ведення обліку запасів відповідно до чинних законодавчих і нормативних актів, облікової політики суб’єкта господарювання.
4. Перевірити стан збереження запасів у суб’єкта господарювання.
5. Підтвердити або спростувати показники фінансової звітності суб’єкта господарювання, які залежать від достовірності, повноти, й своєчасності відображення господарських операцій, пов’язаних із рухом виробничих запасів.
18. Аудит операцій відвантаження та реалізації продукції.
Аудит обліку відвантаження і реалізації готової продукції
Готова продукція - це вироби і напівфабрикати, що відповідають діючим стандартам чи затвердженим технічним умовам, прийняті на склад чи замовником. Під відвантаженою продукцією розуміють продукцію і послуги, платіжні документи які здані постачальником у банк, але не оплачені покупцями. Реалізація продукції (робіт, послуг) може проводитися за наступними цінами: по вільних відпускних цінах і тарифам, збільшеним на суму ПДВ; по державних регульованих оптових цінах і тарифам, збільшеним на суму ПДВ; по державним регульованим роздрібним цінам і тарифам, що включають ПДВ.
Аудитору необхідно перевірити:
• чи укладені договори на постачання готової продукції і правильність їхнього оформлення;
• чи правильно оформлені документи на відвантаження продукції;
• чи правильно оформлені ціни на відвантажену продукцію;
• чи правильно установлені відпускні ціни з урахуванням оплати витрат по доставці продукції від постачальника до покупця відповідно до укладеного договору постачання;
• чи вчасно пред'являлися в банк платіжні вимоги-доручення за відвантажену продукцію;
• чи правильно оформлені документи по відпуску продукції, якщо продукція відпускається безпосередньо зі складу постачальника;
• чи правильно організований складський облік готової продукції;
• чи правильно ведеться аналітичний і синтетичний облік відвантаження і реалізації продукції.
19. Основні принципи професійної етики аудиторів.
У професійній сфері існує два етичних аспекти:
загальна етика (духовний аспект);
професійна етика (практичний аспект).
Загальні етичні принципи визначаються шляхом систематичного вивчення проблеми людського вибору між поняттями про добре і погане, якими керується людина.
Професійна етика визначає загальні приписи щодо ідеальних форм поведінки, та конкретні правила, в яких зазначені неприпустимі форми поведінки працівників відповідних професій. Загальні приписи акцентують увагу на встановленні правил діяльності: вони потребують високого рівня професіоналізму. Дотримання детально розроблених конкретних правил забезпечує дотримання норм і стандартів професійної діяльності. Тому існує необхідність у кодексах професійної етики для конкретних професій, що конкретно визначають критерії поведінки та дозволяють вирішувати конкретні професійні проблеми.
В Україні запроваджено в дію Кодекс етики професійних бухгалтерів Міжнародної федерації бухгалтерів (далі — Кодекс).
Аудиторові слід дотримуватися таких основних вимог, як:
вірогідність — користувачі інформації відчувають потребу в її достовірності;
професіоналізм — клієнтами, роботодавцями та іншими зацікавленими сторонами до аудиторів висуваються вимоги, що визначають рівень фахової підготовки аудиторів;
якість послуг — виконання аудиторських послуг має здійснюватись у суворій відповідності із чинними нормативно-правовими активами;
довіра — впевненість користувачів аудиторської інформації у дотриманні аудитором професійної етики протягом усієї його аудиторської практики.
Аудитор для досягнення поставленої перед ним мети під час надання аудиторських послуг зобов’язаний дотримуватися таких фундаментальних засад:
Незалежність — аудитор має бути професійно незалежним до суб’єкта підприємницької діяльності, що перевіряється (не мати прямих родинних стосунків та майнових інтересів до суб’єкта перевірки).
Об’єктивність — аудитор має бути справедливим, компетентним, старанно надавати аудиторські послуги, відповідати рівню професійних знань, який би не викликав сумніву у клієнта щодо професіоналізму наданих йому послуг.
Компетентність — аудиторам необхідно здійснювати аудиторську перевірку з професійною майстерністю та залучати до аудиту спеціалістів, що мають певну фахову підготовку, досвід і знання у відповідній галузі.
Майстерність — вміле визначення та застосування законодавчих та нормативно-правових актів для законності здійснення оцінки господарських операцій, їх документування, відображення в обліку та звітності.
Конфіденційність — аудитор не має права без згоди клієнта розголошувати або розкривати інформацію, отриману ним у ході надання професійних послуг, а також використовувати її у своїх цілях.
Чесність — аудитор має бути чесним та об’єктивним на всіх етапах роботи і висловлювати об’єктивну думку про об’єкт дослідження.
Професійна поведінка — аудитор повинен створювати і підтримувати добру репутацію професії, утримуючись від будь-яких дій, що можуть дискредитувати її.
Професійні норми і технічні стандарти — аудитори зобов’язані з належною старанністю й увагою виконувати інструкції та вказівки клієнта або роботодавця (внутрішній аудитор), дотримуючись вимог чесності, об’єктивності, незалежності та чинного законодавства.
20. Основні етапи та послідовність проведення аудиторської перевірки.
Кожний аудитор самостійно обирає послідовність проведення аудиторської перевірки, виходячи з особливостей підприємства, умов договору з клієнтом, а також свого практичного досвіду. Застосування апробованих методів аудиторської перевірки дозволяє мінімізувати аудиторський ризик і провести аудит у стислі строки. В процесі перевірки можна виділити такі традиційні етапи:
Ознайомлення з підприємством:
ознайомлення: — зі звітністю; — зі статутними документами; — з наказом про облікову політику підприємства; — з іншими документами, які мають вплив на формування облікової інформації; — зі станом бухгалтерського обліку і звітності; — з організаційно-технологічними особливостями основних видів діяльності, якими займається підприємство.
Оцінка економічного середовища.
Укладання договору на аудиторську перевірку. Складання загального плану і програми аудиту. Детальне вивчення статутних документів: дата реєстрації; форма власності;
засновники підприємства; їх частки в статутному капіталі; строки і порядок формування статутного капіталу; структура управління.
Вивчення інших документів: протоколи загальних зборів; накази директора;
визначення повноважень керівництва, доцільність та правильність розпоряджень керівництва; наявність протиріч з установчими документами.
Уточнення і коригування загального плану і коригування аудиторської перевірки.
Здійснення аудиту достовірності показників фінансової звітності підприємства, а саме перевірка:
правильності ведення Головної книги (відповідність записів даних Головної книги регістрам синтетичного обліку, правильність відображення кореспонденції рахунків);
порядку ведення касових і банківських операцій;
достовірності відображення в обліку дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства;
правильності ведення обліку основних засобів і запасів підприємства;
правильності ведення обліку затрат на виробництво та визначення собівартості продукції;
повноти відображення в обліку доходів, отриманих від різних видів діяльності підприємства;
повноти та правильності ведення обліку валових доходів і валових витрат підприємства;
порядку нарахування оплати праці, своєчасності та повноти розрахунків з оплати праці;
правильності нарахування та своєчасності сплати податків, платежів та інших відрахувань у позабюджетні фонди;
підготовка аудиторського звіту;
загальний огляд повноти виконання плану проведення аудиту та здійснення аудиторських процедур.
Підписання аудиторського висновку і акта приймання-передачі виконаних робіт за договором на проведення аудиторської перевірки.
Слід зазначити, що аудитору під час проведення аудиторської перевірки обов’язково необхідно перевірити хоча б у загальних рисах усі розділи бухгалтерського обліку на даному підприємстві.
21. Права та обов'язки аудиторів та аудиторських фірм в Україні.
З метою регулювання аудиторської діяльності для аудиторів і аудиторських фірм визначені Законом України «Про аудиторську діяльність» їхні права та обов’язки. Аудитори і аудиторські фірми України мають право:
самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду;
отримувати необхідні документи з предмета перевірки, які знаходяться у замовника або і у третіх осіб.
Треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмета перевірки, зобов’язані надати їх на вимогу аудитора (аудиторської фірми). Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником;
отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника;
перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва господарюючого суб’єкта проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;
залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.
Аудитори і аудиторські фірми зобов’язані:
належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтерського обліку і звітності замовника, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам;
повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки у бухгалтерському обліку і звітності;
зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг. Не розголошувати відомостей, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;
відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинного законодавства України;
обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок або експертиз.
Забороняється проведення аудиту:
аудитором, який має прямі родинні стосунки з керівництвом господарюючого суб’єкта, що перевіряється;
аудитором, який має особисті майнові інтереси у господарюючого суб’єкта, що перевіряється;
аудитором—членом керівництва, засновником або власником господарюючого суб’єкта, що перевіряється;
аудитором—працівником господарюючого суб’єкта, що перевіряється;
аудитором—працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва господарюючого суб’єкта, що перевіряється.
22. Поняття та значення робочих документів аудитора.
Робочі документи аудитора - це записи аудитора, здійснені ним під час планування, підготовки та проведення перевірок, узагальнення їх даних, а також документально зафіксована інформація, отримана у процесі аудиту від підприємства-клієнта, третіх осіб або усні повідомлення, задокументовані аудитором за допомогою тестування.
Робочі документи виконують такі функції:
* обґрунтовують твердження в аудиторському висновку та свідчать про відповідність зроблених процедур аудиту затвердженим нормативам;
* полегшують процес управління та контролю за якістю проведення аудиту;
* сприяють виробленню методологічного підходу до процесу аудиторської перевірки;
* допомагають у роботі аудитора.
Робочі документи покликані відображати інформацію з питань, що підлягають перевірці:
• методики проведеного аудиту;
• проведених під час перевірки тестів;
• зроблених аудитором висновків та прийнятих рішень і рекомендацій.
Необхідно забезпечити достатній рівень розкриття та деталізації процедур аудиту в робочих документах із тим, щоб:
• забезпечити можливість контролю будь-яким аудитором процесу проведення аудиторської перевірки поточного року;
• підтверджувати відповідність проведеної перевірки прийнятим аудиторським нормативам;
• забезпечувати ефективну допомогу будь-яким аудиторам у плануванні та проведенні наступних перевірок підприємства;
• служити аудитору довідковим матеріалом, щоб у разі необхідності він міг надати будь-кому пояснення щодо змісту проведеної перевірки.
23. Попереднє планування аудиторської перевірки.
Планування — це процес здійснення рішень аудиторської стратегії. Процес планування аудиту здійснюють на початковій стадії аудиторської перевірки, і його основною метою є надання аудиторами (аудиторськими фірмами) підприємствам і організаціям різних форм власності ефективних аудиторських послуг у встановлений договором термін. Це означає належне виконання аудиторами своїх функціональних обов'язків на високому рівні професійних стандартів. Планування забезпечує формування відповідної думки аудитора про фінансову звітність суб'єкта перевірки з мінімальними затратами, виділення при цьому найбільш важливих і суттєвих частин і виключенням зайвого часу, який міг би бути витрачений на питання аудиту з низьким рівнем ризику. За допомогою ефективного планування вирішують наступні завдання:
• ознайомлення з бізнесом клієнта і його обліковою системою;
• оцінка ризику, пов'язаного з бізнесом, обліковою системою і внутрішнім контролем;
• визначення стратегії аудиту в відповідно до оцінки ступеня аудиторського ризику;
• координація роботи аудитора таким чином, щоб вона була виконана на високому професійному рівні й у визначений термін;
• розподіл бюджету часу, виділеного на аудиторську перевірку;
• визначення матеріально-технічного забезпечення аудиту тощо.
24. Класифікація видів аудиту.
За формою і метою здійснення аудит поділяють на зовнішній (незалежний) і внутрішній, підлеглий в тій формі, в якій він проводиться.
Зовнішній аудит — незалежний аудит відносно контрольованого підприємства, що здійснюється на підставі договору з підприємством-замовником. Внутрішній аудит — перевірка, наскільки проведені господарські операції відповідають вимогам нормативних
