наявність технічних засобів формування облікової інформації та здійснення контролю на підприємстві;
наявність технології контролю.
Перевірці підлягають: табелі обліку робочого часу Ф-64, облікові листки цілодобових і внутрішньозмінних простоїв Ф-64а, облікові листи тракториста-машиніста Ф-67, 67б, подорожні листи трактора Ф-68, облікові листи праці та виконаних робіт Ф-66, 66а, розрахунково-платіжні відомості П-49, книга обліку розрахунків з оплати праці Ф-44, наряди на відрядні роботи Ф-70, 70а тощо. Ці документи підлягають вибірковій перевірці. Аудитор встановлює також реальність виконаних робіт. При цьому можна використовувати прийоми зустрічної перевірки документів з обліку затрат праці і її оплати та даних документів про виконання робіт і оприбуткування продукції.
Аналіз отриманих матеріалів перевірки надає можливість узагальнити всі недоліки і порушення щодо використання трудових ресурсів і розрахунків з оплати праці. Для цього порівнюють обсяги виконаних робіт, що вказані в первинних документах з обліку праці та її оплати, з аналогічними показниками технологічних карт, довідками норм виробітку, а також контрольними замірами фактично виконаних робіт. Аудитору необхідно перевірити, чи правильно визначений сукупний оподатковуваний дохід громадян. Перевірити, чи не включаються до сукупного доходу громадян допомога по вагітності і пологах, одноразова допомога при народженні дитини, допомога при догляді за дитиною до 3-х років, допомога при догляді за дитиною-інвалідом, на поховання, суми отриманих аліментів, державні пенсії та компенсаційні виплати в грошовій та натуральній формі. В обов’язковому порядку аудитор перевіряє відповідність сальдо за рахунком 66 «Розрахунки з оплати праці» даним регістрів синтетичного обліку, Головної книги та балансу підприємства. Вибірково перевіряється правильність перенесення залишків на початок місяця.
10. Об'єкти та суб'єкти державного контролю та аудиту.
Об'єктами аудиту є юридичні й фізичні особи, при цьому перевірці підлягають окремі господарські засоби і процеси, сукупність яких характеризує виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств і окремих посадових осіб за відповідний період, що складає поняття об'єктів контролю. До об'єктів можна віднести й економічні процеси, матеріально-технічне постачання, виробництво, збут продукції, продуктивність праці, собівартість, прибуток тощо.
Є складні й прості об'єкти дослідження. До простих належать об'єкти, які містять декілька елементів. Наприклад, товарна продукція є простим об'єктом для контролю, але їй притаманні такі елементи: якість, асортимент, конкурентоспроможність на ринку, естетична привабливість тощо. До складних належать об'єкти з невизначеною структурою, яка підлягає дослідженню. Наприклад, автоматизацію технологічного процесу відносять до складних об'єктів аудиту, на вході яких відомі затрати на впровадження, а на виході - вироблена продукція. Але ті елементи, які характеризують її, тобто фактори, що впливають на результативні показники (ефективність нової техніки), можна встановити при подальшому дослідженні із застосуванням методів економічного аналізу.
Суб’єктами аудиту є: -служби аудиту, які надають такі послуги як: складання звітності, ведення БО, видавнича діяльність, юридична експертиза і консультації, захист інтересів клієнта в арбітражі, підготовка бухгалтерського персоналу та ін. -внутрішні аудитори, що часто здійснюють аналіз фінансового стану під-ва через показники ліквідності, економічну активність, прибутковість та ін., та інші послуги , вище згадані.
11. Методи аудиторського дослідження.
Аудит має свій метод дослідження, який ґрунтується на основних який ґрунтується на основних положеннях діалектичних методів пізнання і на законах політичної економії. В аудиторській практиці використовується аналіз, який тісно пов’язаний із синтезом.
Метод – це спосіб дослідження, який визначає підхід до об’єктів, що вивчаються, планомірний шлях наукового пізнання і встановлення істини.
Дедукція – спосіб логічного мислення, який полягає у русі від загального до одиничного. Дедуктивний метод використовують аудитори при вивченні фін-госп діяльності підприємства, системи БО і взагалі ефективності системи управління. Таким чином індуктивні та дедуктивні методи в практиці використовуються взаємопов’язано.
Методи аудиту – сукупність способів, прийомів для дослідження стану об’єктів, що вивчаються. Їх можна згрупувати так:
1) прийом, що дозволяє вивчити кількісний та якісний стан об’єкта; 2) дозволяє визначити відхилення фактичного стану від діючих норм; 3) пов’язані з оцінкою стану об’єкту (в минулому, теперішньому і майбутньому).
Прийоми I-ої групи – це огляд, перерахунок, зважування, заміри, лабораторний аналіз – ціллю їх є визначення кількісного стану об'єкта.
12. Суб'єкти аудиторської діяльності в Україні.
1. Аудиторські фірми, які зареєстрували свою діяльність відповідно до чинного законодавства України і відповідають вимогам Закону України „Про аудиторську діяльність”, а саме:
а) проведена державні реєстрацій як аудиторської фірми;
б) установчими документами передбачена виключно аудиторська діяльність;
в) загальній розмір частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами у статутному капіталі не перевищує 30 %.
Г) директором фірми є сертифікований Аудиторською палатою аудитор;
д) наявність щонайменше одного аудитора, який пройшов підготовку або підвищенім кваліфікації з питань законодавства на ринку цінних паперів, Національних нормативів аудиту, а також вимог Комісії до перевірки звітності та діяльність учасників ринку фінансових послуг в Україні.
2. Аудитори, зареєстровані відповідно до Закону України „Про підприємництво” як суб’єкти підприємництва – фізичні особи; мають чинний сертифікат аудитора; Свідоцтво Палати про внесення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги; пройшли підготовку або підвищеній кваліфікації з питань законодавства на ринку цінних паперів, Національних нормативів аудиту, а також вимог комісії щодо перевірки звітності та діяльності учасників ринку фінансових послуг в Україні.
13. Аудит надходження та вибуття основних засобів.
До основних засобів належать матеріальні необоротні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або операційний цикл, якщо він довший за один рік). При цьому аудитор керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби". Облік основних засобів ведеться на рахунку 10 "Основні засоби", який має дев'ять субрахунків; за дебетом рахунка 10 відображається надходження (придбання) основних засобів, за кредитом - вибуття.
Спочатку аудитору слід впевнитися у правильності організації аналітичного обліку і визначити, чи всі основні засоби підприємства закріплено за матеріально відповідальними особами. Джерелами аудиту операцій з обліку основних засобів є первинні документи на їх надходження, вибуття і внутрішнє переміщення (акти приймання-здавання об'єктів, акти на списання, інвентарна картка, картка обліку руху основних засобів, інвентарний список, розрахунки амортизації), дані аналітичного і синтетичного обліку. Встановлюють відповідність даних аналітичного обліку основних засобів їхньому залишку за рахунком 10 "Основні засоби" на відповідні дати. Аудитор також перевіряє повноту і своєчасність проведення інвентаризації основних засобів, правильність відображення її результатів у бухгалтерському обліку. Цим самим він з'ясовує, чи можна довіряти результатам проведеної інвентаризації, щоб зменшити аудиторський ризик.
Повноту і своєчасність оприбуткування основних засобів можна визначити шляхом порівняння дати оприбуткування за рахунком 10 "Основні засоби" з датами, вказаними у первинних документах (актах введення в експлуатацію, актах приймання-передання основних засобів тощо).
Слід документально перевірити операції зі списання основних засобів, правильність оформлення їх, законність і доцільність вибуття і відображення його в обліку. Аудитор також перевіряє правильність переоцінки основних засобів за відновною вартістю, її відображення в бухгалтерському обліку.
Аудитом правильності проведення річної інвентаризації основних засобів слід з'ясувати, чи реально відображені в балансі підприємства у статті "Основні засоби" (код рядка 031) їх первісна (балансова) та залишкова (код рядка 030) вартість, а також сума нарахованого зносу. Причому ця сума стосується як власних, так і орендованих основних засобів.
Важливе місце займає перевірка вибуття основних засобів внаслідок ліквідації об'єктів, що стали непридатними через їх старіння і зношеність. Аудитор перевіряє правильність оформлення і своєчасність відображення операцій щодо списання основних засобів. Встановлюють правомірність списання витрат щодо ліквідації основних засобів, повноту оприбуткування цінностей, що надійшли від ліквідації та їх відображення в обліку.
При ліквідації основних засобів роблять записи:
а) д-т рахунка 131 "Знос основних засобів"; к-т рахунка "Основні засоби";
б) на залишкову вартість основних засобів:
д-т рахунка 972 "Собівартість реалізованих необоротних активів"; к-т рахунка 10 "Основні засоби";
в) при нарахуванні заробітної плати за розбирання об'єкта:
д-т рахунка 972 "Собівартість реалізованих необоротних активів"; к-т рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці";
г) відображення суми податкових зобов'язань з ПДВ: д-т рахунка 976 "Списання необоротних активів";
к-т рахунка 64 "Розрахунки за податками і платежами".
14. Сертифікація аудиторів, порядок занесення до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності
Аудитором може бути громадянин України, який має кваліф.сертифікат на право займатися АД в Україні (серія А, АБ,Б).
Для здійснення АД аудитор повинен на підставі сертифікату отримати ліцензію.
Аудитору забороняється займатися торг., посеред., вир.д-стю, проте вони можуть отримувати дивіденди. Сертифікацію (визначення кваліф. придатності аудиторів) здійснює АПУ та її регіон.відділення. Право на отримання сертифікату мають громадяни Укр, які мають вищу освіту, досвід роботи не менше 3-х років (на посаді гол.бухгалтера, фінансиста, ревізора, економіста, юриста). Наявність певних знань з питань аудиту визначається шляхом проведення іспиту. Строк дії сертиф. 5 років. Для отримання сертифікату претендент подає до АПУ в одному примірнику перелік таких документів: 1.клопотання за встановленою формою; 2. копія диплома засвідчена у встан. порядку; 3. виписка з труд.книжки, засвідч.у стан. порядку; 4.документ про оплату.
Всі ці док-ти надсилаються до АПУ і відп-сть за них несе особа яка їх подала. Іспити ,тобто визначення рівня знань, складаються кожним претендентом в порядку, затвердженому рішенням АПУ.
Для проведення іспиту створюється комісія із 5 членів. Оцінка ставиться так: складено або не складено. Наслідки іспиту заносяться до протоколу, який підписується членами комісії. Рішення екз. комісії повідомляється особам в день складання іспиту. Видача сертифікату проводиться секретаріатом АПУ після затвердження протоколу рішень.
Аудитори, строк дії сертифікату яких закінчується не раніше 3 і не пізніше 1 місяця повинні подати до секретаріату АПУ документи: 1.клопотання; 2.витяг з труд.книжки; 3.сертифікат, термін дії якого закінчується; 4.реферат про ауд. діяльність і підвищення кваліфікації за весь період дії сертифікату.
Якщо аудитори працюють за фахом не менш 3 роки і не мають ніяких зауважень по роботі, то приймається відповідне рішення (заноситься до протоколу) і дія сертифікату продовжується на 5 років. Якщо аудитор не працював або працював менше 2 років, або не надав документів вчасно – складають іспит.
Ліцензування окремих аудиторів і аудиторських фірм здійснюється АПУ на підставі чинного законодавства. Строк дії також 5 років.
До Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності записуються такі дані:
* ідентифікаційний код/номер суб'єкта аудиторської діяльності (аудиторської фірми чи аудитора-підприємця);
* дата початку аудиторської діяльності (дата отримання першої ліцензії або свідоцтва);
* назва аудиторської фірми (прізвище, ім'я, по батькові (ПІБ) для аудитора - суб'єкта підприємницької діяльності);
* адреса фактичного місцерозташування, номери контактних телефонів, факсу, електронної пошти;
* організаційно-правова форма;
* форма власності;
* інформація про державну реєстрацію;
* інформація про засновників (для аудиторів - ПІБ, номери сертифікатів та дати їх отримання, ідентифікаційний номер, адреса; для юридичних осіб - назва, ідентифікаційний код, частка у статутному капіталі);
* ПІБ керівника аудиторської фірми, номер та дата видачі сертифіката;
* кількість працівників, у тому числі сертифікованих аудиторів;
* наявність та місцерозташування філій або представництв чи відділень дочірніх підприємств.
15. Основні етапи та послідовність робіт на стадії планування аудиту.
Одним із найважливіших етапів аудиту є планування. Аудитор зобов'язаний чітко прогнозувати, контролювати й обліковувати процеси своєї діяльності для того, щоб забезпечити на кожній стадії роботи найбільш ефективні процедури.Планування аудиту передбачає визначення його стратегії і тактики, складання загального плану аудиторської перевірки, побудову аудиторської програми і аудиторські процедури, оцінювання обсягу аудиторського контролю.Планування діяльності аудиторської фірми чи окремого аудитора має бути скероване на якісне і своєчасне виконання аудиторських робіт, ритмічне завантаження аудитора роботою, на перевірку виконання договірних зобов'язань, формування портфеля замовлень.
Планування - це процес вироблення аудиторської стратегії. Планування ведеться протягом усієї аудиторської перевірки. Аудитор повинен скласти графік завершення основних етапів операції. Графік показує заплановану аудиторську роботу і служить засобом контролю за проведенням операції. При складанні графіка мають враховуватися вимоги клієнта. Потім аудитор повинен підготувати програму перевірки, докладно перерахувати процедури, які необхідно здійснити під час операції.
План аудиту має бути повідомлений аудиторській групі. Графіки, процедури, які необхідно виконати, і тип звіту головного аудитора слід повідомити групі аудиторів на самому початку перевірки. Аудитор повинен обговорити загальну стратегію перевірки з керівництвом клієнта. Деякі деталі планування (чи треба використовувати роботу внутрішніх аудиторів та ін.) необхідно обговорювати і узгоджувати заздалегідь (наперед).
При плануванні вивчаються напрями бізнесу замовника, історія його діяльності, нинішні умови, майбутня перспектива, територіальне розміщення, вид продукції, ринки її збуту, перспективи розвитку виробництва в майбутньому, зміни у структурі виробництва і управління, останні зміни у функціонуванні бухгалтерського обліку, ефективність контролю, сутність облікової політики і сфера облікового ризику, організація аудиту на підприємстві, труднощі в його проведенні. Першочерговому плануванню підлягають баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал. Протягом всього терміну проведення аудиту його загальний план і програма переглядаються і уточнюються аудитором у зв'язку з імовірністю змін умов і напрямів аудиту і можливістю отримання інших результатів після проведення аудиторських процедур.
процес планування може бути подано трьома етапами:
* попереднє планування аудиту;
* підготовка і складання загального плану аудиту;
* підготовка і складання програми аудиту.
Основними питаннями загального плану аудиту є:
* обізнаність аудитора з бізнесом клієнта;
* розуміння обліку і системи внутрішнього контролю;
* визначення ризиків і їхньої суттєвості;
* види, час проведення і повнота процедур;
* координація, керівництво, супровід і нагляд;
Аудиторський процес складається з таких стадій: початкова, дослідна і завершальна.
Початкова стадія включає визначення об'єкта аудиту й організаційно-методичну підготовку. При виборі об'єктів аудиторська фірма використовує складений план своєї діяльності. Для здійснення аудиту формується бригада або підбирається окремий аудитор, після чого видається наказ або розпорядження керівника аудиторської організації, в якому зазначаються найменування підприємства, що підлягає перевірці, період, за який воно обстежується, прізвище, ім'я, по батькові членів бригади (окремого аудитора), призначається керівник, котрий має кваліфікаційний сертифікат.
Дослідна стадія аудиту проходить безпосередньо на підприємстві. Для здійснення якісної та своєчасної аудиторської перевірки мають бути створені відповідні умови, аудиторам надані засоби обчислювальної техніки тощо.
Завершальна стадія аудиту включає узагальнення і реалізацію результатів аудиту. На цій стадії аудиту слід згрупувати виявлені недоліки, скласти нагромаджувальні відомості порушень, аналітичні таблиці, розрахунки, графіки, узагальнити та відобразити результати перевірки в аудиторському висновку.
