структури, порядку формування вищих органів керівництва та їхні повноваження. Організаційна структура МБРР складається з Ради керуючих, Директорату, Комітету з розвитку та президента.
Міжнародні валютні відносини як предмет регулювання валютного права. МВП зародилося на основі міжнародного публічного і міжнародного приватного права. Його сучасний розвиток пов'язаний з розширенням і поглибленням міжнародного економічного співробітництва. У вітчиз. і зарубіж. юриднауці ще не вироблена чітка назва цієї правової галузі, норми якої регулюють міжнародні валютно-фінансові відносини. МВП має свій предмет правового регулювання — міжнародні валютні відносини. Вони виникають з приводу валютних цінностей, що обертаються у сфері міжнародного співробітництва держав або інших суб'єктів. До валютних коштів відносяться іноземна валюта готівкою, платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви тощо), в іноземній валюті цінні папери (акції, облігації, купони, бони), золото та інші цінності. Валютні відносини, як відомо, регулюються і міжнародним приватним правом, коли вони виникають за участю недержавних юридичних осіб, громадян. Для регулювання міжнародних валютних відносин використовуються міжнародно-правові норми, що закріплюються у відповідних угодах (наприклад, Ямайські угоди 1978 р. про перехід країн—членів МВФ до багатовалютної системи). Викладене вище дає підстави зробити висновок про те, що МВП — це система міжнародію-правових норм, що регулюють міжнародні валютні відносини. Як і всі правові норми, норми міжнародного валютного права мають свої джерела, в яких вони юридичне виражені, закріплені. До них належать міжнародні договори, судова й арбітражна практика, міжнародні звичаї. Міжнародні договори — найбільш поширене джерело міжнародного валютного права.
96. Організації і фонди Європейського континенту їх діяльність та правове регулюванняя( на риклажі ЕБРР та ЕІБ).
(ЄІБ) — фінінститут Європейського співтовариства, заснований в 1958 р. згідно з Римською угодою. Статут ЄІБ є складовою частиною Угоди про ЄС. ЄІБ — фінансове автономна і юридичне незалежна організація. Членами ЄІБ є 14 . Основними завданнями ЄІБ є надання позик і гарантій на фінансування проектів для менш розвинутих регіонів, для модернізації або конверсії підприємств, розвитку підприємницької діяльності в нових галузях, реалізації проектів, що мають спільний інтерес для декількох країн-членів. Крім того, ЄІБ може надавати позики деяким країнам, що розвиваються, і країнам ЦСЄ. Банк надає кредити як державним, так і приватним позичальникам урізних галузях економіки. Крім того. Банк займається консультативною діяльністю, зокрема оцінює проекти через проведення техніко-економічного обґрунтування, визначення потреб у фінансових коштах тощо. У межах ЄІБ діють Європейський інвестиційний фонд , та Тимчасовий Единбурзький фонд кредитування. (ЄБРР)- створен для фінансування економічних реформ у країнах Східної Європи з метою їх переходу до ринкової економіки . Сьогодні до складу Банку входять 58 країн та два інституціональні члени (ЄЕС, ЄІБ) — усього 60 членів. Відповідно до установчих документів банк має такі цілі й функції: — підтримка економічного розвитку і реконструкції країн Центральної та Східної — підтримка країн—отримувачів допомоги в проведенні структурних економічних реформ, включаючи усунення монополізму, децентралізацію і приватизацію з метою інтеграції їхніх економік у світову економічну систему; —організація, модернізація і розширення виробничої, конкурентоспроможної, приватної підприємницької діяльності, передовсім на малих і середніх підприємствах;— сприяння інвестиціям у виробництво, а також у сферу послуг і фінансовий сектор та пов'язану з ними інфраструктуру;— надання технічної допомоги для підготовки, фінансування і реалізації проектів;—фінансування приватних підприємств, а також підприємств, що приватизуються і роблять суттєвий внесок у розвиток приватного сектора; На відміну від статутів раніше створених міжнародних кредитне фінорганізацій в установчих документах ЄБРР заявлена необхідність дотримання політичних вимог організації при ііа-данні з її боку допомоги. До загальних політичних вимог можна віднести стабільність політичних режимів, а також заборону па участь країни у військових діях і на використання наданих кредитів на військові цілі. Банк виходить з того, що неможливо створити ринкову ек-іку і демократію, не маючи демократичної держави і сильних структур влади.
97. Поняття та джерела міжнародного транспортного права.
Міжнародне транспортне право являє собою систему міжнародно-правових принципів і норм, що регулюють відносини між державами у процесі використання різних видів транспорту у сфері міжнар. екон. співробітництва.
Міжнародні транспортні перевезення є необхідною умовою успішного розвитку МЕВ, мається на увазі перевезення сировини, матеріалів, устаткування, с/г-кої продукції та ін. вантажів, а також перевезення пасажирів різними видами транспорту.
Джерелами міжнародного транспортного права є міжнар. договори, угоди з питань транспорту, акти міжнар. організацій (асоціацій, конференцій, палат та комісій). Найбільш поширеними є міжнародні договори з питань транспорту. Вони укладаються від імені та за дорученням уряду центральними органами управління транспортом – міністерствами та ін. установами, які здійснюють керівництво залізничним, морським, річковим, повітряним транспортом.
За кількістю країн, які беруть участь у подібних міжнар. договорах, їх можна поділити на багатосторонні та двосторонні. До багатосторонніх договорів у сфері міжнар. транспорту відносяться : Угода про Міжнар. союз залізниць (1922р.), Чикагську конвенцію з питань цивільної авіації (1944р.), Конвенцію про договір міжнар. дорожнього перевезення вантажів (1956р.) і протоколу до неї 1978р.
174. Правове регулювання міжнар. морських перевезень.
Важливе значення для регулювання морських перевезень має міжнар. морське право як система правових норм і принципів, що регулюють відносини, які виникають у процесі використання Світового океану для торгового і військового мореплавства, риболовецького і морського промислу, добування біологічних і мінеральних ресурсів, проведення наукових досліджень тощо.
В основі таких відносин лежить принцип свободи відкритого моря, відповідно до якого всі держави і народи мають рівні права на користування Світовим океаном.
Джерелами міжнародного морського права є Статут ООН, Женевські Конвенції 1958 р. (Про територіальне море і зону, яка прилягає до нього; Про відкрите море; Про континентальний шельф; Про рибальство і охорону живих ресурсів), Брюссельська конвенція 1910р., Лондонська конвенція 1954р., Конвенція охорони людського життя на морі 1960 р. Особливо важливе значення має Конвенція ООН з морського права 1982 р., яка була підписана 159 державами. Вона охоплює питання, пов'язані з мореплавством і перельотами, розвідкою і розробкою ресурсів, рибальством і судноплавством та ін. Конвенція визначає морські зони, правила проведення морських кордонів, права, обов'язки та відповідальність держав, механізм урегулювання спорів тощо.
Правове регулювання міжнародних морських перевезень передбачає також з'ясування питань, пов'язаних з визначенням, по-перше, режиму торгових суден у відкритому морі та в територіальних водах і, по-друге, режиму торгових суден у міжнародних протоках і каналах, а також у портах.
"Відкрите море" (всі частини моря, які не входять як до територіальних, так і до внутрішніх вод якої-небудь держави) вільне для доступу всіх держав і жодна з них не має права претендувати на підпорядкування якої-небудь його частини своєму суверенітету. Важливе значення мають питання, пов'язані з користуванням протоками. Вони мають різний міжнародно-правовий режим. Так, користування протоками Гібралтарською, Балтійською, Магеллановою і Лаперуза є вільним і безмитним. Щодо режиму Чорноморських проток, то він визначений спеціальною Конвенцією 1936 р., підписаною у Монтре. Конкретним міжнародно-правовим режимом наділені і порти. Згідно з положеннями Барселонської конференції (1921 р.) флоти всіх країн вільно користуються будь-яким відкритим портом. Крім того, всі збори в портах мають здійснюватися на умовах рівності і в розумних межах.
181. Правове регулювання міжнар. річкових перевезень.
Міжнародні річки (Дунай, Рейн, Амазонка та ін.) відповідно до умов міжнародних договорів відкриті для вільного судноплавства.
Правовий режим використання міжнародних рік для судноплавства закріплюється у відповідних міжнародно-правових актах. Так, режим однієї з найдовших в Європі ріки — Дунаю визначений Белградською конвенцією 1948 р. про режим судноплавства на Дунаї. Всі судна, які плавають по Дунаю, повинні дотримуватися митних санітарних та інших правил, котрі встановлюються відповідними придунайськими державами. У межах міжнародного співробітництва щодо використання ріки Дунай укладені різного роду угоди, що визначають загальні умови перевезення вантажів, буксирування суден, єдині тарифи тощо (наприклад, Братиславська угода 1955 р., Бухарестська угода 1961 р.).
Велику роль у питаннях правового регулювання морських перевезень відіграє Міжнародна морська організація — міжнародна міжурядова спеціалізована установа ООН, що функціонує з 1959 р. До неї входять понад 130 держав світу. Вона створена з метою організації співробітництва й обміну інформацією між урядами з технічних питань, які стосуються судноплавства, пов'язаного з міжнародною торгівлею; сприяння безпеці на морі; відміні дискримінаційних дій і обмежень щодо судноплавства, пов'язаного з міжнародною торгівлею, тощо. Саме з ініціативи цієї організації було розроблено і підписано ряд конвенцій, кількасот рекомендацій, які є важливими Джерелами міжнародного морського права.
177.Правове регулювання міжнар. залізничних перевезень.
Міжнародні залізничні перевезення регулюються спеціальною багатосторонньою конвенцією, яка була підписана в Берні у 1924 р. В 1951 р. у Будапешті практично усі країни — члени Ради Економічної Взаємодопомоги на конференції представників залізниць підписали Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення. Важливе значення для організації залізничних перевезень у межах держав СНД має угода про координаційні органи залізничного транспорту, якою було створено спеціальний орган — Рада по залізничному транспорту, яка складається з глав адміністрацій і органів управління залізничним транспортом. Основним її завданням є координація роботи залізничного транспорту.
В угодах обумовлюється, що до перевезення забороняється приймати вибухонебезпечні, легкозаймисті предмети, горючі гази, самозаймисті і радіоактивні речовини, всілякі боєприпаси. У міжнародних угодах обумовлюються також вимоги до тари і упаковки, які мають забезпечити збереження вантажів при транспортуванні.
Всі спірні питання, які виникають на основі міжнародного договору перевезень, розглядаються у претензійному і судовому порядку.
178.Правове регулювання міжнар. автомобільних перевезень.
Міжн. автоперевезення здійснюються на основі укладених конвенцій і угод. Однією з перших багатосторонніх конвенцій була Конвенція про урегулювання авторуху між країнами, встановлення технічних умов автомашин у міжнародному сполученні, прав управління автомобілем, уніфікації сигналів на автодорогах (Париж, 1926 р.). А у 1949 р. у Женеві була підписана нова багатостороння Конвенція про урегулювання авторуху між країнами.З метою розвитку автомобільного транспорту, представлення інтересів автотранспортних об'єднань у міжнародних організаціях, сприяння дослідним роботам з технічного розвитку, експлуатації і економіки автомобільних перевезень у 1947 р. була створена Міжнародна спілка автомобільного транспорту. Зростання автомобільних перевезень вантажів і пасажирів обумовило необхідність активного укладення угод між багатьма країнами. На регулювання відносин, які виникають у галузі використання автомобільного транспорту для міжнародних перевезень, спрямоване і національне законодавство. Наприклад, Міністерство транспорту України своїм наказом № 178 від 19 липня 1993 р. затвердило Інструкцію "Про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення внутрішніх і міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом".
179.Правове регулювання міжнар. повітряних перевезень.
Використання цивільного повітряного флоту для здійснення міжнародних перевезень вантажів і пасажирів потребує відповідного правового регулювання відносин. Так, у 1919 р. була створена Міжнародна авіатранспортна асоціація. На початок 40-х років до неї вже входили найкрупніші авіакомпанії Європи, США. У 1945 р. було проведено реорганізацію цієї асоціації, прийнято її Статут. До складу асоціації ввійшли крупні авіакомпанії Європи, США, Азії, Австралії. З метою регулювання відносин між членами асоціації вона розробила і прийняла ряд важливих документів. Це і єдині умови перевезення (1927 р.), форми білетів, багажних квитанцій і накладних (1929 р.), умови перевезення пасажирів і багажу (1954 р.) та ін. У 1944 р. була заснована міжурядова спеціалізована установа (організація) — Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), яка практично почала функціонувати у 1947 р. До її складу входить понад 160 країн світу. Ця організація вивчає проблеми міжнар. повітряних сполучень, розробляє рекомендації та стандарти щодо правил польотів, експлуатації літаків, сприяє безпеці польотів на міжнар. авіалініях.,
Поштові перевезення та транзит.
Всесвітня поштова конвенція та додатки до неї регулюють питання щодо перевезення поштових вантажів у м/н сполученні. Конвенцію було затверджено у Вашингтоні в 1989 р. на XIX Конгресі Всесвітнього поштового союзу. Норми: заг правила, які застосов-ся в м/н поштовій службі (безплатна пересилка, бланки, поштові посвідчення); передбачання поштових адм-цій, а також відправника, виплата компенсацій та інші. Адм відпов-ть до Конвенції звільняється у випадку форс-мажору, якщо відпов-ть не може бути доведена належник чином і якщо відправник не подав рекламацію в річний термін. Перевезення вантажів територією двох чи більше держав є транзитом, що регулюється Барселонською конвенцією про свободу транзиту (1921 р.). Положення Барселонської конвенції мають загальний характер і стосуються всіх видів транспорту. Насправді Конвенція стосується переважно річкового транспорту, оскільки в цій сфері не застосовуються інші міжнародно-правові акти з питань перевезення. Щодо інших видів транспорту м/н конвенції торкаються й питань транзиту. Конвенція про транзитну торгівлю внутрішньоконтинент країн (1965). Транзит здійсн-ся на осн дво- і багатостор угод (Шенгенська угода). Угода, що регулює порядок транзиту, передбачає маршрути,умови, що гарантує безпеку осіб, збереження трансп засобів і вантажів. Транз рух звільняється від обкладання митом, податками, зборами, за виключ зборів за надання послуг. Для зручності можуть створюватися безмитні зони. Разом з тим зазначені конвенції дозволяють державам регулювати переміщення транз товарів, не дозволяють переміщення небезпечних видів товарів, зброї, радіоакт товарів. Транз умови, як правило, надаються на принципі взаємності.
105. Загальносвітові тенденції розвитку промисловості та с/г.
Аналіз діяльності будь-якої галузі промисловості країн світу дає підстави зробити висновок про те, що на сьогодні немає країни, яка б більшою чи меншою мірою не була пов'язана в межах промислового співробітництва з іншими країнами. Пром виробництво в наш час розвивається за умов м/н поділу праці, що обумовлює необхідність вступу країн у м/н екон відносини у галузі промисловості, що, у свою чергу, потребує і певного правового регулювання цих відносин. Таке регулювання здійснюється переважно за допомогою міжнародно-правових актів, м/н договорів та інших засобів. Продукція сільського господарства не лише задовольняє потреби людей у продуктах харчування, а й є важливою сировиною для промислового виробництва (цукрові буряки використовують для виробництва цукру; зерно пшениці та жита — борошна, спирту; та ін.). Причому продукція сільського господарства не лише задовольняє національні суспільні потреби, а й експортується (імпортується) на взаємовигідних засадах в інші країни, тобто вона є предметом м/н, міждержавних екон відносин. Це пов'язано не лише з необхідністю реалізації надлишку сільськогосподарської продукції, а й з існуючими суспільними потребами на продукцію, яка не вирощується через кліматичні або інші причини у тій чи іншій країні. Практично держави всіх континентів тією чи іншою мірою вступають у м/н екон відносини, пов'язані із обміном продукцією сільського господарства. Сприяння розвитку цих відносин, удосконаленню їх міжнародно-правового регулювання — завдання ряду м/н екон організацій. Становище з продовольством у світі, що характеризується останнім часом його гострим дефіцитом у країнах, що розвиваються, підвищенням цін на нього, спричиняє голод у ряді країн. На Всесвітній продовольчій конференції, що відбулась у Римі (1974 р.), зазначалося, що кількість тих, хто голодує збільшується. В останні десятиріччя спостерігається тенденція до зниження частки кр , що розвив-ся в світовому експорті продовольства та сільскогосп сировини при збереженні позицій в експорті мін сировини і товарів паливно-енергетичної групи.
182.Міжнародно-правовий механізм рег співр у галузі пром. За сучасних умов міжн поділу праці майже неможл здійснюв розвиток пром вир-ва, окремих великих підпр без міжн співроб-ва.==>країни вступ до ек відносин у галузі пром-ті==>необхідн регулюв цих відносин, яке здійсн за допомогою міжнародно-правлвих актів, міжнародних договорів та інших засобів. Важливий міжн-правов акт - Заключний акт Наради з безпеки і співроб у Європі (1975, Гельсінкі): зазнач, що промислове співроб, яке грунт-ся на екон інтересах, може створити стійкі зв'язки, змінюючи довгостр екон співроб в цілому, прискор-чи ек розвиток всіх учасників такого співроб. Важливі і акти міжн ек-х організ: Конференція з торгівлі і розвитку, Комітет з пром-го розвитку Економічної і Соціальної Ради ООН, Організ ООН з пром розвитку, регіональні комісії Економ і Соц Ради ООН і т.д. Крім іншого, вони приділ увагу питанням організації Міжн пром співроб-ва. Так, Комітет з пром розв Екон і СОЦ Ради ООН проводить консульт з питань прискор пром розв країн, розр-є робочі програми з індустріал-ї та підготовки рекоменд щодо їх подальш розробки, пров досл-я і семінари з питань нйефект застос пром-х методів вир-ва у кр, що розвив, та викон інші функції. Одним з інструм регул є також двостор угоди і договори.
183.ООН з пром розв (ЮНІДО), напрями д-ті. 1967 (168 краї), як центральний координуючий орган у сфері допомоги промисловому розвитку країн, що розв. Цілі: сприян пром розвитку і співроб на глоб, рег-му, нац-му і галуз рівнях; сприяння індустр-ї кр, що розв, в тому числі в галузі розробки прир-х ресурсів і розвитку інфрастр; надання допомоги країнам з перех екон і кр, що розв, в реструкт-ї, приват-ї в пром-ті; надання технічної допомоги. Д-ть: . Особлива увага приділ пром-му співр на рівні підпр-в з використанням механізму цільових фондів і програми пром-го інвестування. В 1997 обсяг техн допом, наданої ЮНІДО всім країнам світу =прибл 100млн $. Сприяє налогдж і зміцненню контактів між розв країнами і кр, що розв, заохоч д-ть, яка сприяє залученню інвестицій, підтримуючи процес передачі технології кр-м, що розв, і обміну технологіями. В її рамках створено Банк пром-ї і технологічної інформ-ї по проектах, який надає країнам інформ на їхній запит. Консультативна д-ть полягає в проведенні конфер-й, нарад, зустрічей представників пром-ті, профсоюзів, споживачів. Пров-ся засідання груп спеціалістів конкр-х галузей пром-ті з поблем пром розв-ку в регіоні, з питань зміцн-я співроб фінансових, технічних і наук установ розв-х країн і кр, що розв.
184.Міжнар-правовий мех регул-я співр у гал с/г. Сприяння розв-ку співр у галузі с/г, удоскон-я міжнародно-праврегул-я цих відносин - завдання ряду міжн орг=й. Практично всі регіональні екон комісії економічної і Соц Ради ООН через відповідні структурні підрозділи займ-ся питанням орг-ї міжн співр в галузі с/г. Одна з таких провідн установ - Продовольча і с/г-ка організація ООН (ПСГО) (1945, 174 країни у 2001). Цілі: *підвищ прод-ті праці с/г і поліпшення умов життя сільск-го насел; *поліпш харчув і ?життєв рівня насел; *вивчення світового продовольчого станов і кон-ри на світовому ринку важливих прод товарів; розробка для країн-уч реком-й в галузі вир-ва і збуту різних видів с/г прод-ї. Всесвітня продовольча Рада (1974) - вищий рган ООН з проблем продовольства та інших суміжних питань. Розглядає пробл щодо продов у світі, розробл певні екоменд. Міжн фонд с/г-розвитку(1976): мета: мобіліз коштів для збільш вир-ва і поліпш харчув груп насел з низьк дох-ми. Для ? вир-ва прод-в харчув надає на пільгових умовах кредити під проекти щодо здійсн контролю над водними рес-ми, комплексним розв-м сільських районів + дрібним фермерам на розв твар-ва, поставку і розпод добрив. Допомога лише державам-членам.
187.Значення і правове регул НТ співроб.
1963 Конфер ООН з питань застосув досягнень науки і техніки: її провед було спрямов не лише на викор досягн НТП для задовол потреб країн, що розв, а й пов'язаних з інтегр зусиль вчених світу для загал прогресу. Друга Конф ООН з питань науки і техн в цілях розвитку (1979) прийняла Програму дій щодо викор досягн науки і техн для ек розвитку всіх країн (особл кр, що розв). Прогр передб-ла не лише зміцн існуючих відносин у сфері Н і Т, а й перегл їх стр-ри, ? ролі ООН в співр в даній сфері.
За рекоменд Конф-ї 1979 створ відкритий Міжурядовий комітет з Н і Т в цілях розв. Центр з питань Н і Т в цілях розв, створ-й ГА. Вивчає питання щодо досягн Н і Т і вибору альер-х шляхів розв країн, надає допом з викор можливостей нових напр Н і Т. Значну роб пров регіон-ні міжнар економ організ, міжн орг системи ООН. Важливим є уклад-я багатостор міжн договорів, так ГА ООН прийм такі догов універсального значення Напр, Договір про принципи д-ті держав по досл і викор космічного простору, вкл місяць та інші небесні тіла 1966. Де визнач-ся про своб наук досл і викор космічного простору, що дослідж косм простору здійсн в інтер всіх країн, забор-ся держ-учасницям виводити на орб навколо землі ядерну зброю і т.п. Конв ООН з морськ права, регул питання щодо міжн співр у галуз викор-я Світового Океану.
Спільні НТ прогр та їх реаліз у межах МО та інтегр об. Прогр в гал Н і Т - договоро особого виду. Норми програм всановлюють параметри поведінки в галузі використ досягнень науки і техніки, виконуючи роль міжн узгодж-го планування відносн в гал Н і Т. - Види договорів. Регіональні прогр і договори: в межах Всеафрик наукового і техн союзу підготовлено Програму з викор досягнень науки і техніки з метою розв. Для Півід-Сх Азії і Тихоок регіону характерним є створ спільних
