митниці шляхом перевірки документів, необхідних для такого контролю, митного огляду (огляду транспортних засобів, товарів та інших предметів, особистого огляду), переогляду, обліку предметів, які переміщуються через митний кордон України, а також в інших формах, що не суперечать законам України.
У розділі третьому "Митне оформлення'' визначається порядок митного оформлення (мета, місце і час його здійснення, порядок взяття проб та зразків товарів та інших предметів для проведення їх дослідження тощо), декларування товарів та інших предметів (форма та процедура декларування, обов'язки декларанта тощо).
У розділі четвертому "Переміщення та пропуск через митний кордон України товарів та інших предметів" об'єднані норми, шо визначають порядок переміщення через митний кордон України транспортних засобів, речей, валюти та цінностей, спадщини. Крім того, у цьому ж розділі визначається порядок переміщення через митний кордон України предметів міжнародних, іноземних організацій, представництв та осіб, які користуються на території України митними пільгами
У розділі п'ятому " Мито та митні збори" закріплюються норми, які регулюють відносини, пов'язані з оподаткуванням митом товарів та інших предметів, стягненням митних зборів за виконання покладених на митницю обов'язків, за надання послуг у галузі митної справи та ін.
У розділі шостому "Перевезення, зберігання та розпорядження товарами, іншими предметами, що знаходяться під митним контролем" об'єднані норми з цих питань. Так, норми цього розділу закріплюють умови перевезення товарів, інших предметів між митницями, права та обов'язки перевізника, строки доставки товарів та інших предметів, заходи, що вживаються у випадках, коли транспортний засіб не зміг прибути в митницю призначення.
У розділі сьомому "Контрабанда" зазначено, що переміщення товарів, валюти, цінностей та інших предметів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, або групою осіб, які організувалися для здійснення контрабанди, а також історичних і культурних цінностей, незаконне переміщення наркотичних засобів, отруйних, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та боєприпасів є контрабандою і карається відповідно до законодавства.
В розділі восьмому "Порушення митних правил. Провадження у справах про порушення митних правил" В цьому розділі закріплений перелік порушень митних правил. . За порушення вказаних правил у цьому розділі встановлені і відповідні заходи юридичної відповідальності. Як правило, за порушення митних правил встановлена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу і конфіскації предметів.
У розділі дев'ятому "Відповідальність митних органів України та їх службових осіб" зазначено, що при здійсненні митного контролю та оформленні не допускається заподіяння іншим державним органам, громадянам та підприємствам шкоди, приниження честі і гідності громадян та вчинення інших неправомірних дій.
У розділі десятому " Службові особи митних органів України. Правовий і соціальний захист працівників митних органів" закріплено порядок прийняття на службу до митних органів України, а також визначено правовий та соціальний захист працівників митних органів. Так. відповідно до ст. 153 на службу до митних органів України приймаються на добровільних договірних засадах громадяни, які здатні за своїми дігювими і моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров'я виконувати покладені на митні органи України завдання.
Розділ одинадцятий "Міжнародні договори" містить лише одну норму (ст. 164), в якій зазначено, що коли міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Кодексі та інших актах законодавства України про митну справу, то застосовуються правила міжнародного договору.
Викладене вище дає підстави зробити висновок про те, що Митний кодекс України є важливою правовою базою організації та здійснення митної справи у нашій державі.
71. правове регулювання обкладання митом товарів та інших предметів.
Мито, що стягується митницею, — це додаток на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. В Україні застосовуються такі види мита: адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які оподатковуються митом; специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які оподатковуються митом; комбіноване, що поєднує обидва види митного оподаткування. У законодавстві виділяються декілька видів мита. Передусім, це ввізне, вивізне і сезонне мито. Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Ввізне мито є диференційованим: стосовно товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони. Вивізне .мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України. На окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення. В окремих випадках при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися спеціальне, антидемпінгове і компенсаційне мито. Спеціальне мито застосовується: 1) як захисний захід, коли товари ввозяться на митну територію України у таких кількостях або на таких умовах, які завдають шкоди чи загрожують її завдати вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів; 2) як запобіжний захід щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, котрі порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі, ; 3) як захід у відповідь на дискримінаційні дії .Ставка спеціального мита встановлюється в кожному окремому випадку. Антидемпінгове мито застосовується у випадках: 1) ввезення на митну територію України товарів за ціною, істотно нижчою від їхньої конкурентної ціни в країні експорту ; 2) вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою від ціни на подібні або безпосередньо конкуруючі товари інших експортерів .Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу в країні.експорту на момент цього експорту і заявленою ціною при його ввезенні на митну територію України або різниці між ціною об'єкта демпінгу з України і середньою ціною українського експорту подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів на той же період часу. Компенсаційне мито застосовується у випадках: 1) ввезення на митну територію України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи опосередковано використовувалася субсидія; 2) вивезення за межі митної території України товарів, при виробництві або експорті яких прямо ти опосередковано використовувалася субсидія, якщо таке вивезення завдає шкоду або загрожує її завдати державним інтересам України. Ставка компенсаційного мита не може перевищувати виявленого розміру субсидій. Для встановлення фактів, що дають підстави до застосування спеціального, антидемпінгового і компенсаційного мита, проводиться розслідування. Воно здійснюється Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків за заявою українських або іноземних заінтересованих державних органів, підприємств, організацій, а також з ініціативи Митно-тарифної ради України. За результатами розслідування застосовується спеціальне, антидемпінгове або компенсаційне мито. Закон України "Про Єдиний митний тариф" передбачає випадки звільнення від сплати мита.
а) транспортні засоби, то здійснюють регулярні міжнародні перевезення б) спорядження, паливо, сировина та інше майно, що вивозиться за межі митної території України для забезпечення виробничої діяльності українських суден. в) валюта України, іноземна валюта та цінні папери; г) товари та інші предмети, що підлягають оберненню у власність держави у випадках, передбачених законами України; д) товари та інші предмети, що стали в результаті пошкодження до пропуску їх через митний кордон України непридатними до використання як вироби або матеріали; е) предмети, що ввозяться в Україну для офіційного і особистого користування ,ж) інші товари та інші предмети, що визначаються законами України.
Допускається безмитне вивезення або пільгове митне оподаткування товарів, які ввозяться у спеціальні митні зони на території України для кінцевого споживання в цих зонах;
В окремих випадках допускається умовно-безмитне ввезення і вивезення предметів
Законодавством передбачені випадки повернення сплаченого мита.
Мито, не сплачене у строки, на які було надано відстрочку та розстрочку сплати, а також не сплачене в результаті інших дій, шо спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України у безспірному порядку.
З наведеного прикладу видно, що ставки ввізного мита поділяються на три різновиди: преференційні, пільгові та повні ставки. Преференційні ставки, включаючи звільнення від сплати мита. застосовуються до товарів та інших предметів, що походять з країн, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони і при встановленні будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами з участю України. Преференційні ставки застосовуються до товарів та інших предметів, що походять з країн, що розвиваються.
Пільгові ставки застосовуються до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння. Повні (загальні) ставки застосовуються до решти товарів та інших предметів.
167.Значення інвестицій та їх правове регулювання відповідно до законодавства України.
інвестиції — це всі види майнових, інтелектуальних та інших цінностей, що вкладаються інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності згідно з чинним законодавством України.Важливе значення для здійснення інвестицій має і Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р. В ньому визначені загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України, зокрема й іноземними інвесторами, а також дано перелік видів майнових та інтелектуальних цінностей, які можуть розглядатись як інвестиції..Цей закон визначив також права і обов'язки суб'єктів інвестиційної діяльності, її державне регулювання, гарантії права суб'єктів такої діяльності і захист інвестицій. Детальніше особливості правового режиму іноземних інвестицій на території України визначені Законом України "Про іноземні інвестиції" від 13 березня 1992 р., а потім Декретом Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" від 20 травня 1993 р.,якийпосугі став новою редакцією вказаного Закону.
Верховна Рада України прийняла Закон "Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні". Правове регулювання інвестиційної діяльності не обмежується лише названими вище законами та Декретом. Воно здійснюється також і за допомогою інших нормативних актів підза-конного характеру.
168.Сутність Державної програми заохочення іноземних інвестицій в Україні
Верховна Рада України прийняла Закон "Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні". Правове регулювання інвестиційної діяльності не обмежується лише названими вище законами та Декретом. Воно здійснюється також і за допомогою інших нормативних актів підза-конного характеру. Прикладами таких нормативних актів є Тимчасовий порядок надання додаткових пільг іноземним інвесторам, затверджений 31 березня 1994 р. Агентством Міжнародного співробітництва та інвестицій, Порядок надання індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за межі України, затверджений 24 грудня 1993 р. Національним банком України, та ін.
165. Особливості правового режиму іноземних інвестицій на території України.
Прийнятий 20 травня 1993 р. Декрет Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" вирішив ряд питань, пов'язаних із здійсненням інвестиційної діяльності іноземними суб'єктами. Декрет дав тлумачення найважливіших термінів, що вживаються у ньому. Зокрема зазначено, що іноземні інвестори — це перелічені нижче суб'єкти інвестиційної діяльності на території України: юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України; фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України. Здійснення іноземних інвестицій може бути у таких формах:1) часткової участі в підприємствах, що створюються спільно з українськими Ю.і ф о..або придбання частки в діючих підприємствах;2) створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;3) придбання прямо не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у формі акцій, облігацій та інших цінних паперів;4) придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав користування землею та концесій на використання природних ресурсів на території України;5) придбання інших майнових прав;.Декретом встановлюється і порядок реєстрації іноземних інвестицій, відповідно до якого їх реєстрація здійснюється Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською державними адміністраціями (тепер відповідними виконкомами) до початку, в період або після фактичного здійснення інвестицій шляхом подання іноземними інвесторами до зазначених органів інформації у трьох примірниках згідно з встановленою Міністерством фінансів України формою. Зазначена інформація може подаватись особисто іноземним інвестором, через офіційних представників іноземного інвестора або надсилатися поштою.
154 Загальні положення з питань валютного регулювання Активізація участі України у зовнішньоекономічній діяльності обумовила розширення операцій з валютними цінностями, які вона здійснює як на своїй території, так і за її межами. Це, у свою чергу, вимагає відповідних кроків з боку нашої держави. Україна вступає до Міжнародного Валютного Фонду, формує свій Валютний фонд, приймає нормативні акти, що регулюють відносини в межах здійснення валютних операцій тощо. До таких актів передусім слід віднести декрети Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті", "Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті", які було прийнято 19 лютого 1993 р. Цими декретами був встановлений режим здійснення валютних операцій на території України, визначені загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів у даній сфері та вирішені інші питання.
У Декреті "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" дається визначення термінів, що вживаються при здійсненні функцій валютного регулювання і валютного контролю
валюту України — грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, які перебувають в обігу та є законними платіжними засобами на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обіїу; кошти на рахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України; платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України
75. Правовий режим здійснення операцій з валютними цінностями.
Наявність валютних цінностей у власності резидентів і нерезидентів є необхідною передумовою здійснення з ними відповідних операцій. З метою належного упорядкування цих операцій у Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" закріплено цілий розділ "Операції з валютними цінностями" (ст. 2 — 10), в якому і визначається в основному правовий режим операцій з валютними цінностями. Норми цього розділу регулюють питання, пов'язані з порядком використання надходжень в іноземній валюті, видачі ліцензій Національним банком України на здійснення валютних операцій, організації торгівлі іноземною валютою та ін.Порядок використання надходжень в іноземній валюті закріплено у ст. 4 зазначеного вище декрету і зводиться до наступного: усі надходження на користь резидентів в іноземній валюті підлягають обов'язковому продажу через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України, за винятком випадків, передбачених у пункгі 2 цієї статті. У цьому пункті зазначено, що обов'язковому продажу не підлягають: кошти в конвертованій валюті, придбані на міжбанківському валютному ринку України через уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що мають ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, протягом терміну, встановленого валютним законодавством для розрахунків з нерезидентами; кошти в іноземній валюті, одержані фізичними особами — резидентами, включаючи оплату праці, за винятком коштів, одержаних від підприємницької діяльності;кошти в іноземній валюті, що належать резидентам;кошти в іноземній валюті, що належать уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим установам, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій. Національний банк України зобов'язаний проводити політику, спрямовану на підтримання валюти України, і з цією метою може виступати суб'єктом міжбанківського валютного ринку України. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті З цього Декрету; в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Однією з важливих операцій, які здійснюються з іноземною валютою, є торгівля нею. Порядок її організації регулюється ст. 6 Декрету "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Відповідно до цієї статті торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами — юридичними особами — здійснюється через уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі на ньому іноземною валютою визначаються Національним банком України. Резиденти і нерезиденти — фізичні особи — мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим установам, які одержали ліцензії Національного банку України, або за їх посередництвом —іншим фізичним особам — резидентам. Важливе значення при здійсненні валютних операцій мають валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей, виражені в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.Законодавством України передбачена звітність про валютні операції. Порядок, види, форми і терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначаються Національним банком України за погодженням з Міністерством статистики України з урахуванням чинного законодавства України. У ст. 16 Декрету "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" зазначено, що порушення валютного законодавства тягне за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
155Валюта –як грошова одиниця країни
У Декреті "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" дається визначення термінів, що вживаються при здійсненні функцій валютного регулювання і валютного контролю
валюту України — грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, які перебувають в обігу та є законними платіжними засобами на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обіїу; кошти на рахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України; платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України
157 Роль державних органів у сфері валютного регулювання і валютного контролю.
До системи органів, покликаних забезпечити валютне регулювання і валютний контроль, насамперед слід віднести Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, ряд міністерств та відомств (Міністерство зовнішніх економічних зв'язків, Міністерство фінансів, Державний митний комітет та ін.).. Функції контролю у сфері валютного регулювання покладені й на інші органи, зокрема на уповноважені банки, Державну податкову інспекцію України, Міністерство зв'язку України, Державний митний комітет України. Так, уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами на території України. Міністерство зв'язку України контролює додержання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України. Державний митний комітет України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей.Важливе значення у зміцненні контролю за використанням валютних цінностей має Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами" від 18 червня 1994 р. Відповідно до цього Указу суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, повинні у десятиденний строк продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) із зазначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за кордоном.
158.Роль КМУ у сфері валютного регулювання і валютного контролю.
Функції, повноваження та деякі інші елементи правового статусу цих органів у сфері валютного регулювання визначені в Декреті "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Аналіз норм цього декрету (ст. 11 — 13) дає можливість зробити висновок про те, що в ньому визначені здебільшого повноваження Кабінету Міністрів України і Національного банку України.Так, відповідно до п. 2 ст. 11 Декрету Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання виконує такі функції:визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України
