законодавчої інституції на тереторії 15 д-в, Європейська комісія дедалі більше нагадує наднаціональний уряд.
91. ТНК: їх роль у системі МЕВ.
Роль сучасних ТНК в МЕВ неможливо переоцінити, адже масштаби їх діял-ті дійсно величезні. Так, згідно World Investment Report (ЮНКТАД), на кінець існувало 63 тис штаб-квартир ТНК та 690 тис їх зарубіжних дочірніх відділень. Кількість зайнятих в заруб відділеннях на кінець 1999 року складала 41 млн чол. В 1999 році тільки 20 країн світу мали ВНП, вищий за обсяг продаж тільки однієї Дженерал Моторз (ВНП України приблизно відповідає обсягу продаж Дойтче Телеком – ТНК, яка знаходиться на 77 місці в світі). Про масштаби діял-ті ТНК говорять такі показники, як співвідношення м/н виробництва ТНК (в заруб відділеннях) до загальсвіт ВВП (10% в 1999 р), обсяги реалізації заруб відділень (14 трл дол в 1999 р). ТНК є найбільшими експортерами капіталу. На їх долю припадає основна частка ПЗІ. Більше 80% технологічних іновацій припадає на ТНК. Вплив ТНК може бути позитивним (технологіч розвиток, сприяння структурній перебудові ек-ки країн, що розвив, диверсифікація пром-ті, зниження безробіття та підвищення рівня життя), так і негативним (може консервуватися неефективна галузева і регіон стр-ра нац господ-ва, загострення конкуренції з місцевими виробниками; може сформуватися залежність від виробничого циклу ТНК; політ вплив, а саме: піддтримка певних політ сил, вплив на внутр і зовн політику, участь в зміні політ режиму).
Незважаючи на активну діял-ть ТНК, ще не вироблено єдиного їх визначення. Існує декілька авторитетних визначень: 1) ЮНКТАД: "Це підприємство, що об"єднує юр осіб будь-яких орг-правових форм і видів діял-ті в двох і більше країнах, що здійснюють єдину політику і загальну стратегію через один і більше центрів прийняття рішень"; 2) ОЕСР: "ТНК включають компанії приватної, держ і змішаної форм власності, що знаходяться в різних країнах. При цьому одна чи більше з цих компаній може значно впливати на діял-ть інших компаній (підрозділів), особливо в сфері обміну знаннями і рес-сами". З юрид точки зору, ТНК – це єдине економ угрупов підприємств різної держ належності, що здійснюють свою діял-ть, керовану з єдиного центру на території кількох країн на основі нац законод-ва. Т.ч. ТНК не має єдиної правової основи.
92. М/н-правове регулюв діял-ті ТНК.
ТНК являють собою багатогалуз концерни, що мають великий економ вплив у багатьох країнах світу. Хоча ТНК формально і не є суб’єктами МЕП, але їх вплив і роль у сучасній світовій ек-ці вимагають правового регулюв діял-ті як об"єктів застосування МЕП. З юрид точки зору, ТНК – це єдине економ угрупов підприємств різної держ належності, що здійснюють свою діял-ть, керовану з єдиного центру на території кількох країн на основі нац законод-ва. ТНК є структурними ланками виробництва різних країн світу і юрид особами, що діють на основі відпов нац правових норм. Т.ч. ТНК не має єдиної правової основи. В сучасних умовах ТНК регулюються як на нац, так і на м/н рівнях. Положення, спрямовані на обмеження діял-ті ТНК, містяться в Хартії економ прав і обов"язків (1974). В 1974 р в рамках ООН було утворено центр та м/н комісію з ТНК, Центр по ТНК, розпочала роботу спец "група 77" з вивчення матеріалів стосовно ТНК. Ці структури мали на меті розробити кодекс поведінки ТНК, який міг би формалізувати діял-ть ТНК і підкорити їх певним правилам. Цьому завданню була підпорядкована і робота ЮНКТАД, яка підготувала для прийняття Ген Асамблеєю ООН в 1980 р комплекс узгоджених на багатостор основі справедливих принципів і правил контролю за обмежувальною діловою практикою. Зазначений документ враховував досвід прийнятої в 1975 р резолюції Ген Асамблеї ООН "Заходи проти корупції", що практикуються ТНК та іншими корпораціями, їх посередниками та ін причетними до справи сторонами. Однак ці документи, з м/н-правової точки зору, мають лише рекомендаційну силу. На універсальному рівні проблеми підпорядкування ТНК чинній юрид регламентації залишаються поки що нерозв"язаними. В м/н регулюв ТНК окремо виділяють регіон рівень (Андський пакт від 1969 р; Деклараця про м/н інвестиції та багатонац підпр-ва від 1976 р; Кодекс іноз інвестицій від 1970 р).
93. Регіональне правове регулюв діял-ті ТНК.
Порівняно з універс рівнем регулюв правових відносин за участі ТНК, регулюв на регіон рівні вважається більш ефективним. Яскравим прикладом є латиноамерик регіон. З одного боку, це пов"язано з активністю ТНК в цьому регіоні, з ін, свідчить про активність країн Лат Америки у справі обмеження руйнівних для нац економік наслідків діял-ті ТНК. Так, в 1969 р було укладено т.зв. Андський пакт між Болівією, Колумбією, Перу, Чилі і Еквадором. Він був спрямований на здійснення дієвих заходів щодо прискорення економ розвитку країн-учасниць; сприяння трансформації іноз компаній в нац і змішані; протистояння засиллю іноз капіталу. В межах країн Андської групи біла створена Комісія Картахенської угоди, за рішенням якої виділяються багатонац (штаб-квартира знаходиться в межах регіону) і транснац підпр-ва (штаб-квартира за межами регіону). В межах країн цієї групи в 1970 р був прийнятий Кодекс іноз інвестицій, який містить уніфіковані правила щодо здійснення діял-ті іноз інвесторів, зокрема і ТНК. До регіон рівня також відносять прийняту в 1976 р Декларацію про м/н інвестиції і багатонац підпр-ва. До Декларації додавалися Керівні принципи для багатонац підпр-в (зокрема дотримання МП, підпорядкованість праву країни перебування, врахування політики цієї країни в галузі розвитку та права, обов"язкове невтручання у внутр справи, співроб-во з країною перебування).
95. Проект кодексу поведінки ТНК як потенц засіб м/н-правового врегулюв їх діял-ті.
Розробка Кодексу поведінки ТНК є важливим кроком в напрямку м/н-правового регулюв діял-ті ТНК. Проект Кодексу має 6 частин (1 – преамбула і цілі; 2 – визначння і сфера застосув; 3 – діял-ть ТНК (заг і політ положення; економ, фін, соц положення; надання гласності інф-ції); 4 – режим ТНК; 5 – міжурядове співроб-во; 6 – здійснення кодексу поведінки). Проект Кодексу містить принципи діял-ті ТНК, зокрема: повага суверенітету країн базування, підпопядкув вимогам цих країн, утримання від практики корупції, дотримання положень, що стос-ся охорони навк середовища; відмова займатися діял-тю політ хар-ру тощо).
Проект Кодексу характ-ся деякими розбіжностями, в основному щодо визначення ТНК. Країни, що розвив, та соціаліст країни запропонували таке визнач: "ТНК – це підпр-во, яке має свої відділення у двох і більше країнах, незал від юрид форми і галузі їх діял-ті. З точки зору зах країн, ТНК – це будь-яке держ, приватне або змішане підпр-во. Це означає, що ТНК можуть бути створені в країнах з різною соц-політ системою. Дискусії відбувалися і з інших питань. Зах країни намагаються легалізувати діял-ть ТНК, надати їм нац режим. Країни, що розвив виступають проти преференц режиму для ТНК або на такі ж самі стимули і пільги, що надаються нац підприємствам.За дотриманням норм Кодексу повинна здійснювати нагляд спец комісія ООН, а також Центр ООН по ТНК.
97.Поняття та знач. міжн. ек. Д.
М.Е.Договір - це добровільна угода між двома або кількома державами, міжнар. орг-ми, відповідно до якої встановл., змінюється або припин-ся їхні взаємні права та обов‘язки. У законі України “про зовні.ек. діял.” Договір – розглядається як матеріально оформлена угода між 2-ма або більше суб‘єктів ЗЕД та їх іноземних контраг-в., спрямована на встановлення , зміну або припин-ня їх взаємних прав та обов‘язків у ЗЕД, М.Е.Договори мають надзвич-но важливе знач. для світового гос-ва. Я вважаю, не має потреби доводити, що відокремленя економ-ки країни від світового госп-ва не сприяє її соц-економ. розвитку, зростанню добробуту. Укладення М. Е.Договорів впливає на ефектив-ть економ. роз-ку, розширює економічне співробіт-во, що в свою чергу дає можливість вирішувати проблеми мирним шляхом. Розвиток М.Е. відносин шляхом укладання відповідних договорів між кр. стабілізує їх екон. зв‘язки на взаємовигідній основі. Юридичне закріплення М.Е.Договору дає можливість у разі необхідності захистити відповідним чином ті чи інші права та інтереси, якщо вони порушуються у зв‘язку з неналежним виконанням зобов. згідно Договорів. Усі МД, незалежно від кількості їх учасників є джерелами МП. Віденською Конвенцією 1969р “Про право МД” визнано, що останнім часом посилюється значення МД, як головного джерела МП.
98.Правове регулювання відносин у межах М.Е. Договорів.
Правове регулювання відносин, що виникають на основі М. Е. Відносин, має комплексний характер, кооперація норм різних галузей національного права (торгівлі, транспорту, фінансів, промислов. та с/г співробітництва, НТП). Основні Закони України: 1) Про міжнародні договори(1993р.), 2) Про зовнішньо екон. діял.(1991р.), 3) Інші: Про іноземні інвестиції (1992), Митний кодекс Укр.. (1991), Про інвестиційну діяльність (1991р.), Про єдиний митний тариф (1992р.).Також при урегулюванні можуть використав. норми адміністративного права, митного, валютного податкового. Розглядаючи систему національного права необхідно звернути увагу на на існуючі при цьому відміності, що певним чином негативно впливають на розвиток міжнародного співробітництва. Що обумовлює необхідність пошуку шляхів уніфікації правових націонал. систем, яка давала б можливість активніше організовувати і здійснювати М.Е. співро бітництво. Комісією ООН були розроблені між нар-правові акти – Конвенція про договори М. куп-продажу товарів, К. про позовну давність у м. куп-продаж, Акт про міжнародний комерційний арбітраж. Всі ці Акти мають важливе значення. Приміром, у Преамбулі Конвенції 00Н про договори між.ї к-продажу тов., яка була прийнята у Відні (Австрія) у 1980 р., зазначено, що прийняття однакових норм, які регулюють договори і враховують різні суспільні, економічні і правові системи, сприятиме усуненню правових бар'єрів у міжнародній торгівлі і її розвитку. Основні положення цього документа мають загальний, універсальний характер і можуть бути використані при укладенні договорів різних типів. Ряд документів розроблено також і Міжнародною торговою палатою. Це — Уніфіковані звичаї і практика для документарних акредитивів (редакція 1983 р.), Уніфіковані правила по інкасо торгових документів (редакція 1978 р.), Міжнародні правила щодо тлумачення торгових термінів ("Інкотермс") (редакція1980 р.). Існують також типові контракти і керівництва щодо складання договорів, розроблені різними міжнародними професіональними асоціаціями.
99. Види М.Е.Договорів.
Односторонні, двосторонні та багатосторонні: Односторонні – зобов-ня має лише одна сторона, приклад: Д. позики, дарування. Двострон. - обидві сторони мають взаємні зобов'язання і відповідні права, тобто коли кожна із сторін виступає і як кредитор, і як боржник. Більшість договорів є двосторонніми.
Оплатні і безоплатні: . В межах оплатних договорів, коли одна із сторін отримуєє якусь користь, вона повинна забезпечити іншій стороні відповідну, як правило, еквівалентну вигоду. Безоплатними називаються договори, для яких не характерна взаємна компенсація. Інколи їх називають ще добродійними, або благодійними, договорами. Це договори дарування, безвідсоткової позики, звільнення від оплати боргу, надання безоплатних послуг та ін.
Формальні, реальні та консесуальні. Для формальних договорів - крім взаємної згоди сторін, потрібне дотримання певної форми. Відповідно до чинного в багатьох країнах законодавства недотримання форми договору веде до визнання його недійсним. У Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (ст. 6) зазначено, що форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом її укладення. Угода, яку укладено за кордоном, не може бути визнана недійсною через недодержання форми, якщо додержані вимоги законів України. Реальні договори, в основі - гарантоване їх виконання. До цієї групи договорів відносять, наприклад, договори позики, закладу, зберігання. Проте в законодавстві Швейцарії, Польщі, Угорщини та Югославії чітко простежується тенденція ігнорування існування поняття реального договору, нехтування необхідності відмежування реальних договорів від консенсуальних. І це слід враховувати при укладенні договорів із суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності цих країн. Консенсуальні договори — це такі, за якими з усіх суттєвих умов досягнута згода сторін. Вони вважаються укладеними і набирають чинності не в момент виконання, а в момент досягнення згоди.
102. Віденська конвенція про право м/н договорів.
23 травня1969 р. була підписана Венська Конвенція про право м-х договорів, яка регламентує широкий спектр питань , повязаних з укладенням, набранням чинності, застосуванням м-х договорів. Відповідно до цієї Конвенції регулюються і питання м-х договорів, зокрема й ек-го хар-ру. Названа конвенція набрала чинності 27 січня 1980 р. Конвенція склад-ся з 8 частин, у яких обєднано 85 статей. 1. “Вступ”. Визнач-ся сфера застосув-я К-ції. Визнач-ся, що вона застосовується до договорів, що уклад-ся між д-ми. Згідно з Конвенцією, під договором слід розуміти м-ну угоду,що укладена між д-ми у письмовій формі і регул-ся м-м правом. 2. “Укладення і набрання договором чинності”: кожна д-ва наділена правоздатністю цкладати договори. Від її імені можуть укладати договори особи, що уповноважені на це. Ряд особ в силу їхніх ф-цій можуть укладати договори без необхідності таких повноважень(глави д-в, урядів, міністри закородонних справ, глави дипломат-х представництв і т. д.) Тексти договорів приймаються за згодою всіх д-в, які беруть участь у його складанні. Якщо ж договір приймається на м-й конференції, то за нього повинно проголосувати дві третини д-в, які присутні на ній і беруть участь у голосуванні. Згода д-ви на обовязковість до неї договору може бути виражена шляхом підписання договору, обмінудок-ми, які становлять договор, його ратифікацією, прийняттям, затвердженням. 3.”Додержання, застосування, тлумачення договорів”: кожен діючий договір є обовязковим для його учасників і повинен належним чином виконуватись.Договори зворотної сили не мають. 4.”Поправки до договорів і зміни договорів” 5.”Недійсність, припинення і призупинення дії договорів” Венська конвенція про право м-х договорів також передбачає,що припинення договору або призупинення його дії може бути внаслідок його порушення , неможливості його виконання, виникнення нової імперативної норми заг-го м-го права. 6.”Інші постанови”: йдеться про випадки правонаступності д-в, відповід. Д-в і початок військових дій, дипломатичні та консульські відносини. 7.”Депозиторій, повідомлення, виправлення і реєстрація” 8.”Заключні положення”: йдеться про підписання, ратифікацію договору, приєднання до нього, набрання чинності договором.
Укладання та виконання зовн-екон договорів України
1. Здійснюючи підготовчу роботу щодо укладання договорів, слід зясувати інтереси сторін, щоб потім чітко їх відбити у змісті контракту. Значення має і врахування ризику як з ек-ї, так і з юр-ї точок зору. 2. При формулюванні умов договору слід намагатися по можливості знизити ризик витрат у разі невиконання договірних зобовязань партнером., а для цього необхідно мати потрібну інформацію про його платоспроможність та комерц. Репутацію. 3. Якщо немає відповідного нормативного акта, який регулює договірні відносини в певній галузі м-го ек-го співробітництва, то краще у договорі детально урегулювати взвємні права та обовязки сторін, ніж звертатися до суду або арбітражу. 4. детальна розробка і погодження умов договору вимагає значних затрат часу. Для економії часу слід використовувати типові контракти, де закріплені загальні для даного виду положення. 5. Важливе значення має і те, хто саме готує проект контракту як основу договірних відносин. У дільш вигідному становищі пербуває саме та сторона, яка розробляє проект договору. 6. При укладенні контракту важливим є вибір країни, право якої може бути використано для регулювання відносин між сторонами. 7. Необхідною умовою успішного м-го ек-го співробітництва є високий професіоналіщм тих, хто займається питаннями договірної роботи. 8. В контракті завжди слід вказувати про відповідальність сторін у разі невиконань зобовязань, її меж. 9. Важливе значення при укладенні з/ек договорів має тлумачення тих термінів, які в них використовуються. У законі України від 16 увітня 1991 р. “Про з/ек. Д-сть” дається визначення найбільш типових термінів, що вжив-ся в процесі зд-я з/ек. Д-сті. 10. В укладенні договору беруть участь 2 сторони: оферент і акцептант. 11. При укладенні договору про з/ек д-сть слід дотримуватися встановлених законодавством вимог, інакше договори будуть нееедійсними. Відповідно до ст. 6 Закону України “Про з/ек д-сть” субєкти повинні бути здатними укласти такийи договір. При складанні його тексту вони мають право використовувати відомі м-ні звичаї, рекомендації м-х органів та орг-й. 12. З/ек договір укладається у письмові формі (якщо інше не пердбачене законодавством України). 13. Форма з/ек угоди визнач-ся правом місця його укладання, , а форма угод з приводу будівель та іншого нерухомого мвйна, розташованого на терит. України,-законами України. 14. Права та обовязки сторін з/ек угоди визнач. Правом місця її укладання, якщо сторони не передбачили інше. 15. До створення з/ек договору про створення спільного п-ва застосов-ся право країни, на території якої СП створ-ся і офіційно реєструється.
100. Укладання М.Е.Договорів
Однією з важливих умов успішної зовнішньоекономічної діяльності є вміння правильно укладати договори (контракти). При укладенні договору про зовнішньоек діяльність слід дотримуватися встановлених законодавством вимог, інакше договори будуть недійсними. Договір укладається у письмовій формі (якщо інше не передбачене законодавством або міжнародним договором України), підписують договір особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів, або особа, яку уповноважено. В укладенні договору беруть участь дві сторони: оферент (сторона, яка виступає з пропозицією укласти договір) і акцептант (сторона, яка повинна дати згоду на укладення договору). Основним докуметом, що регламентує широкий спектр питань пов'язаних з укладенням, набранням чинності, застосуванням міжнародних договорів та є Венська Конвенція про *право міжнародних договорів. Відповідно до цієї Конвенції регулюються і питання міжнародних договорів, зокрема й економічного характеру, де говориться про те, що кожна держава наділена правоздатністю укладати договори.
До укладення договорів слід: 1) з'ясувати інтереси сторін, щоб потім чітко їх відбити у змісті контракту, 2) врахувати ризик як з економічної, так і з юридичної точок зору, 3) слід намагатися знизити ризик витрат у разі невиконання договірних зобов'язань партнером, а для цього необхідно мати відповідну інформацію про його платоспроможність та комерційну репутацію, 4) слід зважити і свої можливості щодо виконання належним чином своїх майбутніх зобов'язань, 5) якщо немає нормативного акта, який регулює договірні відносини в певній галузі міжнародного економічного співробітництва, то краще у договорі детально урегулювати взаємні права та обов'язки сторін, ніж звертатися до суду або арбітражу.
Важливе значення має і те, хто готує проект контракту як основу договірних відносин. Практика зовнішньоекономічного співробітництва засвідчує, що у більш вигідному становищі перебуває саме та сторона, яка розробляє проект договору.
Конвенція ООН про міжн дог куп-прод товарів. Прийн в 1980 на Віденській конфер, всуп в силу 1988 року. На Конфер її підписали Авср, Угор, Гана, Сингапур, Чілі, Югославія. Станом на 01.10.2001 60 країн. Укр приєд-сь 03.01.1990. Включає 101 статтю, склад з 4 частин: 1)сфера використання і загальні положення; 2)укладання дог-у; 3)купівля-прод товарів; 4)заключні положення. 3-я частина включає такі глави: загальні положення, обо-ки продавця, обов-ки покупця, перехід ризику; полож-я, загальні для обов-в продавця і покуп. Держава може бути учасником як 2-ї, так і 3-ї частини конвенції, так і лише 1-ї з них. Регулювання Конвенції баз-ся на принципі збаланс-ті інтер-в сторін дог-ру з врахув звичаїв і практики, які встановилися в віднос-х між сторонами. Забезпеч широку уніф-ю нац-х законодовств, які викор-ся до відносин по договору купівлі-продажу, коли комерц-ні підприємства сторін договору знах в різних державах. Застос-ся в таких випадках: 1)держави,до яких належать сторони догов, є учасниками Конв; 2)право держави-учасника Конв повинно викор-сь в силу колізійної норми. 2 правило не діє, якщо держ прямо зазнач це при ратиф-ї Конв, або при приєднанні (КНР, США). Конв не торк-ся інших міжн угод, які укладені раніше або майб-х з питань, які є предметом її регул-я. Сторони дог-ру купівлі-прод мають право не викор-ти її і відступити від б-якого їїположення або змінитиїї дію. Але така угода визнається недійсн, прн відмові від письмової форми угоди, якщо за законо-м хоча б 1-ї країни вона є необх-ю. Питання, які прямо не виріш в Конв, вир-ся у відпов з заг-ми принципами, на яких вона баз-ся, за відс-ті таких принципів - у відпов з правом, що викор-ся в силу колізійної форми.
61. Договори в рамках ГАТТ/СОТ (ГАТТ: гол мета, правове заствосув)
Головними м/н-прав актами у межах СОТ є: - Ген угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ); - Ген угода з торгівлі послугами (ГАТС); - Угода про торговельні аспекти прав на інтел власність (ТРІПС).
116. Загальна характеристика правового забезпечення зобов’язань і Засобів розв’язання міжнародних економічних спорів.Як свідчить практика міжнародного економічного співробітництва, абсолютна більшість міжнародних економічних договорів, а отже і зобов'язань, що закріплюються в них, виконується належним чином. Це відповідає міжнародному правопорядку. Так, у главі шостій Статуту ООН передбачені мирні засоби розв'язання всіх спорів між державами, зокрема і спорів міжнародного економічного характеру. Держави, між якими виникли спірні питання, з метою забезпечення міжнародного миру і безпеки повинні передусім намагатися вирішувати їх шляхом дипломатичних переговорів.
У Хартії 1974 р. зафіксовано, що жодна держава не може застосовувати відносно іншої держави будь – яких примусових заходів з метою отримання вигоди. Важливі положення з цього питання містяться в Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі (серпень 1975 р.). В ньому, зокрема, сказано, що держави - учасниці будуть:розв'язувати спори між ними мирними засобами ; добросовісно використовувати так засоби як переговори, обстеження, посередництва, примирення арбітраж; утримуватись від будь-яких дій, котрі можуть погіршити становище. Питання правового захисту інтересів сторін урегульовано і в окремих конвенціях. Так, Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень. 1980 р.) містить норми, в яких закріплені засоби правового захисту у разі порушень договору продавцем і покупцем. На забезпечення виконання зобов'язань міжнародних економічнихдоговорів спрямована діяльність Міжнародного Арбітражу, Міжнародного Суду та деяких інших міжнародних структур. Водночас слід зазначити, що й національне законодавство багатьох країн також спрямоване на забезпечення належного виконання міжнародних та зовнішньоекономічних договорів. Якщо взяти, наприклад, Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність", то його шостий розділ містить норми , які передбачають відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності. Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій. Кримінальна відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності застосовується у випадках, передбачених кримінальним законодавством України.
