Шпаргалки! - Економіка. Планування

37.Задачі і зміст фінансового планування.
Головна задача фінансового планування – забезпечити нормальний фінансовий стан підприємства – тобто відповідність між доходами та витратами підприємства. Фінансове планування - це процес визначення фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничо – господарської діяльності, і встановлення засобів фінансування. Визначення потреби в фінансових ресурсах в процесі планування відбувається шляхом співставлення очікуваних платежів і одержаних грошей. Фінансування - це одержання необхідних коштів для покриття потреби в основному і оборотному капіталі і грошових коштах. Джерела фінансування (засоби): Власні – вклад власників підприємства і відрахування від прибутку, тобто це активи підприємства мінус сума заборгованості. Запозичені – це кредити, які оформлені в фінансових документах, з вказівкою умов погашення і виплати % за користування кредитом. Існують такі кредитні інститути: банки; іпотечний кредит (під заставу нерухомості); лізінг. Основними завданнями фінансового планування є: забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами; визначення напрямків ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання; виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок поліпшення використання матеріальних, грошових, трудових ресурсів.

36.Методика розрахунку калькуляційних статей прямих витрат.
СКЛАД СТАТЕЙ КАЛЬКУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ СВ ПРОДУКЦІЇІЇ(РОБІТ, ПОСЛУГ)
1. Прямі матеріальні витрати. Вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.
2. Прямі витрати на оплату праці. Заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятих у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.
3. Інші прямі витрати. Включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизації, витрати від браку, які становлять вартість остаточно забракованої продукції(виробів, напівфабрикатів) тощо.
4. Загально виробничі витрати 1.Витрати на управління виробництвом(оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо). 2.Аморитзація ОЗ загально виробничого(цехового, дільничного, лінійного) призначення. 3.Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт ОЗ. 4.Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень. 5.Витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього середовища. 6. Інші витрати

35.Планування собівартості реалізованої продукції.
. Складання планових калькуляцій собівартості, виробів і товарної продукції.
Калькуляція собівартості – розрахунок витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Методи калькулювання: 1. Загальний - калькуляції складаються по всім статтям витрат. 2. Величини покриття. Величина покриття – це та частина виручки від реалізації виробів, яку підприємство використовує на: а) покриття змінних витрат, якщо ціна = середнім змінним витратам. б) на покриття змінних і частини постійних, а також на покриття частини відрахувань в прибуток, якщо ціна близька, або перевищує загальні середні витрати. Розрахунок цим методом калькуляції собівартості виробів використовується для орієнтації підприємства на ринку, де постійно змінюються ціни. Калькуляція Собівартості виробів.
Статті Метод розрахунку
1) Сировина і матеріали
2) Пряма виробнича з/п (по розцінкам)
3) Доплати і допоміжна з/п основних робітників
4) Відрахування на соціальні потреби
5) Витрати на підготовку та освоєння нового виробництва
6) Витрати на утримання і експлуатацію устаткування
7) Загально цехові витрати
8) Витрати на знос спеціального інструменту
9) Витрати від браку
10) Інші виробничі витрати 1) По нормам, які розробляє технолог підприємства (паливо, енергія – енергетик).
2) По розцінкам і тарифам, що розробляються у відділі праці і з/п.
3)У % від прямої з/п -ст.2)
4)У % від -(ст.2 + ст. 3)
5) У % від - ст. 2
6) У % від - ст. 2, або за допомогою методу машинно-коефіцієнтів
7) У % від -ст.2, або від -(ст.2 + ст.6)
8) У % від - ст.2
9) У % від - (ст. 2 + … + ст.8)
10) У % від - (ст.1 + … + ст.9)
11) Виробнича собівартість виробу
12) Адміністративні витрати
13) Витрати на збут 11) У % від - ( ст.1 + … + ст. 10)
12) у % від - ст.11
13) У % від - ст.11
Всього планова собівартість виробу - (ст.11+ст. 12+ст. 13)
Калькуляції необхідні: для визначення оптових цін існує формула: Ці = Сі+Пі, а для визначення рентабельності: Ренті = (Пі/Сі)*100, де: Сі – повна собівартість і-го виробу. Точність розробки калькуляції залежить від типу виробництва: 1) В масовому та крупносерійному – розрахунки ведуться по нормативам на кожну деталь, а потім сумуються; 2) В одиничному та дрібносерійному – менш точно, відразу на весь виріб, при цьому використовуються такі способи калькуляції: а)собівартість нового виробу; б) собівартість нового виробу визначається по формулам встановленим парної кореляції, або множинної кореляції. Завершальним етапом цієї стадії планування є складання зведеної калькуляції товарної продукції: Собівартість ТП = Сума Сі*Ni. Допускаються відхилення 0,5 – 1% за рахунок округлення.