51 Планування виробництва продукції та його ресурсного забезпечення.
Виробнича програма – представляє собою номенклатуру, кількість і терміни виготовлення продукції. Виробнича програма є важливим розділом, на основі якого проводиться планування потреби матеріально- технічних, трудових, енергетичних ресурсів, розраховується собівартість, прибуток та інші фінансові показники. При плануванні виробничої програми підприємства розраховується обсяг виробництва у натуральних та вартісних вимірниках обсягу виробництва продукції. При розрахунку виробничої програми використовується: План можливого збуту продукції; Договори на виробництво і постачання продукції; Державний контракт і замовлення; Данні про залишки нереалізованої продукції у передплановому періоді. Матеріальними ресурсами для виробництва таких замовлень підприємство забезпечує себе самостійно. В вартісному вимірі розраховується: 1. товарна 2. Чиста 3. Валова продукція.1. Товарна - обсяг готової продукції і напівфабрикатів, що реалізуються за межі підприємства, а також завершені роботи і послуги виробничого характеру. Розраховується в натуральному виражені. Тn = -від1 до n(Ці*Nі), де n –кількість номенклатурних позицій Обсяг ТП у вартісному виражені планується: а) в оптових цінах діючих на момент складання плану, це необхідно для зв’язку вартості товарної продукції з кошторисом витрат на виробництво. б) в постійних цінах для виміру динаміки обсягу виробництва. 2. Чиста продукція. Розраховується як товарна продукція за мінусом суми амортизації та матеріальних витрат.3. Валова продукція – загальний обсяг продукції вироблений в даному періоді включаючи незавершені вироби та роботи. ВП = ТП + НЗВк - НЗВп або ВП розраховується на підприємстві з довгостроковим циклом виробництва (більше двох місяців). Залишки НЗВ на початок планового періоду визначаються по даним на кінець передпланового періоду. НЗВ на кінець може розраховуватись: а) по кожному виробу: НЗВі = сі*Nсер і*Тці*Кг, де: Сі – собівартість і-го виробу; N – середньодобовий обсяг випуску (в грн.); Тц – термін виробничого циклу в днях; Кг – коефіцієнт готовності. В свою чергу коефіцієнт готовності і-го виробу розраховується за формулою: Кгі = (Мі+1)/2, Де: М – питома вага матеріалів у собівартості виробів. б) для серійного виробництва (менш точний): НЗВ = С*Тц*Кг/Дпл, де: С – собівартість всієї продукції; Тц – середній термін виготовлення продукції; Кг – середній коефіцієнт готовності; Дпл. – кількість днів у плановому періоді. Тп (ВП) використовується для розрахунку: витрат на виробництво; динаміки обсягів виробництва; продуктивності праці; фонд з/п; фондовіддачі; матеріалоємності і трудомісткості продукції.
В процесі планування МТЗ необхідно визначити оптимальну партію закупівлі матеріалів:
а) графічно:
б) аналітично: По формулі Вільсона: n= корінь ((2МО)/(Ц*Сскл)), де: М – річний обсяг закупівлі матеріалів в натуральних показниках; О – витрати по обслуговуванню закупок у розрахунках на 1 партію; Ц – ціна за одиницю товару; С склад – витрати по складанню, у % від вартості середньорічного виробничого запасу ( у вигляді десятих).
50. Оцінка середовища для бізнесу та формування власної ринкової позиції.
Середовище для бізнесу визначається за станом конкуренції у галузі вир-ва продукту. Для оцінки рівня конкуренції спочатку виз-ся профіль галузі за продуктовою ознакою, ємність ринку, тенденції його зростання. Далі аналізується вплив різних чинників на бізнес. Діагностична процедура аналізу конк-ї виконується, як правило, за методикою М. Портера, що включає оцінку 5 основних сил: 1)суперництво серед існуючих в галузі під-в, 2)потенційна загроза вторгнення в галузь нових конкурентів; 3)загроза з боку під-в – виробників товарів-замінників; 4) екон-і можл-ті та торгівельна здатність постачальників; 5) економічні можливості та купівельна спроможність споживачів. Повнота викор-ня методики залежать від завдань, що стоять перед розробниками б-п, та особливостей галузі. Виділення в результаті проведеного аналізу ключових чинників успіху у галузі та обґрунтування заходів оволодіння ними дають змогу уточнити концепцію бізнесу, дати об’єктивну хар-ку продукту і визначити основних споживачів, оцінити конкурентів. Ситуація в галузі є визначальною для обґрунтування маркетингової стратегії, цінової та нецінової політики.
49.Склад бізнес-плану та технологія його розробки.
Регламентовано форми та структури бізнес-плану не існує . В ньому передбачаються розділи , в яких розкривається концепції і мета бізнесу, характеризується специфіка продукту підприємства та задоволення ним потреб ринку. Типовий зміст бізнес-плану: передмова - заключення; історія розвитку підприємства (фірми); продукція; ринки, клієнти, маркетинг; кадри, персонал, управління; виробничий процес (послідовність); фінанси; фактори ризику; графіки динаміки показників; джерела, додатки. Розробка б-п – це складний і трудомісткий процес, план-ня треба починати з півроку до того, як заплановано відкрити нову справу. Послідовність б-п та його побудова: 1) оформлення титульного листа; 2) складання анотації на проект; 3) склад-я короткого змісту проекту (резюме); 4) аналіз стану і можливостей під-ва, перспективності галузі; 5)збір і аналіз інф-ї про продукт, опис продукту; 6) збір і аналіз інф-ї про ринок збуту; 7)визначення потреби у ресурсах; 8) розробка орг-ї стр-ри, правового за без-ня і графіка реалізації продукту; 9) обчислення потреби у кап-лі та джерелах фін-ня; 10) визн-ня спрямованості і масштабності проекту, розрахунок ефек-ті; 11) рішення питань ризиків і гарантій; 12) підбір мат-ів і склад-ня додатків.
48.Сутність бізнес-планування і призначення бізнес-плану.
42. Сутність бізнес-планування та його призначення.
У вітчизняну практику економічної роботи бізнес-планування почало активно впроваджуватись разом з елементами ринкових перетворень. У країнах з розвинутою економікою бізнес-план є невід’ємною частиною ділового проекту, а його складання – одним з предінвестиційним етапом. Бізнес-план – сукупність документів, які розкривають місце підприємства цілі, засоби досягнення цілей у конкретні роки (3-5 років). Бізнес-план використовується для: оцінки перспективи підприємства в умовах постійної зміни зовнішнього середовища; залучення інвесторів, нових акціонерів, кошти яких необхідні для діяльності нового підприємства. В загальному вигляді бізнес план це: економічне обґрунтування доцільності створення і розвитку підприємства; очікувані фінансові результати (обсяг виробництва, продаж, дохід на капітал) по роках; джерела фінансування обраної стратегії; склад робітників, які можуть виконати бізнес план.
47. Оцінка технічного рівня розвитку п-ва.
Оцінка повинна проводитися періодично (раз на 1-3 роки). Така оцінка відображає: ступінь тех.-ї оснащеності персоналу, рівень прогресивності застосування тех.-ї, тех.-й рівень вир-го устаткування, рівень механізації та автоматизації вир-ва. Для оцінки тех.-го рівня розвитку під-ва викор-ся загальний методичний підхід, суть якого полягає в обчисленні за спец-ми формулами показників, що хар-ть ек-ну ефективність запроваджених нових тех.-х таорг-х рішень. Для оцінки викор-ть таку сис-му показників: 1. інтегральний ефект – різниця результатів і витрат на реал-ю Т-О заходу за розрах-й період, приведених до одного року: EIH = Σ(Pt – Bt)*at, де Pt - результат діяльності за даний рік, Bt - витрати на впровадження заходу, at – коеф-т дисконтування. 2. індекс рентабельності інновацій – співвідношення приведених доходів до приведених на цю ж дату інноваційних витрат: IR = Σ(Dj*at)/Σ(Kt*at). У чисельнику показано розмір доходів, які приведені до початку реал-ї О-Т заходу, а в знаменнику – величина інвестицій. В умовах дефіциту коштів перевага повинна надаватися тим рішенням, для яких IR найбільший. 3. норма рентабельності - норма дисконту, при якій доходи дорівнюють інноваційним вкладенням. Д = Σ(Дt/(1+ER)t, де ER - норма рентабельності. 4. період окупності – показник оцінки ефект-ті кап-х вкладень. То = К/Д, де К – початкові інвестиції, Д – щорічні грошові потоки. Технічний та орг-й розвиток розглядаються як напрямки єдиного процесу, де тех.-ний розвиток виступає визначальним та безпосереднім чинником зростання ефективності вир-ва, він визначає динамічну основу розвитку під-ва.
46.Планування технічного та організаційного розвитку.
Технічний розвиток має різні форми та охоплює різні стадії розвитку вир-ва, які хар-ть техніко-технол-ну базу під-ва, її удосконалення та нарощування. План-ню техніко-орган-го розвитку властиві такі принципи: 1)єдність науково-технічних, соц-х та ек-х завдань розвитку; 2)наукова обґрунтованість та оптимальність рішень; 3)домінування стратегічних аспектів; 4)бюджетна збалансованість; 5)комплексність; 6)безперервність; 7)гнучкість; 8)еластичність. Сис-ма план-ня О-Т розвитку включає комплекс різноманітних планів, які взаємодіють один з одним та спрямовані на здійснення осн-х фун-й та завдань план-ня. Фактори, які визначають зміст цього комплексу: орган-на стр-ра та профіль інноваційної діяльності під-ва; склад інновац-х процесів, які здійснюються; рівень кооперації при їх проведенні, масштаби та постійність. Для забезпечення послідовності, цілеспрямованості Т-О розвитку та для ефективності його реал-ї розробляється план тех.-го й орг-го розвитку. Його складові групуються в такі підрозділи: 1)створення та освоєння нової та підвищення якості прод-ї, яка випускається; 2)впров-ня прогресивної тех.-ї, механізація ї автоматизація вир-х процесів; 3)удосконалення управ-ня, план-ня, орг-ї вир-ва; 4)кап-й ремонт та модернізація ОФ; 5)заходи з економії сировини, матеріалів; 6)науково-дос-і та дослідно-констр-кі заходи; 7) техніко-ек-ні рівні прод-ї; 8)техніко-ек-ні результати впровадження заходів. Етапи процесу план-ня О-Т розвитку: 1-визначаються головні здачі, компл-й аналіз тех.-го й орг-го рівня під-ва; 2-виявляються можливості провадження осн-х напрямків науково-технічного прогресу, визн-ся кількісні завдання підрозділам під-ва; 3-інженерні й ек-ні розрахунки, відбір й оцінка заходів; 4-формується проект плану О-Т розвитку, його оптимізація; 5-плани під-ва та його підрозділів взаємопов’язуються, документально оформлюються, затверджуються та доводяться до виконавців.
45. Сітьові методи планування підготовки вир-ва та освоєння нових виробів.
Сітьове план-ня – одна з форм графічного відображення змісту робіт і тривалості виконання планів і довгострокових комплексів проектних, планових, організаційних та інших видів діяльності під-ва, яка забезпечує наступну оптимізацію розробленого графіка на основі економіко-математичних методів та комп’ютерної техніки. Сітьові методи план-ня знаходять широке використання при розробці перспективних планів та моделей створення складних вир-х систем та інших об’єктів довгострокового вик-ня. Сітьові плани робіт під-ва із створення нової прод-ї містять не тільки загальну тривалість всього комплексу проектно-вир-ї та фінансово-ек-ї діяльності, але й тривалість та послідовність здійснення окремих процесів та етапів. Основним плановим документом системи сітьового план-ня є сітьовий графік, що являє собою інформаційно-динамічну модель, яка відображає всі логічні взаємозв’язки та результати робіт, необхідних для досягнення кінцевої мети план-ня. Найважливішими етапами сітьового план-ня є такі: 1)розділ комплексу робіт на окремі частини і їхнє закріплення за виконавцями; 2)виявлення й опис кожним виконавцем усіх подій і робіт; 3)побудова первинних сітьових графіків; 4)обєднання окремих частин сіток і побудова зведеного сітьового графіка вик-ня робіт; 5)обґрунтування чи уточнення часу викон-ня кожної роботи. Оптимізація сітьових графіків полягає у покращення процесів план-ня, орган-ї й управ-ня комплексом робіт із метою витрат ек-х ресурсів і підвищення фін-х результатів при заданих планових обмеженнях.
44.Об’ємно-календарне планування підготовки виробництва нової продукції.
Об’ємно-календарне планування підготовки вир-ва нової продукції.
Об’ємно-кал-не план-ня підготовки вир-ва передбачає доведення до підрозділів і безпосередніх виконавців тематики та номенклатури робіт із підготовки вир-ва, проведення необ-х розрахунків із обсягу робіт, складання графіків виконання останніх. Розуміння процесу о-к план-ня підготовки вир-ва нового виробу допоможе майбутнім менеджерам під-ва виділяти відповідні етапи діял-ті, що пов’язані з вир-м нової прод-ї: вибір та обґрунтування тактичних дій під-ва, обґрунтування форми організації підготовки вир-ва, визначення логістичної сис-ми руху матеріальних потоків, розробка основних календарно-планових нормативів, оперативне план-ня роботи вир-х підрозділів, організаційна підготовка вир-ва, безпосередня орган-я роботи, поточний контроль та регулювання ходу підготовки вир-ва нового продукту. Гол-м завданням при о-к план-ні повинно бути набуття теоретичних навичок у забезпеченні на під-ві ритмічності вир-х процесів із метою найбільшого задоволення основних потреб ринку, раціонального викор-ня наявних ек-х рес-в і максимізації прибутку. За умов становлення ринку важливим є скорочення термінів тех.-ної підготовки (вик-ся метод паралельного та паралельно-послідовного ведення робіт) з метою прискорення впроваджень науки і техніки у вир-во; зменшення витрат на вир-во; підвищення якості робіт та своєчасного зайняття власної ринкової ніші.
43. Планування витрат на підготовку й освоєння виробництва нової продукції.
При план-ні витрат необ-но приділяти особливу увагу вибору такого варіанту тех.-го процесу вигот-ня нової прод-ї, витрати за яким є найнижчими. Поточні витрати, чи соб-ть прод-ї у порівнювальних варіантах розрах-ся, як правило, за змінними елементами витрат. У більшості випадків соб-ть визначається наступними витратами: вартість основних мат-в, вартість тех.-ї енергії, з\п осн-х і допоміжних працівників із нарахуваннями, витрати на амор-ю, ремонт обладнання та пристроїв, витрати на інструмент – витрати на тех.-ну соб-ть. До кап-х вкладень належать: вартість обл.-ня, пристроїв, вир-ї площі, зайнятої обладнанням, зміни заділів деталей, витрати на науково-дослідні роботи, випробування, тех.-ну підготовку вир-ва, на заходи з охорони навк-го сер-ща. У заг-му випадку соб-ть = С’N+C’’, де С’ – змінні витрати на одиницю прод-ї, С’’ – умовно-постійні витрати за рік, N – річний випуск прод-ї. Капітальні вкладення = K’N + K’’. Номенклатура статей кошторису витрат на підготовку вир-ва нової прод-ї: мат-ні затрати, витрати на оплату праці, відрах-ня на соц-ні заходи, амортизація, інші операційні витрати. Номенклатура калькуляційних статей витрат на підготовку вир-ва: прямі мат-ні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загально-вир-чі витрати.
42. Оптимізаційні планові розрахунки оновлення продукції.
Розрізняють 2 типи нормативів тех.-ї підготовки вир-ва: обємні і трудові. За допомогою перших встановлюється обсяг робіт у натур-му вимірі, а за доп-ю других – у нормо-годинах. До обємних складових відносяться: кількість оригінальних деталей, які припадають на виріб відповідної групи складності (їх кіл-ть залежить від його констр-кої складності і новизни); кіл-ть тех.-х карт на одну деталь за видом обробки; коеф-ти тех.-ної оснащеності за видами обробки (коеф тех.-ї оснащу-ті – число, яке показує, скільки одиниць спеціального оснащення припадає в середньому на одну оригінальну деталь); типовий розділ деталей, тех.-х процесів і оснащення за групами складності. До трудових нормативів відносять трудомісткість конструкторських, креслярських, копіювальних та інших робіт їх проектування оригінальної деталі, труд-ть проектування тех.-го процесу й оснащення на одну оригінальну деталь тощо. Після виз-ня конструкторських і тех.-х робіт розраховується їхня труд-ть. Для цього необ-ні нормативи труд-ті за групами складності. Ці нормативи носять галузевий хар-р і встановлюються різними методами. На основі цього може бути розрахований цикл (тривалість) кожного етапу тех.-ї підготовки вир-ва у календарних днях: Тц = (ті * к2 * к3)/(Чі * Тзм * кв.н.), де ті – труд-ть стадії; Чі – чис-ть роб-в; Тзм – тривалість зміни, кв.н. – коеф-т викон-ня норм; к2 – коеф-т, який враховує додатковий час; к3 – коеф-т переведення роб-х днів у календарні. Якщо величина Тц задана, то визначається за цією формулою кіл-ть виконавців. Після цього розробляються основний плановий документ – генеральний план-графік тех.-ї підготовки вир-ва нового виробу. Основою розрахунку екон-ї ефек-ті і доцільності провадження нової прод-ї слугують зваження вигідності того чи іншого проекту за умови обмеженості капіталу та забезпечення найбільших прибутків за можливості реал-ї кількох варіантів інвестицій. Якщо кап-ні витрати здійснюються протягом кількох років, то проводять розрахунок впливу неодночасності кап-х витрат на їхню ефективність. Їз цією метою інвестиції більш пізніх років приводять до одного розрахункового року за доп-ю коеф-та дисконтування: α=1/(1+еα/100)tp-t, де еα - дисконтна ставка, %; tp – розрахунковий рік; t – к-ть років до (після) розрахункового.
41. Формування планів оновлення продукції. Їх склад і завдання.
При план-ні під-вом розробки нових товарів необхідно, насамперед, зясувати, на якій стадії ЖЦ знаходяться його аналоги на ринку. Для того, щоб досягти стабільності в продажах, розробку нового товару слід починати, коли попередній вже вступає в стадію зрілості. У протилежному випадку будуть безповоротно втрачені час і конкур-сть. Випуску оновленої прод-ї передує великий комплекс робіт – підготовка вир-ва. У сучасних умовах створ-ня принципово нової прод-ї повинно базуватись на викор-ні маркетингових досліджень, відкриттів та винаходів. За складом і завданням планових робіт виділяють такі їх види: науково-дослідні, конструкторські та технологічні, організаційно-планові, роботи мат-тех-го, екон-го та соц-псих-го хар-ру. Завдання плану оновлення прод-ї: 1)за без-ня потреб у новій прод-ї; 2)створення прод-ї високого тех.-го рівня та якості, конкур-ної на внутрішньому та зовнішньому ринках; 3)скорочення термінів розробки та освоєння вир-ва нової прод-ї; 4)забезпечення стабільності показників якості прод-ї та ефективної її експлуатації; 5)забез-ня та підвищення конкур-сті під-ва; 6)завоювання прихильності споживачів та створення позитивного іміджу. План оновлення прод-ї склад-ся на основі стратегічного плану і містить такі розділи: 1)якісні та структурні зміни „портфеля” про-ї; 2)екон-на ефек0ть вир-ва оновленої прод-ї; 3)норми і нормативи; 4)вир-во та реалізація прод-ї; 5)мат-тех-не забезпечення вир-ва; 6)персонал і оплата праці; 7)витрати вир-ва нової прод-ї, прибутки, рентабельність.
40. Основні умови прибутковості підприємства.
Умови прибутковості підприємства залежать від: ринкових цін на продукцію; обсягу виробництва і реалізації; витрат на виробництво. При аналізі залежності витрат і прибутку від обсягів виробництва і реалізації визначається: 1) область беззбитковості; 2) обсяг виробництва при якому підприємство одержує мах прибуток; 3) межа збитковості підприємства, при якій знижується граничний прибуток підприємства, тобто коли: MR – MC = 0 (MR – граничний дохід; MC – граничні витрати). 1) Область беззбитковості (графік). Формула: Nбеззбитк. = Постійні витрати /Ці – Змінні витрати; 2) обсяг виробництва при якому підприємство одержує мах прибуток (графік). Формула: Пмакс. = РП – ТС. 3) межа збитковості підприємства (графік). Формула: MR – MC = 0.
39.Планування прибутку на підприємстві.
При плануванні прибутку враховуються макро- і мікроекономічні зміни, а також зміни внутрішніх умов діяльності підприємства. Розрізняють такі стадії планування: пасивну (враховує зміни, як зовнішні, так і внутрішні); активну (полягає у пошуку резервів, використання яких збільшує прибуток). Існує 2 методи планування прибутку: 1. Прямий. Розрахунок прибутку від звичайної діяльності (до оподаткування): Пзв = ∑Пі*Nі де: Пзв, до опод. – прибуток від звичайної діяльності, до оподаткування; n – кількість найменувань продукції; П – прибуток на і-й виріб; N – кількість і-тих виробів встановлених у виробничій програмі. Цей метод використовується на підприємствах крупносерійного та масового типів виробництва, де є калькуляція собівартості конкретних виробів. Ці – Сі = Пі де: Ці – оптова ціна; Сі – повна собівартість. 2. Аналітичний. Цей метод використовується при плануванні прибутку на підприємствах з великою номенклатурою, де відсутні планові калькуляції собівартості всіх видів па початок планового періоду. Послідовність планування прибутку з використанням цього методу наступний: а) визначається базовий рівень рентабельності по відношенню до собівартості реалізованої продукції: Рент. = (Приб./Ср.П.)*100% де: Приб. – прибуток підприємства; Ср.п – собівартість реалізованої продукції; б) визначається прибуток від планового обсягу реалізованої продукції; в) визначаються зміни прибутку в плановому році під впливом ряду факторів (зменшення собівартості; зміни асортименту); г) визначається плановий прибуток на плановий період. Цей метод використовується на підприємствах серійного і одиничного типів виробництва.
