Перелік питань
1. Сутність планування і особливості його здійснення на підприємстві
2. Методи та інструменти планових розрахунків.
3. Планування як наука.
4. Процес планування і вибір рішень.
5. Планування як функція управління підприємством.
6. Функціонування системи планування на підприємстві.
7. Різновиди планів та їх комплекси
8. Зміст планів і організація їх розробки.
9. Формування плану збуту з урахуванням досліджень ринку, життєвого циклу продукції і детермінантів попиту.
10. Планування реклами.
11. Планування збуту продукції.
12. Виробнича програма підприємства, її зміст і оптимізація.
13. Планування обсягів виробництва продукції у вартісному вираженні.
14. Зміст і завдання оперативно-календарного планування
15. Ритмічність виробництва.
16. Особливості оперативно-календарного планування на підприємствах одиничного, серійного і масового типів виробництва.
17. Зміст планування матеріально-технічного забезпечення виробництва та послідовність його розробки.
18. Планування потреби в матеріальних ресурсах.
19. Запаси і регулювання їх розмірів.
20. Визначення потреби цехів у матеріальних ресурсах.
21. Види виробничої потужності, чинники, що її визначають і послідовність розрахунків.
22. Методика розрахунку виробничої потужності;
24. Система показників виробничої потужності.
25. Планування персоналу.
26. Планування продуктивності праці.
27. Планування оплати праці.
28. Особливості функціонування та планування підрозділів виробничої інфраструктури.
29. Планування забезпечення підприємства технологічною оснасткою.
30. Планування діяльності ремонтного виробництва.
31. Планування енергозабезпечення підприємства.
32. Планування транспортного обслуговування виробництва.
33. Мета та завдання розробки плану із собівартості продукції.
35.Планування собівартості реалізованої продукції.
36. Методика розрахунку калькуляційних статей прямих витрат.
37. Задачі і зміст фінансового планування.
38. Планування потреб підприємства в капіталі і грошових коштах.
39.Планування прибутку на підприємстві.
40. Основні умови прибутковості підприємства.
41.Формування планів оновлення продукції. Їх склад і завдання.
42. Сутність бізнес-планування та його призначення.
42. Оптимізаційні планові розрахунки оновлення продукції.
43. Планування витрат на підготовку й освоєння виробництва нової продукції.
44. Об’ємно-календарне планування підготовки виробництва нової продукції.
45. Сітьові методи планування підготовки вир-ва та освоєння нових виробів.
46. Планування технічного та організаційного розвитку.
47. Оцінка технічного рівня розвитку п-ва.
48. Сутність бізнес-планування і призначення бізнес-плану.
49. Склад бізнес-плану та технологія його розробки.
50. Оцінка середовища для бізнесу та формування власної ринкової позиції.
51. Планування виробництва продукції та його ресурсного забезпечення.
52. Фінансове планування.
Шпора
1. Сутність планування і особливості його здійснення на підприємстві
На підприємстві розробляються прогнози на основі яких формуються плани їх діяльності.
Прогнозування – це наукове передбачення, засноване на знаннях дії економічних законів, розвитку галузей і підприємства на поточний і перспективний період.
Планування – це процес визначення цілей діяльності і розвитку підприємства та обґрунтування шляхів і засобів їх досягнення.
В процесі планування використовуються:
- прогнози;
- нормативи;
- різні методи розрахунків;
- ЕОМ.
Принципи планування:
• Наукова обґрунтованість планів;
• Орієнтація на кінцеві результати;
• Пріоритетна роль перспективного планування;
• Оптимальність планів.
Основні цілі планування:
1. отримання максимального прибутку;
2. усунення негативної дії невизначеності і зміни в сфері функціонування підприємств;
3. Зосередити увагу на головних задачах на визначеному етапі ;
4. Забезпечити контроль та відповідну коректировку дій.
Предмет - планування усіх сторін діяльності і сам план, що розробляється в організаціях усіх форм власності; це самостійна галузь знань, особливо в сферах людської діяльності, метою якої є теоретичне відображення дійсності. Планування вивчає розумову діяльність, що зводить розбіжності між ймовірним і бажаним (оптимальним майбутнім економічних організацій) за умов певних дій і навколишнього середовища. План – це модель діяльності підприємства на визначеному відрізку часу. Модель складається з конкретних показників та їх чисельного вираження. Система планів – це різновиди планів в залежності від ознаки, яка покладена в основу розробки плану. Ознаки: а) від місця формування планів: локальні (розраховуються підприємствами); централізовані (індикативні, які носять рекомендаційний характер, плани галузей, району); б)по тривалості: стратегічні; перспективні (довгострокові і середньострокові); поточні (на 1 рік, квартал, місяць); оперативні (на місяць, декаду, добу, зміну);г)в залежності, від вихідного принципу побудови плану: від минулого до майбутнього – це принцип формування перспективного і поточного планів; від майбутнього до сучасного – це принцип формування стратегічного плану.
2.
3. Планування як наука.
Предмет - планування усіх сторін діяльності і сам план, що розробляється в організаціях усіх форм власності; це самостійна галузь знань, особливо в сферах людської діяльності, метою якої є теоретичне відображення дійсності. Планування вивчає розумову діяльність, що зводить розбіжності між ймовірним і бажаним (оптимальним майбутнім економічних організацій) за умов певних дій і навколишнього середовища. План – це модель діяльності підприємства на визначеному відрізку часу. Модель складається з конкретних показників та їх чисельного вираження. Система планів – це різновиди планів в залежності від ознаки, яка покладена в основу розробки плану. Ознаки: а) від місця формування планів: локальні (розраховуються підприємствами); централізовані (індикативні, які носять рекомендаційний характер, плани галузей, району); б)по тривалості: стратегічні; перспективні (довгострокові і середньострокові); поточні (на 1 рік, квартал, місяць); оперативні (на місяць, декаду, добу, зміну);г)в залежності, від вихідного принципу побудови плану: від минулого до майбутнього – це принцип формування перспективного і поточного планів; від майбутнього до сучасного – це принцип формування стратегічного плану. Планування – це планологія (наука яка має свій предмет, об’єкт і методи дослідження). Предметом планології є як здійснюється вибір соціально-економічних цілей і обґрунтовуються використанням обмежених ресурсів для досягнення цих цілей в майбутньому. Об’єктом є соціально-економічний процес на підприємстві. Планування грунтується на таких загальних взаємопов’язаних методах: аналіз та синтез, дедукції та індукції, порівняння тощо. Також плануванню притаманні власні методи досліджень: системний підхід, конкретно історичний підхід, комплексний підхід, метод експерименту, моделювання. Системний підхід дозволяє досліджувати кількісні і якісні параметри з позицій теорії системи. Оперуючи статистичним аналізом можна дослідити і оцінити рівень складності, способи взаємодії різних компонентів системи, вплив кожної з них на систему не порушуючи при цьому принципи цілісності. Конкретно-історичний підхід розглядає вивчення етапу планування та напрямків його розвитку за логікою історичних аналогій (тобто конкретних історичних етапів). Комплексний підхід передбачає спільне використання методів різних наук: соціології , економіки тощо. Метод експерименту слугує апробацією прийнятих рішень. Метод моделювання спрощує реальну дійсність і лишаються лише основні планові рішення. За його допомогою створюються аналог рішення для спрощення ситуації «Метод делфі».
4. Процес планування і вибір рішень.
В процесі планування здійснюється альтернативний вибір. Завжди існують обмеження щодо засобів досягнення кожного з варіантів – здійснюється раціональний вибір. Критерієм раціональності є знання різних галузей , а саме технічних, юридичних, соціальних, економічних. Користуючись кожним критерієм можна досягнути найкращого вибору в певних аспектах. Технічна раціональність – це досягання найкращих рішень розподілу потенціалу підприємства. Юридична раціональність – це досягнення відповідності із законом. Економічна раціональність – досягається ефективністю рішень (витрати/ефект).Враховуючи те, що планування виконуються людиною, виділяють філософські концепції: формальне, інкрементальне, системне. Формальне планування спирається на кількісні моделі в яких відображаються точні характеристики проблеми. Для нього є характерно: логічна структурованість, емпірична обґрунтованість. Припускає механічний погляд у майбутнє, де результати або відомі або вони знаходяться в межах статистичних поділів. Інкрементальне планування включає можливість існування (застосування) формалізованих моделей і значно більше людських знань (досвід, інтуїцію). Він корисний тим, що є багато невідомих, що є прийнятою в умовах ненадійності даних. Системне планування прагне сприяти взаємодії із зовнішнім середовищем віддаючи данину невизначеності, яке асоціюється з бурхливим розвитком подій. Системне планування розглядається як процес який безперервно розвивається.
Планування можна розглядати у широкому розумінні слова як прийняття на основі систематичної підготовки управлінських рішень, пов’язаних із майбутніми подіями. Ідеться про систематичне поставлення цілей і підготовку необхідних для їхнього здійснення заходів. Планування, таким чином, охоплює процес складання і прийняття планів.
Планування у вузькому розумінні можна визначити лише як систематизовану підготовку рішень. Планування з цієї точки зору означає систематичну підготовку до формування майбутнього стану підприємства. Головний сенс планування полягає у відношенні продуктивності та ефективності діяльності підприємства шляхом цільової орієнтації і координації всіх процесів, виявлення ризиків і зниження їхнього рівня, підвищення гнучкості й адаптованості до змін.
Якщо процес прийняття рішень відбувається без систематичної підготовки, то мають місце інтуїтивні або імпровізіональні рішення. Такі рішення, як правило, приймаються за умов нестачі інформації безпосередньо перед їхньою реалізацією.
Прийняття рішень може здійснюватись за невизначеності умов, тобто коли треба враховувати декілька гіпотетичних ситуацій щодо стану зовнішнього середовища. Якщо може бути задана ймовірність настання тієї чи іншої ситуації, то це називають прийняттям рішень за умов ризику. Для цих випадків за допомогою методів математичної статистики кількісно визначаються оцінка настання цільового ефекту, а вибір альтернатив здійснюється тими методами, що і за умов множинності цілей і визначеності зовнішнього середовища. Якщо ж не має можливості навіть оцінити ймовірність настання подій, то рішення приймаються за правилом з урахуванням так званого феномену невизначеності, а саме: «міні-максу», «максі-міксу», «песимізму-оптимізму».
5. Планування як функція управління підприємством.
Усвідомлюючи сутність та вивчаючи зміст планування на підприємстві, слід звернутись до моделі підприємства, що заснована на теорії систем. На сьогодні панівною є точка зору, що розглядає підприємство як центр дій (процесів), орієнтований на цілі, або ж по-іншому, цілеорієнтовану структуру потенціалу і процесів. Цілі підприємства реалізуються через вплив елементів потенціалу на об’єкти, що власно і складає сутність процесу управління. Таким чином, окремі різновиди управлінської діяльності, а саме: планування, регулювання і контроль є нічим іншим, як етапами або блоками єдиного процесу управління. Враховуючи ту обставину, що зміст окремих різновидів управлінської діяльності трактується в економічній науці і практиці дещо по-різному.
Сутність регулювання за вказаного концептуального підходу полягає в розробці прийнятого рішення в деталях і надання розпоряджень про його виконання. Тому регулювання вважається частиною процесу планування. Контроль супроводжує процес реалізації планів, а тому вважається продовженням планування. Головний його сенс полягає у створенні гарантій виконання планів і загальному підвищенні ефективності управлінського процесу. До процесу контролю включають:
- визначення результатів діяльності на основі співставлення визначених і документально підтверджених фактичних показників із запланованими;
- порівняння показників очікуваного і фактичного виконання планів;
- аналіз ймовірних відхилень від запланованих показників;
- перевірка припущень;
- перевірка методичної та змістової узгодженості планового процесу.
2. Методи та інструменти планових розрахунків.
Методи обчислення планових показників: метод екстраполяції-планування від досягнутого – полягає втому, що величина планових показників визначається на основі їхньої динаміки, яка склалась у попередніх періодах. Обчислюється так: фактично досягнута величина показника у базисному періоді коригується на середній відсоток її зміни. Недоліком є те, що цей метод не враховує наслідків можливих змін; факторний метод – враховує фактори організаційних змін – цей метод передбачає коригування фактичних показників за базисний період шляхом розрахунку їхньої зміни під впливом чинників; нормативний метод – є найбільш точним методом, за яким планові показники обчислюються на основі встановлених норм і нормативів. При розробці стратегічного плану використовується: метод дельфі (або метод експертних оцінок); сценарний підхід (розробляється оптимістичний, вірогідний, песимістичний сценарії). Класифікація методів планування: За логікою побудови плану: від ресурсів (можливостей); від потреб (цілей); За розрахунком планових показників: екстраполяції (від досягнутого), інтрополяції; пофакторний; нормативний; За ув’язкою ресурсів та потреб: балансовий; матричний; За вибором варіантів планів: поліваріантний, одноваріантний; розрахунок ряду факторів та їх порівняння; економіко-математична оптимізація; За методом виконання розрахункових операцій: ручний з використанням найпростіших обчислювальних засобів; механізований з використанням настільних електронних обчислювальників; автоматизований з використанням комп’ютерів; За представленням робот, що плануються та показників: табличний; лінійно-графічний; логічно-структурний (сітьовий).
6. Функціонування системи планування на підприємстві.
План – це модель діяльності підприємства на визначеному відрізку часу. Модель складається з конкретних показників та їх чисельного вираження.
Система планів – це різновиди планів в залежності від ознаки, яка покладена в основу розробки плану.
Згідно з теорією систем теорія планування може розглядати із двох точок зору. Якщо елементами системи вважати суб’єкти планування (керівники і розробники планів) та процеси обробки інформації, то система планування виступає як ціле орієнтована множинна сукупність суб’єктів планування або орієнтована множинна сукупність процесів планування, між якими існують специфічні взаємозв’язки. Якщо ж елементами системи розглядати результати планування, тобто інформацію, що міститься у планах, то система планування інтерпретується як цілеорієнтована множинна сукупність планів, між якими існують специфічні взаємозв’язки. Обидва підходи не суперечать один одному, оскільки плани утворюють інформаційну складову будь-якої системи планування. Часто використовують терміни: «система планування» - для першого розгляду і «система планів» - для другого, допускаючи їхню синонімічність. Система планування як система взагалі теж є предметом мета планування. Її побудова має відповідати цілій низці вимог, основними з яких є цілеспрямованість, цільність і повнота, інтегрованість за змістом і у часі, гнучкість, ефективність. Цілі вищого порядку є основою для формування всіх інших розділів загального плану або часткових планів. Для підприємства, орієнтованого на досягнення, наприклад, максимізація прибутку, ця ціль не є єдиною. У планах підприємства ця ціль повинна опосередковуватись постановкою завдань освоєння нових сегментів ринку, виходом на більш високі рубежі науково-технічного прогресу тощо. Оскільки система планування відображає різноманітні економічні процеси як на самому підприємстві, так і зовні, то тільки сукупність взаємо пересічних планів може дати системне уявлення про події та явища. Чим повнішою буде система планів, тим змістовнішим будуть обґрунтування майбутнього для підприємства
Ознаки:
а) від місця формування планів:
• локальні (розраховуються підприємствами);
• централізовані (індикативні, які носять рекомендаційний характер, плани галузей, району).
б)по тривалості:
• стратегічні;
• перспективні (довгострокові і середньострокові);
• поточні (на 1 рік, квартал, місяць);
• оперативні (на місяць, декаду, добу, зміну)
г)в залежності, від вихідного принципу побудови плану:
• від минулого до майбутнього – це принцип формування перспективного і поточного планів;
• від майбутнього до сучасного – це принцип формування стратегічного плану.
Плани і процеси планування повинні бути інтегрованими з орієнтацією на цілі, тобто вони мають бути змістово взаємозв’язаними. Змістова орієнтація досягається відповідністю системи планування та організаційної структури підприємства. Зміст планів має бути узгоджений як за вертикаллю – на всіх рівнях організаційної піраміди, так і за горизонтальною, а в деяких випадках (по проектах) – за діагоналлю.
