Важливою частиною фінансової стратегії малого підприємства є розробка внутрішніх нормативів з застосуванням практики зарубіжних компаній
15. Стратегічний фінансовий менеджмент.
Стратегічний ФМ – це управління інвестиціями. Він пов’язаний з реалізацією обраної стратегічної мети і передбачає:
1) фінансову оцінку проектів вкладення капіталу;
2) відбір критеріїв прийняття інвестиційних рішень;
3) вибір оптимального варіанта вкладення капіталу;
4) визначення джерел фінансування.
Оцінка інвестицій здійснюється за допомогою різних критеріїв. Наприклад, капітал вигідно вкладати, якщо: прибуток від вкладення капіталу в проект перевищує прибуток від депозиту; рентабельність інвестицій перевищує рівень інфляції; рентабельність данного проекту з урахуванням фактору часу вища, ніж рентабельність інших проектів.
У стратегічному менеджменті широко використовуються такі прийоми, як капіталізація прибутку, дисконтування капіталу, компаундинг, прийоми зниження ступеня фінансового ризику.
16. Оперативно-тактичний фінансовий менеджмент.
Оперативно-тактичний фінансовий менеджмент – це оперативне управління готівкою. Готівка виражається показником Cash flow. Управління готівкою спрямоване, по-перше, на забезпечення такої суми грошових коштів, якої буде достатньо для виконання фінансових зобов’язань; по-друге, на досягнення високої дохідності від використання тимчасово вільних грошових коштів як капіталу. Мета управління готівкою:
1) збільшення швидкості надходження грош.коштів;
2) зниження швидкості грошових виплат;
3) забезпечення максимальної віддачі від вкладення грошових коштів.
Окрім стратегії, для підприємства важливо розробити раціональну тактику фінансового менеджменту.
17. Принципи операційного забезпечення фінансового менеджменту.
18. Поняття системи організаційного забезпечення фінансового менеджменту.
Успішне функціонування ФМ в більшості визначається ефективністю його організаційного забезпечення. Система організ. забезпечення ФМ являє собою взаємопов’язану сукупніть внутрішніх структурних служб і підрозділів пва, які забезпечують розробку і прийняття управлінських рішень щодо окремих напрямів його фінансової діяльності і несуть відповідальність за результати здійснення цих рішень. Система ФМ є невід’ємною складовою загальної системи управління п-вом і його організаційне забезпечення має бути інтегроване із загальною структурою управління п-ва, що дозволяє знизити рівень управлінських витрат , забезпечити координацію дій системи ФМ з іншими управлінськими системами п-ва , підвищити ефективність і комплексність контролю реалізації прийнятих по фінансових аспектах рішень. Загальні принципи формування організаційної системи управління п-вом передбачають створення двох центрів управління (ЦУ) : за ієрархічною та функціональною ознакою. Ієрархічна будова ЦУ п-вом передбачає виокремлення різних рівнів управління, де перший рівень представлений апаратом управління п-вом в цілому, а наступні – управлінськими службами його окремих структурних підрозділів. Функціональна будова ЦУ п-вом базується на диференціації за функціями управління або видами діяльності. Принципово організаційне забезпечення ФМ може інтегруватись як в ієрархічну так і в функціональну систему загального управління п-вом . Але сучасний досвід показує, що найефективніше організаційна система ФМ використовується при функціональній будові ЦУП. Це пов’язане з тим , що ФМ за своїм змістом є функціональною системою управління.
19. Ієрархічна і функціональна будови центрів управління підприємством.
За заг. принципами формування організ. системи управління п-вом створення ЦУ здійснюється за 2 основними ознаками : ієрархічній та функціональній. Ієрарх. будова ЦУП передбачає виокремлення різних рівнів управління .Сьгодні найпоширенішими є 2- або 3-рівневі системи управління , де 1-й рівень представлений апаратом управління п-вом в цілому , а наступні - управлінськими службами його окремих структур. одиниць і підрозділів. Функціон. будова ЦУП базується на диференціації за функціями управління або видами діяльності. Прикладом реалізації першого підходу може бути виділення на п-ві загальн. планової служби, єдиної служби аудиту і т.д. Прикладом реалізації другого підходу може бути виділення на п-ві служб з управління вироб., фінан., збутовою діяльністю. Також при функціон. будові ЦУП обидва ці підходи можуть використовуватись в поєднанні. Принципово організ.забезп-ня ФМ може інтегруватись як в ієрарх. так і в функц. систему заг. управління п-вом . Але сучасний досвід показує, що найефективніше організаційна система ФМ використовується при функціон. будові ЦУП. Це пов’язане з тим , що ФМ за своїм змістом є функціон. системою управління . Існує два підходи до рівня функц. розмежування ЦУ : 1) принцип незалеж. діяльності функц. ЦУ , при якому контакти з іншими фукц. підрозділами обмежуються тільки інф. зв’язками. 2) принцип взаємопов’язаної діяльності функц. ЦУ , при якому більшість упр. рішень в рамках конкретної функції управління приймаються ними само-стійно, а ряд упр. рішень , що потребують комп-лексної розробки , розробляється спільно з іншими функц. підрозділами. Потрібно зазначити і ще те, що функц. будова ЦУ фінан. діяльністю є різною на п-вах різних масштабів ( малих, середніх, великих, крупних).
20. Типова схема організаційної структури фінансового управління на великих підприємствах.
На великих п-вах функції фінансового управління покладаються звичайно на фінансового директора, якому підпорядковуються два або три функціональні фінансові структурні підрозділи. На крупних п-вах створюється найбільш диверсифікована система функціональних фінансових структурних підрозділів, що підпорядковуються фінансовій дирекції.
ГЕНЕРАЛЬНА ДИРЕКЦІЯ ( ПРЕЗИДЕНТ)
Фінансова дирекція
Центр центр управління
фін. досліджень грош. потоками
і фін.планування в нац.та іноз.валютах
центр центр центр
залучення позик. інвестицій управління
фін.ресурсів фін.ризиками
та емісії ЦП і страхування
Це є досвід СП та іноземних компаній.
21. Поняття “центру відповідальності” на підприємстві. Види центрів відповідальності та їх характеристика.
Разом з традиційною інтеграцією системи фінансового управління із загальною системою управління п-вом у рамках єдиної інтегрованої організаційної структури останнім часом на практиці викоритовуються інші прогресивніші форми такої інтеграції, однією з них є концепція управління окремими аспектами фінансової діяльності п-ва на основі ЦВ. Ця концепія була розроблена американським економістом Дж. Хіггінсоном та одержала широке практичне використання в управлінні формуванням власних фінансових ресурсів, грошовими потоками, інвестиціями та деякими іншими аспектами фінансової діяльності п-ва. ЦВ - являє собою структурний підрозділ п-ва, який повністю контролює ті чи інші напрями фінансової діяльності, а його керівник самостійно приймає управлінські рішення і в рамках цих напрямів несе повну відповідальність за досягнення планових показникв, що характеризують стан фінансової діяльності цього підрозділу. Як видно з цього визначення, права керівника підрозділу – ЦВ, паритетно кореспондують з мірою його відповідальності при контролі зі сторони вищестоящої структури (органу) фінансового управління. Всі сформовані ЦВ повинні бути укомплектовані кваліфікованими менеджерами, що здатні не тільки забезпечувати виконання поставлених завдань, але і розробляти пропозиції вище стоячим органам управління щодо підвищення ефективності формування та використання фінансових ресурсів в рамках діяльності, що контролюються їх підрозділом.
22. Формування системи організаційного забезпечення фінансового управління на основі центрів відповідальності. Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту.
23. Класифікація інформаційного забезпечення фінансового менеджменту.
Ефективність кожної системи управління в значній мірі залежить від її інформаційного забезпечення. В умовах переходу до ринкової економіки відома формула “час – гроші” доповнюється аналогічною “ іформація-гроші”. Для ФМ вона має пряме значення, адже від якості використання іформації при прийняті управлінського рішення в значній мірі залежать обсяг затрат фінансових ресурсів, рівень прибутку, ринкова вартість п-ва та інші показники, що формують рівень добробуту власників п-ва та темпи його економічного розвитку. Під Інформаційною системою ( чи системою інформаційного забезпечення) ФМ розуміють процес безперервного та ціленаправленого добору відповідних інформаційних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування, підготовки ефективних управлінських рішень по всім напрямах фінансової діяльності п-ва. Інфомаційна система ФМ покликана забезпечувати необхідною інформаціією не тільки управлінський персонал та власників п-ва, але й задовольняти інтереси широкого кола зовнішіх користувачів. Зміст системи іформаційного забезпечення ФМ , її широта та глибина визначається галузевими особливостями діяльності п-ва, його організаційно-правовою формою функціону-вання, розміром та ступенем диверсифікації фінансової діяльності та рядом інших умов. Висока роль фінансової інформації в підготовці та прийнятті ефективних управлінських рішень зумовлює високі вимоги до її якості за формування інформаційної системи ФМ, серед яких виділять вимоги до її значимості, повноти, своєчасності, достовірності, зрозумілості, зіставлюваності, ефективності.
24. Вимоги до інформаційного забезпечення.
Інформаційною системою ( чи системою інформаційного забезпечення) ФМ розуміють процес безперервного та ціленаправленого добору відповідних інформаційних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування, підготовки ефективних управлінських рішень по всім напрямах фінансової діяльності п-ва. Інфомаційна система ФМ покликана забезпечувати необхідною інформаціією не тільки управлінський персонал та власників п-ва, але й задовольняти інтереси широкого кола зовнішіх користувачів. Зміст системи іформаційного забезпечення ФМ , її широта та глибина визначається галузевими особливостями діяльності п-ва, його організаційно-правовою формою функціону-вання, розміром та ступенем диверсифікації фінансової діяльності та рядом інших умов. Висока роль фінансової інформації в підготовці та прийнятті ефективних управлінських рішень зумовлює високі вимоги до її якості за формування інформаційної системи ФМ, серед яких виділять вимоги до її значимості, повноти, своєчасності, достовірності, зрозумілості, зіставлюваності, ефективності.
25. Значення фінансової звітності та вимоги до її змісту. Принципи формування фінансової звітності.
Фінансова звітність — це сукупність форм звітності, які кладені на підставі даних фінансового обліку з метою надання овнішнім і внутрішнім користувачам узагальненої інформації ро фінансовий стан у вигляді, який зручний і зрозумілий для при-'няття цими користувачами певних ділових рішень.
У світовій і національній практиці побудова фінансової звіт-юсті базується на принципах:
а) відкритості інформації;
б) зрозумілості фінансової звітності особам, які приймають Іілові рішення на її підставі;
в) корисності чи значущості та вірогідності;
г..) припущень і обмежень, які дають змогу адекватної інтер-Іретації фінансової звітності.
Головна мета аналізу фінансових звітів — своєчасно вияв-Іяти й усувати недоліки у фінансовій діяльності та знаходити ре-іерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.
26. Показники, що формуються із зовнішніх джерел інформації та їх характеристика.
Ефективність упр.системи значно залежить від інформ. забезпечення. Конкретні показники системи інформ. забезпечення формуються за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел інформації. Показники зовнішніх джерел поділяються на 4 основні групи: 1) показники заг-екон.розвитку; 2) показники фін. ринку; 3) показники діяльності контрагентів та конкурентів; 4) нормативно-регулюючі показники. 1-ша група відображає загальноекон. розвиток держави, враховується в прогнозних розрахунках діяльності п-ва, для прийняття рішень щодо фін. стратегії. Поділяються на показники макроекономічного розвитку (темп росту ВВП, НД і обсяг емісії грошей; доходи і видатки бюджету; дефіцит бюджету; грошові доходи і вклади населення; індекс інфляції; облікова ставка НБУ) і показники галузевого розвитку (об’єм реалізованої продукції, її динаміка; загальна вартість активів, в тому числі оборотних; сума капіталу, в тому числі власного; сума балансового прибутку , в тому числі по основній діяльності; ставка оподаткування прибутку, ПДВ, АЗ; індекс цін на продукцію). 2-га група – показники фін. ринку- відображають його кон’юнктуру, основа для прийняття управлінських рішень при формуванні портфелю фінансових інвестицій. Поділяються на показники кон’юнктури ринку фондових інструментів (акції, облігації, що обертаються на фондовому ринку, ціна попиту і пропозиції на ЦП; індекс динаміки цін на фондовому ринку; об’єми і ціни угод по основним ЦП) і показники кон’юнктури ринку грошових інструментів (депозитні і кредитні ставки КБ, курси придбання-продажу валют КБ). 3-тя група-показники діяльності контрагентів і конкурентів, використовуються для прийняття оперативних управлінських рішень. Ці показники формуються в розрізі банків, страхових компаній, постачальників, покупців. Їх склад визначається цілями управління фінансами, об’ємом операційної, інвестиційної і фінансової діяльності, тривалістю партнерських відносин. 4-та група-нормативно-регулюючі показники. Включає нормативно-регулюючі показники по різним аспектам фінансової діяльності підприємства і нормативно-регулюючі показники з питань функціонування окремих сегментів фінансового ринку. Ці показники враховуються в процесі підготовки фін. рішень, пов’язаних з особливостями держ. регулювання фін.діяльності пі-ва. Джерела: 1.1група-Мінстат., 1.2 група-ринок інф. послуг, 2 група-публікації, 3 група-публікації, рейтинги, 4 група-нормативно-правові акти.
27. Показники, що формуються із внутрішніх джерел інформації та їх характеристика.
Ефективність управлінської системи значно залежить від інформаційного забезпечення. Конкретні показники системи інформаційного забезпечення формуються за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел інформації. Показники внутрішніх джерел: 3 групи. 1) Показники фінансового стану і результатів фін. діяльності по п-ву в цілому. Широко використовуються як внутрішні, так і зовнішні. Користувачами, застосовуються при фін. аналізі, плануванні, розробці фін. стратегії і політики, основані на даних фін. обліку. Дані показники розподіляються на 3 блоки: - показники відображені в балансі (характеризують склад активів, структуру капіталу), - показники відображені в звіті про фінансові результати (показники прибутку (збитку) від операційної, фінансової, інвестиційної діяльності); дані про сплачені податки, доходи, витрати, - показники відображені в звіті про рух ГК і власний капітал ( характеризують рух ГК і окремих фінансових фондів). 2) показники фінансових результатів окремих структурних підрозділів підприємства-використовуються для поточного і оперативного управління всіма аспектами фінансової діяльності, основані на даних управлінського обліку. Групуються в 3 блоки: - по сферам фінансової діяльності, - по регіонам діяльності, по центрам відповідальності ( центр затрат, доходу, прибутку, інвестицій). 3) нормативно-планові показники, пов’язані з фінансовим розвитком підприємства. Використовуються для поточного і оперативного контролю в ході здійснення фінансової діяльності. Розподіляються на 2 блоки: - система внутрішніх нормативів регулюючих фінансовий розвиток (нормативи окремих видів активів, співвідношень окремих видів активів і структури капіталу), - система планових показників (всі показники поточних і оперативних фінансових планів).
28. Сутність фінансового контролю на підприємстві.
Фінансовий контроллінг як сучасна прогресивна форма фінансового контролю являє собою контролюючу систему, що забезпечує концентрацію контрольних дій на найбільш приоритетних напрямках фінансової діяльності п-ва, своєчасне виявлення відхилень фактичних результатів від передбачених та прийняття оперативних управлінських рішень, що забезпечують її нормалізацію. Концепція контроллінгу була розроблена у 80-ті роки як засіб активного попередження кризових ситуацій, що призводять до банкрутства. Принципом цієї концепції, що одержала назву “ управління за відхиленнями” є оперативне порівняння основних планових та фактичних показників з метою впливу на вузлові фактори нормалізації діяльності п-ва. Потрібно зазначити, що фінансовий контроллінг не обмежується здійсненням лише внутрішнього контролю за здійсненням фінансової діяльності та фінансових операцій, але є ефективною координуючою системою забезпечення взаємозв’язку між формуванням інформаційної бази, фінансовим аналізом, фінансовим плануванням та внутрішнім фінансовим контролем на п-ві. Завдяки йому п-во своєчасно реагує на зміни як внутрішнього так і зовнішнього середовища та проводить при необхідності корегування окремих цілей і завдань. Впровадження на п-ві сисетеми фінансового контроллінгу дозволяє значно підвищити ефективність всього процесу управління його фінансовою діяльністю.
29. Система фінансового моніторингу та її значення.
Система моніторингу як основа фінансового контролінгу – це розроблений на п-ві механізм постійного спостереження за контролюємими показниками фінансової діяльності , визначення різних розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених і виявлення причин цих відхилень. Побудова системи моніторингу включає етапи: 1) побудова системи інформаційних звітних показників по кожному виду фінансового контролінга (основана на даних фінансового і управлінського обліку, це первинна інформаційна база для наступних розрахунків агрегованих по п-ву окремих абсолютних і відносних показників, що характеризують результати фінансової діяльності); 2) розробка системи узагальнених (аналітичних) показників, що відображають фактичні результати досягнення передба-чуваних кількісних стандартів контролю (в процесі розробки такої системи будуються алгоритми розрахунку окремих узагальнених аналітичних показників з використання первинної інформаційної бази і методів фінансового аналізу); 3) визначення структури і показників форм контрольних звітів виконавців (повинна містити фактичне значення показника, відхилення від планового, причини відхилення, винуватці); 4) визначення контрольних періодів по кожному виду фінансового контролінгу і кожній групі контролюємих показників (виділяють тижневий, місячний і квартальний контрольний звіт); 5) встановлення розмірів відхилень фактичних результатів контролюємих показників від встановлених стандартів (в абсолютних і відносних величинах, має бути встановлений критерій критичного відхилення); 6) виявлення основних причин відхилень фактичних результатів контролюємих показників від встановлених стандартів.
30. Формування системи алгоритмів дій з усунення відхилень значень фактичних фінансових показників від планових.
Це заключний етап побудови фінансового контролінгу на п-ві. Система дій менеджерів п-ва в цьому випадку заключається в трьох алгоритмах: 1) нічого не робити ( ця форма регулювання використовується в тих випадках, коли розмір від’ємних відхилень значно нижчий передбачуваного “критичного” критерію); 2) усувати відхилення (ця система дій передбачає процедуру пошуку і реаліззації резервів по забезпеченню виконання цільових, планових або нормативних показників. В якості таких можливостей може бути розглянута доцільність введення посиленого режиму економії “відсікання лишнього”, використання системи фінансових рехервів); 3) змінити систему планових або нормативних показників (така система дій використовується в тих випадках, коли можливості нормалізації окремих аспектів фінансової діяльності обмежені або взагалі відсутні. В цьому випадку за результатами фінансового моніторингу вносяться пропозиції по коригуванню системи цільових стратегічних нормативів, показників поточних фінансових планів або окремих бюджетів. В окремих критичних випадках може бути обгрунтована пропозиція про припинення окремих виробничих, інвестиційних і фінансових операцій і навіть діяльності окремих центрів витрат і інвестицій.
31. Грошові потоки як об’єкт фінансового менеджменту. Поняття грошового потоку.
Фінансовий менеджмент як функціонально-організаційна модель управління фінансами суб’єкта господарювання включає такі напрями:
- операційна та інвестиційна діяльність;
- фінансування потреби п-ва у капіталі (фінансова діяльність);
- фінансовий контролінг ефективності та адекватності усіх складових такої моделі.
Системоутворюючим механізмом кожного із складових елементів, а отже і моделі фінансового менеджменту загалом, є грошові потоки як фінансове вираження підприємницької діяьності суб'экта господарювання в умовах ринкової економіки. При цьому грошові потоки розглядаються як основа самофінансування суб'єкта господарювання.
Грошовий потік – це сукупність послідовно розподілених у часі подій, які пов'язані із відособленим та логічно завершеним фактом зміни власника грошових коштів у зв'язку із виконанням договірних зобов'язань між економ.агентами. Грош.потік має ряд ознак:
1) рух ГК здійсн-ся у зв'язку ыз виконанням договірних зобов'язань між суб'єктами господарювання як фінансова складова виконання відповідних господарських угод;
