Шпаргалки! - Словник психологічних термінів

А

Аддитивность - (від лат. aditivus - прибавляемость) термін Ж. Пиаже, характеристика логіко-математичної операції. А. - певне упорядочивание елементів, що становлять ціле із частин. Прикладом А. операції служить арифметична дія додавання.
Акомодація - (від лат. accommodatio - пристосування) термін Ж. Пиаже.
А. - процес, протилежний асиміляції; А. - усяка модифікація схеми дії або структури, що відбувається під впливом нових властивостей об'єкта.
Амбивалентность - (від лат. ambo - обоє й valentia - сила) термін З. Фрейда. А. - характеристика потягів, у яких психоаналіз виділяє творчі й руйнівні тенденції - потяг до життя й потяг до смерті (Ерос і Танатос).
Амнезія - (від α - негативна приставка й грец. mnemè - пам'ять, спогад) відсутність спогадів або неповні спогади про події й переживання певного періоду.
Анімізм - термін Ж. Пиаже. А. - особливість дитячого мислення, приписування неживим предметам моральних почуттів, переживань, свідомості.
Антиномія - (від грец. antinomía - протиріччя в законі) протиріччя між двома судженнями, однаково логічно доказовими.
Антиципація - (від лат. anticipatio) передбачення. А. - подання предмета або результату дії й т.п. у свідомості людини до того, як вони будуть реально сприйняті або здійснені.
Антропогенез - еволюційне походження й розвиток людини.
Антропологія - наука про походження й еволюцію людини, утворенні людських рас, про нормальні варіації фізичної будови людини.
Артификализм - термін Ж. Пиаже. А. - особливість дитячого мислення; розуміння природних явищ за аналогією з діяльністю людини.
Асиміляція - (від лат. assimilatio - уподібнення, злиття, засвоєння) термін Ж. Пиаже. А. - включення нової інформації як складена частина у вже існуючі в індивіда схеми дії. А. нерозривно пов'язана з акомодацією як два протилежно спрямованих процеси.
Асоціальне поводження - (від α - негативна приставка й лат. socialis - суспільний) поводження, що суперечить суспільним нормам і принципам, що виступає у формі аморальних або протиправних дій.
Асоціація - (від лат. associatio - з'єднання) виникаюча в досвіді індивіда закономірний зв'язок між двома змістами свідомості (відчуттями, поданнями, думками, почуттями й т.п.), що виражається в тім, що поява у свідомості одного зі змістів спричиняє й поява іншого.
Атавізм - (від лат. atavus - віддалений предок) поява в організмів ознак, властивих їхнім далеким предкам.
Аутизм - (від грец. autos - сам) порушення психіки, що характеризується перевагою замкнутого внутрішнього життя й активним відстороненням від зовнішнього миру.

Б

Біогенетичний закон - (від грец. bios - життя й genesis - походження) закон, сформульований Э. Геккелем: онтогенез є стисле й скорочене повторення філогенезу. Б.з. не охоплює всі закономірності індивідуального розвитку організму й не відбиває всю взаємозумовленість від- і філогенезу.
Біхевіоризм - (від англ. behaviour - поводження) напрямок в американській психології ХХ в., початок якому було покладено Дж. Уотсоном (1913). Б. - вчення про поводження тварин і людини. Як одиниця аналізу поводження постулируется зв'язок стимулу (S) і відповідної реакції (R). Пізніше в S - R з'явилися "проміжні змінні" (образ, мета, потреба). Іншим варіантом ревізії класичного біхевіоризму стала концепція оперантного біхевіоризму Б. Скиннера, розроблена в 30-х рр. XX в., де було модифіковане поняття реакції. У цілому біхевіоризм дуже вплинув на розвиток психотерапії, методи програмованого навчання.
Близнецовый метод - порівняння психологічних особливостей монозиготных близнюків, що мають ідентичний генний набір, і дизиготных, генотипи яких різні. Б.м. призначений для виявлення впливу спадковості й середовища на досліджуване психічне явище.

В

Валидность - див. Валидность тесту, Валидность експерименту
Валидность експерименту - (від англ. validity - повноцінність) оцінка проведеного емпіричного дослідження з погляду "правильності" його організації. Поняття В.е. поєднує основні цілі дослідження з ідеальними еталонами їхнього досягнення й реальних процесів проведення експерименту.
Валидность тесту - (від англ. valid - дійсний, придатний, діючий) один з основних критеріїв оцінки тестових результатів, поряд з надійністю, репрезентативністю, об'єктивністю, вірогідністю й ефективністю. В.т. - критерій адекватності й дієвості тесту, показник міри відповідності тесту мети тестування.
Вербальний - (від лат. verbalis - словесний) термін, застосовуваний у психології для позначення форм знакового матеріалу, а також процесів оперирования із цим матеріалом. Розрізняють: вербальне (словесне) і невербальне (наприклад, жестовое) спілкування; вербальний (обумовлений на основі рішення текстових завдань) і невербальний (характеризуемый рішенням образних, конструктивних завдань) інтелект.
Вищі психічні функції - термін Л.С. Виготського. ВПФ - прижизненно формуються, соціальні по походженню, опосередковані по будові й довільні по способі здійснення складні психічні процеси. Закон розвитку ВПФ - "усяка функція в культурному розвитку дитини з'являється на сцену двічі, у двох планах, спершу соціальному, потім - психологічному, спершу між людьми, як категорія интерпсихическая, потім усередині дитини, як категорія интрапсихическая" (Л.С. Виготський).
Вік - одиниця виміру (роки, місяці, дні й т.д.) тривалості існування одушевлених і неживих об'єктів зовнішнього миру. Стосовно розвитку дитини розрізняють хронологічний і психологічний вік.

Г

Галюцинація - (від лат. hallucinaitio - марення, бачення) обман почуттів, помилкове сприйняття, що виникає без відповідного зовнішнього роздратування.
Генезис - (від грец. genesis - походження) походження, виникнення; у широкому змісті момент зародження й наступний процес розвитку, приведший до певного стану, виду, явищу.
Генетика - (від грец. genesis - походження) наука про закони спадковості й мінливості організмів і методах керування ними.
Генетична эпистемология - термін Ж. Пиаже. - розділ гносеології, що включає в себе вивчення виникнення й розвитку наукового знання. Оскільки генезис наукового знання в джерел людського суспільства неможливо виявити, аналіз виникнення й розвитку наукових подань здійснюється в експериментах з дітьми.
Гетеросексуальность - (від грец. heteros - інший, інший і лат. sexualis - половою) половий потяг до особин протилежної підлоги.
Гештальтпсихологія - (від нем. gestalt - форма, образ, структура) одна з основних шкіл наукової психології 1-й половини ХХ в; підкреслювала цілісний, структурний характер психічних явищ. Зложившись спочатку на основі дослідження зорового сприйняття, поширила принцип структурності на вивчення мислення, пам'яті, особистості й соціальної групи. Основні представники: М. Вертхаймер, В. Келер, К. Коффка.
Госпитализм - дефіцит спілкування із близькими дорослими в перші роки життя дитину, що веде до порушень у його психічному й фізичному розвитку.
Гра, ігрова діяльність - символіко-моделюючий тип діяльності, що виникає в дитини на границі раннього й дошкільного віку. В основі И.буд. лежить використання ігрових символів, що виконують функцію заміщення одного предмета іншим; прийняття на себе ролі й виконання ігрової дії. Види ігор: сюжетно-отобразительная, сюжетно-рольова, гра-драматизація, режисерська гра, дидактична гра, традиційна (народна) гра.

Д

Дактильные слова - (від грец. daktylos - палець) слова, представлені за допомогою пальцевої абетки, для глухих і слепоглухих людей.
Девіантне поводження - поводження, що не відповідає сформованої в суспільстві нормам, правилам, очікуванням.
Демографія - наука про закономірності відтворення населення.
Депривация - відсутність умов для задоволення потреб організму. Див. Сенсорна депривация.
Дзеркало Гезелла - напівпрозоре скло, використовуване в психологічних лабораторіях для здійснення спостереження за поводженням дитини; воно дозволяє бачити дитини, але дитина не зауважує, що за ним спостерігають.
Диадические відносини - відносини в парі, наприклад, " мати-дитина". Основу Д.о. становлять соціальні очікування, якою повинне відповідати поводження кожного члена пари; тільки при цьому умові диада функціонує нормально.
Дискурсивний - (від позднелат. discursus - міркування, довід) розумовий, понятійний, логічний, на відміну від почуттєвого, споглядального, інтуїтивного, безпосереднього.
Дитинство - етап онтогенетического розвитку індивіда від народження до повної соціальної й психологічної зрілості. Границі й зміст Д. історично мінливі й залежать від рівня соціально-економічного розвитку суспільства.
Дитяча психологія - галузь психології, що вивчає зміст розвитку дитини в кожному психологічному віці, закономірності переходу від одного психологічного віку до іншому й рушійні причини, від яких залежить цей процес. Д.п. виділилася в самостійну галузь знання наприкінці XIX в. На основі дитячої психології в цей час виникають нові галузі психології - дитяча диференціальна психологія, соціальна психологія дитинства, нейропсихологія нормального розвитку дитини.
Дифузія ідентичності - (від лат. diffusio - поширення, розтікання, розсіювання) термін Э. Эриксона - невизначеність, сплутаність подань людини пр самому себе, своєї професійної придатності. Д.і. найбільше яскраво проявляється в юнацькому віці.
Довільність - особливість поводження, опосередкованого образом, правилом, моральною нормою.
Домінанта - (від лат. dominans - пануючий) (физиол.) тимчасово пануюче вогнище порушення в центральній нервовій системі; створює сховану готовність організму до певної діяльності при одночасному гальмуванні інших рефлекторних актів. Поняття уведене А.А. Ухтомским в 1923 р. Особою Д., властивій людині, є "домінанта на особу іншого".
Домінанта підліткового віку - (від лат. dominans - пануючий) (психол.) основна спрямованість інтересів у підлітковому віці. Чотири Д.п.в.: "езопова Д." - інтереси до власної особистості; "Д. дали" - далекі перспективи суб'єктивно більше значимі, чим поточні; "Д. зусилля" - інтерес до подолання, опору, вольовим напругам; "Д. романтики" - інтерес до невідомого, ризикованому, до пригод, героїзму.

Е

Его-Ідентичність - термін Е. Еріксона - цілісність особистості; тотожність і безперервність нашого Я, незважаючи на ті зміни, які відбуваються з нами в процесі росту й розвитку (Я - той же самий).
Егоцентризм - термін Ж. Пиаже. Э. - систематичні помилки, ілюзії пізнання, викликані безпосередньою точкою зору, що суб'єкт, що пізнає, уважає абсолютно щирої, не вміє координувати її з іншими точками зору, не розуміє підстав, на яких вона будується.
Едіпов комплекс - термін З. Фрейда - сукупність любовних і ворожих бажань дитини, спрямованих на батьків. Е.к. - лібідоносна прихильність хлопчика до матері й вороже відношення до батька. Одержав назву по ім'ю пануючи Едіпа; у дитини проявляється на піку фалічної фази (між трьома й п'ятьома роками).
Еклектика - (від грец. eklektikos - що вибирає) механічне з'єднання різнорідних, часто протилежних, принципів, поглядів, теорій і т.п.
Екстеріоризація - (від лат. exterior - зовнішній) перехід від внутрішнього, розумового плану дії до зовнішнього, реалізованому у формі прийомів і дій із предметами. Протилежність - інтеріоризація.
Експеримент - створення системи умов для відтворення психічного явища з метою його наступного якісного й кількісного аналізу.
Експериментально-генетичний метод - метод вивчення психічних явищ на основі їхнього формування в лабораторних умовах. Розроблений Л.С. Виготським для аналізу розвитку вищих психічних функцій (мовного мислення, уваги, пам'яті й ін.).
Ембріогенез - розвиток плода від зачаття до народження.
Емпіризм - (від грец. empeiria - досвід) напрямок у теорії пізнання, що визнає досвід єдиним джерелом формування знання.
Емпіричний еволюціонізм - розширення значення еволюційного принципу (видозміненого навчання Ч. Дарвіна), що оголошується універсальним. Він пояснює й розвиток природи, і розвиток суспільства, і розвиток дитини (розглядається як реалізація й модифікація спадкоємних задатків). Звідси виникає нерозуміння основного в процесі розвитку: виникнення новотворів (Л.С. Виготський).
Емпатія - (від грец. empatheia - співпереживання) внєраціональне пізнання людиною внутрішнього миру інших людей (вчувствование); емоційна чуйність людини на переживання іншого.
Епігенетичний принцип - використовується в біології, у теорії психосоціального розвитку особистості. Згідно Е.п., усе, що росте, має загальний план; на основі цього плану розвиваються окремі частини; кожна з них має найбільш сприятливий період для переважного розвитку й так відбувається доти, поки всі частини, розвившись, не сформують єдине ціле. Е.п. у біології підкреслює роль зовнішніх факторів у виникненні нових форм і структур і тим самим протистоїть преформістським навчанням.
Епістемологія - (від грец. epistêmê - знання) частина гносеології, що вивчає походження й розвиток наукового знання.
Ерогенні зони - термін З. Фрейда - області тіла, з якими зв'язана сексуальна енергія (енергія потягів), на кожній стадії розвитку особистості.
Етногенез - (від грец. ethnos - плем'я, народ і ...генез) походження народів. Э. включає як початкові етапи виникнення якого-небудь народу, так і подальше формування його етнографічних, лінгвістичних і антропологічних особливостей.
Етнографія - (від грец. ethnos - плем'я, народ) наука про етноси (народах), що вивчає їхнє походження й розселення й культурно-історичні взаємини народів миру, їх матеріальну й духовну культуру, особливості побуту.
Етологія - (від грец. ethos - звичка, характер, вдача, манера поводитися й logos - навчання) наукова дисципліна, що вивчає поводження тварин із загально біологічних позицій і досліджує чотири його основних аспекти: 1) механізми; 2) біологічні функції; 3) онтогенез і 4) еволюцію. У центрі уваги Э. - поводження в природних умовах перебування. Засновниками етології є зоологи К. Лоренц і Н. Тінберген.

З

Збереження - термін Ж. Пиаже, має два значення. С. об'єкта - розуміння дитиною, що об'єкти існують незалежно від нього в просторі й у часі. С. об'єкта - психологічний критерій досягнення структури сенсомоторного інтелекту.
С. властивостей об'єкта - усвідомлення дитиною того, що фізичні властивості речовини (обсяг, маса, кількість) залишаються постійними, незважаючи на зміни його форми або зовнішнього вигляду. С. властивостей об'єкта - психологічний критерій досягнення структури конкретних операцій.
Зона найближчого розвитку - поняття Л.С. Виготського, - розбіжність між рівнем актуального розвитку (визначається ступенем труднощів завдань, розв'язуваних дитиною самостійно) і рівнем потенційного розвитку (якого дитина може досягти під керівництвом дорослого). З.б.р. - наслідок закону розвитку ВПФ.

І

Інтеріорізація - (від лат. interior - внутрішній) перехід ззовні усередину, перетворення зовнішніх, предметних дій у внутрішні, розумові.
Ідентифікація - прийняття на себе ролі іншої людини, уподібнення себе значимому іншому як зразку на основі емоційного зв'язку з ним.
Ідентичність - цілісність особистості. У теорії Э. Эриксона, И. - почуття особистої тотожності (Я - той же самий, незважаючи на ті зміни, які відбуваються в процесі росту й розвитку) і соціальної приналежності (Я - частина соціальної групи) і ідеал саморозвитку.
Ілюзія - (лат. illusio - глузування, обман) перекручене сприйняття дійсності, засноване на обмані почуттів, прийняття гаданого, мнимого за дійсне. Помилкове сприйняття, пов'язане з порушенням інтерпретації стимулів, що виходять від якого-небудь об'єкта.
Імпринтинг - (англ. imprinting - запечатление) в этологии - запечатление в критичні періоди життя значимих для поводження тварини відмітних ознак об'єкта, що викликає реакцію проходження за цим об'єктом.
Інтелект - (від лат. intellectus - розуміння, розуміння, збагнення) вищий спосіб рішення практичних і пізнавальних проблем. Відмінність И. від інших форм поводження (інстинкту й навички) полягає в тому, що рішення завдання відбувається на основі інсайту (осяяння). Психологія вивчає виникнення й розвиток И. у тварин і людини, виявляє специфіку людського И., його форми й структуру.
Інфантилізм - (від лат. infantilis - дитячий, дитячий) збереження в психіці й поводженні дорослого особливостей, властивому дитячому віку. Індивід, якому властивий інфантилізм, при нормальному або навіть прискореному фізичному й розумовому розвитку відрізняється незрілістю емоційно-вольової сфери. Це виражається в несамостійності рішень і дій, почутті незахищеності, у зниженій критичності стосовно себе, підвищеної вимогливості до турботи інших про себе, у різноманітних компенсаторних реакціях (фантазування, що заміщає реальні вчинки, егоцентризм і ін.).

К

Когнітивна психологія - один із провідних напрямків сучасної психології. Когнітивна психологія виникла наприкінці 50 - початку 60-х рр. ХХ в. як реакція на заперечення ролі психічних процесів (переробки інформації) у побудові й здійсненні поводження. Завдання К.п. - доказ вирішальної ролі знання в поводженні суб'єкта.
Коефіцієнт інтелекту - (англ. Intelligence quotient, IQ) відношення психологічного віку дитини, обмірюваного за допомогою тестів, до паспортного (або хронологічному) віку. (IQ = Психол. в./Хрон. в. x 100.)
Комплекс пожвавлення - емоційно-позитивна реакція на особу дорослої людини, що включає наступні компоненти: зорове й слуховое зосередження; посмішка; голосові реакції у формі гукання й гуления; протягання ручок і ніжок до дорослого й ін. К.о. - перша поведінкова реакція дитини, прояв специфічно людської потреби - потреби в іншій людині, критерій закінчення кризи новорожденности. У нормі К.о. з'являється до середини третього місяця життя дитини.
Комплекс Едіпа - див. Едіпов комплекс
Комплекс Электры - термін запропонований К. Юнгом для позначення либидоносной прихильності дівчинки до батька. Жіночий аналог Едіпова комплексу. Як основу виступає міф про вбивство микенской царівною Электрой своєї матері як мести за вбивство нею свого чоловіка (батька Електри).
Конфлікт - (від лат. conflictus - зіткнення) зіткнення сторін, думок, сил. Зовнішній К. розвертається між індивідом і окремими аспектами зовнішнього миру; внутрішній К. - боротьба між несумісними силами або структурами усередині психіки.
Конформізм - (від позднелат. conformis - подібний, згідний) пристосовництво, пасивне прийняття існуючого порядку, що панують думок, відсутність власної позиції, безпринципне й некритичне проходження будь-якому зразку, що володіє найбільшою силою тиску.
Конформность - (від позднелат. conformis - подібний, згідний) засвоєння індивідом певних групових норм, звичок, цінностей; необхідний аспект соціалізації особистості й передумова нормального функціонування будь-якої соціальної системи.
Концепція рекапітуляції - (від лат. recapitulatio - повторення) виявлення повторюваності в ході індивідуального розвитку етапів розвитку людського роду й тваринного миру (Ст. Хол, К. Бюллер, В. Штерн і ін.). Див. Біогенетичний закон.
Креативность - (лат. creative - творчий, лат. creatio - створення) термін Дж. Гилфорда - здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації. К. виміряється по показниках продуктивності, рухливості, оригінальності рішення тестів творчого мислення, розроблених П. Торренсом.
Криза - перехідний вік у психічному розвитку дитини, протягом якого відбувається цілісна зміна особистості дитини; виникає при зміні стабільних віків; характеризується відмиранням колишніх форм взаємодії з навколишніми й формуванням нової соціальної ситуації розвитку. К. - норма розвитку.
Культурно-історична теорія - теорія розвитку свідомості, розроблена Л.С. Виготським. У рамках культурно-історичної теорії виникла теорія діяльності (А.Н. Леонтьев), періодизація психічного розвитку дитини (Д.Б. Эльконин), теорія розвиваючого навчання (Д.Б. Эльконин, В.В. Давидов і ін.).

Л

Лабільність - (від лат. labilis - ковзний, нестійкий) властивість нервової системи, що характеризується швидкістю виникнення й припинення нервових процесів. Л. становить нервову основу формування нових навичок.
Латентний період - у психоаналізі - період від занепаду дитячої сексуальності (на п'ятому або шостому року життя) до настання полової зрілості; час зупинки в еволюції сексуальності; оптимальний період для навчання.
Лібідо - (від лат. libido - потяг, бажання, прагнення) у психоаналізі - потяг до одержання задоволення; потяг до життя (Ерос) і до руйнування, до смерті (Танатос). Див. Психоаналіз.
Локомоція - (від лат. locus - місце й motio - рух) рух тварин і людини, що забезпечує активне переміщення в просторі; найважливіше пристосування до перебування в різноманітних умовах середовища (ходьба, плавання й т.д.).
Лонгитюд - (від англ. longitude - довгота) тривале й систематичне вивчення тих самих випробуваних, що дозволяє визначати діапазон вікової й індивідуальної мінливості в психічному розвитку дитини. Див. Метод "поздовжніх" зрізів.

М

Маскулінізація - (від лат. masculinus - чоловічий) прояв чоловічих рис у представників обох підлог.
Метод "поздовжніх" зрізів - тривале, протягом багатьох років дослідження групи випробуваних одного віку за допомогою спостереження або експерименту. Див. Лонгитюд.
Метод "поперечних" зрізів - дослідження, при якому вибірка випробуваних одного віку рівняється з однієї або декількома вибірками інших вікових груп за допомогою спостереження або експерименту.
Моделювання - подання об'єкта за допомогою іншого матеріалу, що дозволяє дитині краще орієнтуватися у властивостях вихідного об'єкта. У дошкільному віці М. здійснюється в ігровій діяльності, конструюванні, малюванні й т.п.; дитина-дошкільник здатний використовувати графічні схеми, плани й карти для орієнтування в навколишньому.
Монозиготные близнюки - єдині люди, що мають ідентичний набір генів. Див. Близнецовый метод.
Морфологія - (від грец. morphê - форма) у біології - наука про форму й будову організмів; у лінгвістиці - вчення про будову слова.