Т
ТАЛАНТ - високий рівень розвитку здібностей, що виявляються в творчих досягненнях, важливих в контексті розвитку культури. В різних областях талант може виявлятися в різний час. Так, в музиці, малюванні, математиці, лінгвістиці, техніці звичай він виявляється в ранньому віці, а талант в літературній, науковій або організаторській сферах виявляється в більш пізньому віці. Також і максимальна продуктивність талановитих людей виявляється в різних віках: в науці - в 35-40 років, в поезії - в 24-30.
ТЕЛЕПАТІЯ - уявне спілкування між двома суб'єктами.
ТЕМПЕРАМЕНТ - (від лат. temperamentum - належне співвідношення частин) - стійке об'єднання індивідуальних особливостей, пов'язаних із динамічними, а не змістовними аспектами діяльності. До властивостей темпераменту відносять індивідуальний темп і ритм психічних процесів, ступінь стійкості відчуттів, ступінь вольового зусилля. Тип темпераменту тісно пов'язаний з вродженими анатомо-фізіологічними особливостями вищої нервової діяльності. Разом із тим можливі певні прижиттєві зміни показників темпераменту, пов'язані з умовами виховання, з перенесеними в ранньому віці хворобами, особливостями живлення, гігієнічними та загальними умовами життя.
ТЕОРІЯ ЕТАЛОНУ - концепція, розроблена в когнітивній психології, в якій розпізнавання стимулу трактується як порівняння викликаного ним нервового патерну з внутрішніми еталонами, що зберігаються в пам'яті. Досягши збігу викликаного та еталонного патернів стимул упізнається.
ТЕСТ - (від англ. test - випробування, дослідження) - стандартизована процедура психологічного вимірювання, що служить завданню визначення вираженості у індивіда тих або інших психічних характеристик. Звичайно складається з ряду відносно коротких випробувань, в якості яких можуть виступати різні задачі, питання, ситуації. Результати вимірювання переводяться в нормовані значення перш за все на основі міжіндивідуальних відмінностей. Виключенням є критерійно-орієнтовані тести. Результати виконання тестових завдань є індикаторами психічних властивостей або станів. Виділяють тести інтелекту, здібностей, особові, а також тести досягнень, за допомогою яких визначається рівень знань, умінь і навичок в конкретних учбових дисциплінах. Розробка тесту припускає його статистичну перевірку по критеріях валідності, надійності, однорідності, диференціюючої сили, достовірності та прогностичності.
ТИПОЛОГІЯ КОНФЛІКТІВ - класифікація суб'єктивно конфліктних ситуацій на основі динамічної моделі К.Льовіна, запропонована Н.Е.Міллером (Miller N.E. "Experimental studies conflict", in: "Personality and Behavior Disorders", N.Y., 1944). В якості основних спонукань діяльності тут розглядалося два прагнення: досягти сприятливу мету (Appetenz - тяжіння) та уникнути несприятливої ситуації (Aversion - огида). Відповідно до цього суб'єктивний конфлікт виникає тоді, коли у індивіда є декілька прагнень, що дещо суперечать між собою. "Апетентно-апетентний" конфлікт виникає за наявності двох позитивно валентних цілей, що вимагають несумісні дії (ситуація "буриданова осла"); "апетентно-аверсивний" конфлікт - коли сприятлива мета дана в несприятливій ситуації або сама по собі має негативні аспекти; "аверсивно-аверсивний" конфлікт - коли є вибір між однаково несприятливими цілями; "подвійний апетентно-аверсивний" конфлікт - коли є вибір між двома цілями, що мають і позитивні, і негативні аспекти (найпоширеніший випадок). Дана модель широко використовувалася у тренінгових програмах, перш за все для відробітку оптимальних колективних рішень. Літ.: Lewin До. А Dinamic Theory Personality, N.Y., 1959.
ТРАНСВЕСТИЗМ - (від лат. trans - через і vestire - одягати) - форма статевої перверсії. Характеризується тим, що статеве задоволення досягається шляхом надягання одягу протилежної статі.
ТРАНССЕКСУАЛІЗМ - (від лат. trans - через, пері і sexus - стать) - стійке наслідування статево-рольовим стереотипам поведінки, протилежним біологічній статі. Пов'язаний з переконаністю в неадекватності своєї статі за паспортом, а також із бажанням належати до протилежної статі. Для виправлення своєї статі використовуються різні прийоми, від вибору собі іншого, відповідного протилежній статі, імені до хірургічних операцій.
ТРИВОЖНІСТЬ - особова межа, що виявляється в легкому та частому виникненні станів тривоги. Тривожність виникає при сприятливому фоні властивостей нервової та ендокринної систем, але формується прижиттєво, перш за все через порушення форм внутрішньо- та міжособистісного спілкування, наприклад між батьками та дітьми.
ТРЕМОР - (від лат. tremor - тремтіння) - швидкі, ритмічні, з частотою близько 10 Гц., рухи кінцівок або тіла, викликані м'язовими скороченнями та пов'язані з тимчасовою затримкою коректуючої аферентної імпульсації, через що реалізація руху та збереження пози відбувається за рахунок постійного підстроювання рухів до якогось середнього значення. При стомленні і сильних емоціях, а також при патології нервової системи відбувається істотне посилення тремора.
У
УВАГА - процес впорядковування поступаючої ззовні інформації в аспекті пріоритетності задач, що стоять перед суб'єктом. Виділяють довільну увагу, обумовлену постановкою свідомої мети, і мимовільну, представлену орієнтовним рефлексом, що виникає при дії несподіваних і нових подразників. Ефективність уваги може бути визначена рівнем уваги (інтенсивність, концентрація), об'ємом (широта, розподіл уваги), швидкістю перемикання і стійкістю. Для діагностики уваги існує ряд методик: для визначення об'єму уваги призначена тахистоскопічена методика Д.Кеттела, В.Вундта; для визначення концентрації і стійкості - коректурний тест Б.Бурдона; для визначення швидкості перемикання уваги - метод таблиць Шульте. Експерименти з розітнутою півкулею мозку покриває, що процеси уваги тісно пов'язані з роботою мозолястого тіла, при цьому ліва півкуля забезпечує селективну увагу, а праве - підтримку загального рівня настороженості.
УПЕВНЕНІСТЬ В СОБІ - готовність людини вирішувати достатньо складні задачі, коли рівень домагань не знижується тільки через побоювання невдачі. Якщо рівень здібностей значно нижче за ті, які потрібні для наміченої дії, то має місце самовпевненість.
УМІННЯ - здатність виконувати яку-небудь дію за певними правилами. При цьому дія ще не досягла автоматизованості.
УПЕРТІСТЬ - поведінка індивіда, що характеризується активним відкиданням вимог інших людей, звернених до нього. При цьому поведінка переходить з наочного плану в міжособовий і одержує підтримку від мотивів самоутвердження. Спостерігається перш за все в дуже емоційних або ригідних людей, а також при фрустрації важливих потреб. У дітей і підлітків поява упертості може бути обумовлена дріб'язковою опікою дорослих або зневажливим відношенням до їх прагнення бути самостійними.
УМОВНИЙ РЕФЛЕКС - поняття, введене І.П.Павловим для позначення динамічного зв'язку між умовним подразником і реакцією індивіда, первинне заснованою на безумовному подразнику. В ході експериментальних досліджень були визначені правила вироблення умовних рефлексів: сумісне пред'явлення спочатку індиферентного та безумовного подразників, - за відсутності підкріплення умовного подразника безумовним, - тимчасовий зв'язок поступово загальмовується.
УХВАЛЕННЯ РІШЕННЯ - вибір мети та способу дії для його реалізації. Цей процес включає співвідношення цілей, оцінок реалізації, мотивів.
УЯВА - здібність людини до побудови нових образів шляхом переробки психічних компонентів, набутих в минулому досвіді. В уяві відбувається образне передбачення результатів, які можуть бути досягнуті за допомогою тих або інших дій. Для уяви є характерним високий ступінь наочності і конкретності. Провідним механізмом творчої уяви, в якій метою виступає створення саме нового, ще не існуючого предмету, служить процес перенесення якої-небудь властивості предметів іншої області. Розрізняють довільну уяву, що виявляється при цілеспрямованому рішенні наукових, технічних і художніх задач, і мимовільну, виявляється в сновидіннях, в медитативних образах. Одним з джерел розвитку уяви, в якій вона набуває комунікативних якостей, є гра дошкільнят.
УЯВЛЕННЯ - наочний образ предмету, відтворений пам'яттю в уяві. Образи уявлень, як правило, менш яскраві та менш детальні, ніж образи сприйняття, але в них знаходить віддзеркалення найхарактерніше для даного предмету. При цьому ступінь узагальненості того або іншого уявлення може бути різним, у зв'язку з чим розрізняють одиничні та загальні уявлення. За допомогою мови, що вносить в уявлення суспільно вироблені способи логічної операції поняттями, відбувається переклад уявлення в абстрактне поняття.
Ф
ФЕМІННІСТЬ (від лат. femina - жінка, самка) - комплекс психологічних особливостей, традиційно приписуваних жінці. Це - характерологічні риси м'якості, готовності допомогти та ін.
ФЕХНЕРА ЗАКОН - див. ЗАКОН ФЕХНЕРА.
ФОБІЇ (від греч. phobos - страх) - нав'язливо виникаючі стани страху. Розрізняють еритрофобію, агорафобію, клаустрофобію, танатофобію. Виникнення фобій пов'язано з розвитком психозів, неврозів і психопатій.
ФОНЕМА (від греч. phoneoma - голос, звук, мова) - розрізняльна одиниця звукового ладу мови, що має набір характерних ознак. Ці ознаки співвідносяться зі суб'єктивним враженням: дзвінкість - глухість, твердість - м'якість і т.д.
ФРОЙДИЗМ - психологічний напрям, розроблений З.Фройдом, заснований на понятті лібідо, включаючи техніку психоаналізу. Основним допущенням виступає твердження, що рушійними силами розвитку особи є сексуальні та агресивні потяги, що мають інстинктивну природу. При забороні на реалізацію цих потягів з боку суспільства відбувається їх витіснення в область несвідомого, та їх доступ в свідомість виявляється можливим лише в символічній формі, зокрема у вигляді обмовок, витворів мистецтва, невротичних симптомів. Процедура лікування невротичних станів полягає в доведенні до свідомості пацієнта істинних причин його хворобливих переживань і станів.
ФРУСТРАЦІЯ (від лат. frustratio - обман, марне очікування) - негативний психічний стан, обумовлений неможливістю задоволення тих або інших потреб. Цей стан виявляється в переживаннях розчарування, тривоги, дратівливості, нарешті, відчаї. Ефективність діяльності при цьому суттєво знижується.
Х
ХАРАКТЕР (від греч. character - межа, ознака, прикмета, особливість) - індивідуальна, достатньо стійка система звичних способів поведінки людини в певних умовах. У формуванні характеру людини ведучу роль грають форми соціальних взаємостосунків. Тому при відомій варіативності рис вдачі, обумовлених спадковістю та особистим досвідом дозволу життєвих проблем, характер людей, що живуть в схожих суспільних умовах, має багато схожих рис.
Ц
ЦІЛІСНІСТЬ СПРИЙНЯТТЯ - властивість сприйняття. Характеризується тим, що окремі ознаки якого-небудь об'єкту, які актуально не сприймаються, все ж таки виявляються інтегрованими в цілісний образ цього об'єкту. Цей ефект заснований на прогнозуванні вірогідності динаміки об'єкту навколишнього світу.
Ч
ЧАС РЕАКЦІЇ - інтервал між пред'явленням подразника і початком реакції у відповідь, яка звичайно фіксується в руховій сфері. Для подразників різної модальності час реакції є різним: найшвидша реакція реалізується у відповідь на слухові подразники, найповільніша - на нюхові, смакові і температурні. Мінімальний час реакції у здорової дорослої людини приблизно рівний 100 мс. Істотно залежить від складності задачі, яка вирішується при розпізнанні подразника.
Я
ЯСНОБАЧЕННЯ - отримання знань про ті або інші події без використовування відомих органів чуття або логічних думок.
Я-КОНЦЕПЦІЯ - система представлень людини про самому себе. В рамках єдиної Я-концепції виділяють різні її складові: 1. Я-фізічне як схема власного тіла; 2. Я-соціальне, що співвідноситься зі сферами соціальної інтеграції: статевої, етнічної, цивільної, ролевої; 3. Я-екзістенційне як оцінка себе в аспекті життя і смерті. Формування Я-концепції людини відбувається при накопиченні досвіду вирішення життєвих задач і при оцінюванні їх з боку інших людей, перш за все батьків.
