Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» підприємство має право самостійно обирати один з методів оцінки списання запасів, у тому числі товарів у разі їх вибуття: — ідентифікованої собівартості одиниці запасу; — середньозваженої собівартості; — собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); — собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО); — ціни продажу (для роздрібних підприємств). Для всіх одиниць товарів, які мають однакове призначення і рівні умови використання, застосовується лише один з наведених методів. Однак підприємство одночасно для різних товарів може використовувати різні методи оцінки вибуття. Так, для товарів, які мають високу вартість, воно може застосовувати метод іден-тифікованої собівартості одиниці запасу, для інших товарів — метод середньозваженої собівартості тощо. Обраний метод оцін-ки списання товарів серед інших елементів облікової політики фіксується в наказі, затвердженому керівником підприємства. Метод ідентифікованої собівартості одиниці товару може застосовуватися у випадках виконання спецзамовлень і проектів, а також за невеликої номенклатури товарів. Його зручно викори-стовувати, наприклад, в обліку автомобілів, комп’ютерів, ювелірних виробів, меблевих гарнітурів тощо. Цей метод передбачає облік фактичної собівартості за кожною конкретною одиницею товарів і є найточнішим, оскільки дає можливість зіставляти оцінку кінцевого залишку з фактичною вартістю одиниць товару, проданих у звітному періоді. Однак за великої номенклатури то-варів застосування методу ідентифікованої собівартості одиниці товарів недоцільне. Оцінка товарів за середньозваженою собівартістю прово-диться за кожною одиницею товарів діленням сумарної вартості таких товарів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці товарів на сумарну кількість товарів на початок звітного місяця та одержаних у звітному місяці товарів:
Оцінка вибуття товарів за методом ФІФО базується на припущенні, що товари використовуються (реалізуються) в тій послідовності, в якій вони надійшли на підприємство і відобра-жені в бухгалтерському обліку. Цей метод найчастіше застосову-ється для таких товарів, як фрукти, овочі, інші продукти харчу-вання, коли перші товари, що надійшли, повинні реалізовуватися в першу чергу, щоб уникнути збитків від їх псування. Оцінка вибуття товарів за методом ЛІФО базується на при-пущенні, що товари використовуються (реалізуються) в послідовності, протилежній їх надходженню на підприємство (прийняттю на облік). При цьому методі товари, які реалізуються, списуються за вартістю перших за часом надходження товарів. У період інфляції метод ЛІФО показує найбільшу собівартість реалізованих товарів, оскільки відображає останні ціни, які склалися. У разі його застосу-вання у звітному періоді зменшується прибуток, а отже, і сума по- датку на прибуток. Тому згідно з вимогами Положення (стандарту) 9, якщо для оцінки запасів використовується метод ЛІФО, то в примі-тках до фінансової звітності необхідно наводити різницю між варті-стю, яка відображена на дату балансу в обліку і звітності, і най-меншою з вартості, обчисленої із застосуванням методу середньозваженої собівартості, ФІФО та чистої вартості реалізації. Кожен з розглянутих методів має певні переваги і недоліки. Так, метод ідентифікованої собівартості певної одиниці запасів (товарів) вимагає постійної інформації про кількість реалізованих одиниць товарів і їх залишку на кінець звітного періоду. Тому за-стосування його в обліку доцільне, коли кожній одиниці товарів властиві специфічні характеристики. Метод середньозваженої собівартості товарів дає більш об’єктивну оцінку наявності і руху товарів, проте не забезпечує доста-тнього контролю за правильністю їх списання у разі їх вибуття (реалізації). При застосуванні методу ФІФО в оцінці вибуття товарів вар-тість їх кінцевих залишків наближається до ринкової, а собівар-тість реалізації є заниженою. Результат застосування методу ЛІФО — це максимально наближена до звітного періоду собівар-тість реалізованих товарів і менша порівняно з іншими методами оцінки величина чистого прибутку. Тому кожне підприємство в обліковій політиці повинно виби-рати найоптимальніший метод оцінки вибуття товарних запасів виходячи з економічних умов господарювання.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Методи оцінки вибуття товарів» з дисципліни «Бухгалтерський облік в галузях народного господарства»
