Збільшення агресивних тенденцій в підлітковому середовищі відбиває одну з найгостріших соціальних проблем суспільства, де останніми роками зросла молодіжна злочинність, зокрема підлітків. Почастішали випадки групових бійок, які носять жорстокий характер, збільшилася кількість злочинів неповнолітніх проти особистості, які тягнуть за собою тяжкі тілесні ушкодження. Проблема агресивності підлітків, яка стосується всього суспільства в цілому, викликає глибоке хвилювання як педагогів, батьків, так і юридичних працівників. Слідчий має знати, що формування чуттєвих уявлень у підлітків відзначається наочно-образною спрямованістю і недостатньою розвиненістю узагальнень за суттєвими ознаками. У них менший обсяг сприйняття і довготривалої пам'яті, ніж у дорослих, частіше за все неточне відображення просторових якостей об'єктів (величина, віддаленість, кольорові відтінки та ін.). Для підлітків характерні також складність словесного оформлення події через низьке сформування понятійної сфери і небагатого словникового запасу. Разом з тим, психіці підлітків притаманні й позитивні якості, що сприяють установленню істини, а саме: підвищена орієнтувальна діяльність, загострена увага до окремих деталей події, безпосередність, щирість. Знання психологічних особливостей підлітків дає можливість юридичним працівникам цілеспрямованіше вирішувати завдання розслідування злочинів, у тому числі проведення допиту. В. Васильєв виділяє п'ять етапів допиту неповнолітнього1: 1) початковий етап, коли слідчий в усній формі отримує від підлітка його анкетні дані (вік, в якій школі і в якому класі вчиться, в яких умовах живе, з ким товаришує і т. д.). Основне завдання цього етапу — діагностика особистості допитуваного. Багато відомостей про підлітка слідчий може отримати заздалегідь із бесід з батьками, від інспектора дитячої кімнати міліції, дільничного інспектора; 2) другий етап, на якому встановлюється психологічний контакт. Темою бесіди тут, як правило, є навчання підлітка, його захоплення, інтереси і т. д. На цьому етапі виробляється загальна лінія поведінки обох співрозмовників, визначаються такі параметри спілкування, як ритм, темп, невербальні засоби і т. д.; 3) третій етап — головна частина допиту, завданням якої є отримання від допитуваного необхідної інформації по справі; 4) четвертий етап — слідчий зіставляє отриману від підлітка інформацію з наявною і у запитально-відповідній формі намагається усунути суперечності, неточності, неясності і т. п.; 5) п'ятий, останній етап допиту — слідчий записує в протокол отриману інформацію (при цьому зберігаються лексичні особливості мови неповнолітнього), представляє її в письмовому вигляді допитуваному, який, підтвердивши правильність записаного в протокол, його підписує. Вивчаючи особистість неповнолітнього, слідчий повинен передусім встановити його позитивні якості, час змінення його поведінки в гірший бік, з'ясувати причини, які сприяли цим змінам, та ін. Це дозволить слідчому сформувати правильне уявлення про людину, обрати правильну тактику допиту і належні заходи психологічного впливу на підлітка. Розслідуючи справу про вбивство з хуліганських мотивів Т., слідчий зіткнувся з цілим рядом труднощів: злочин був здійснений два роки тому і залишався нерозкритим, очевидців убивства не було виявлено, не були знайдені і закріплені матеріальні сліди злочину. Виникло припущення, що очевидцем вбивства міг бути учень 8-го класу Л. Перевірити це можна було лише через допит. До його проведення слідчий готувався кілька днів: поговорив із учителями школи, де навчався Л., його знайомими і сусідами. Виявилося, що Л. вчиться старанно, захоплюється математикою і шахами, але разом із тим надто замкнений в собі, важко сходиться з людьми і нікого не пускає "до себе в душу ". Реакція на оточуюче явно сповільнена, зате невдачі він пам 'я-тає і аналізує дуже довго. В нього яскраво виражений слабкий тип нервової системи, за темпераментом — меланхолік. Тактика допиту була розроблена відповідно з психічними особливостями особистості Л. Слідчий запропонував йому розповісти автобіографію. Сказавши кілька фраз про рік народження, склад сім % навчання в школі, він замовк. Тоді слідчий став ставити запитання, з яких Л. зрозумів, що він добре знає його сильні сторони і ставиться із співчуттям до його слабких сторін. Кілька разів під час допиту Л. намагався замкнутися, "піти в себе ", але щоразу слідчий ставив саме таке запитання, на яке можна було легко відповісти. Коли між ними встановився повний психологічний контакт і слідчий відчув, що Л. "відтанув", він поцікавився, чи не носить Л. в душі тягар, і сам став розповідати, як той провів першу половину дня, коли сталося вбивство. Тактичний прийом влучив у саму ціль. За виразом обличчя Л. можна було здогадатися, які переживання мучили його два останніх роки. - А далі розповідай сам, — сказав слідчий. - Але ви ж все знаєте, — заявив Л. Однак через хвилину почав говорити, як мимоволі став свідком убивства і як довго мучився, боячись розповісти правду. Л. не було поставлено жодного прямого запитання про вбивство, але внутрішньо він уже був підготовлений до розповіді про нього. Правильні дії слідчого, велика підготовча робота дозволили юристові домогтися бажаного. Успішність допиту неповнолітнього багато в чому залежить від вибору місця і обстановки його проведення. Практика показує, що допит неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) доцільно проводити в кабінеті слідчого. Суворість і офіційність зустрічі підкреслює важливість і значущість розслідування. За часом допит підлітка має тривати не більше однієї години, допит дітей молодшого шкільного віку до 30 хвилин, а дітей дошкільного віку — не більше 20 хвилин1. При допиті неповнолітнього, який не досяг 14 років, присутність педагога обов'язкова (він може дати необхідну слідчому консультацію щодо встановлення психологічного контакту з підлітком, формулювання запитань і т. п. Позитивний вплив на свідчення підлітка справляє спокійна, безконфліктна обстановка допиту. Неповнолітньому допитуваному спочатку слід пояснити, з якого приводу проводиться допит, які його обов'язки і права. Після встановлення психологічного контакту, слідчий спонукає підлітка до вільної розповіді, в ході якої, як правило, його не перебивають і не підказують її напрям. Потім за допомогою запитань уточнюються і перевіряються окремі деталі подій, їх послідовність. Для активізації відповідей на запитання слідчого підлітку необхідно надавати мнемонічну2 допомогу — нагадування послідовності розвитку подій, пред'явлення речових доказів, допит у різних планах, ознайомлення допитуваного з показаннями інших осіб, допит на місці події тощо. Враховуючи психічні особливості підліткового віку, в ході допиту необхідно дотримуватися таких педагогічних вимог: а) не акцентувати увагу підлітка на тих обставинах, які можуть завдати шкоди його вихованню; б) припиняти нецензурні вислови і кримінальний жаргон; в) не допускати цинічних оцінок, проявів розв'язності і вульгар- ності. Водночас мовна діяльність самого слідчого повинна бути коректною, ввічливою з проявом поваги до особистості неповнолітнього, без підлещування і панібратства. При розслідуванні групових злочинів важливо з'ясувати організатора, "вожака" злочинного угруповання і його дійсну роль. Як правило, організаторами злочинних угруповань неповнолітніх є раніше судимі дорослі чи юнаки, які вже притягалися до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Вони мають більший життєвий досвід, фізично сильніші за інших і саме цим привертають і підкоряють своїй волі нестійких і таких, що відчувають певні життєві труднощі, підлітків із негативною орієнтацією.
Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии: Учеб. для вузов. — С. 498, 502. Мнемоніка (від грецьк. шпетопікоп — мистецтво запам'ятовування) — система різних прийомів, які полегшують спогади окремих фрагментів і деталей події. Досить часто неповнолітні намагаються приховати справжніх організаторів таких угруповань через різні мотиви: страх, поради близьких, почуття фальшивої дружби і т. д. В такому разі слідчий, впливаючи на психіку підлітка, може використовувати також такі допустимі прийоми, як демонстрація своєї обізнаності, розвінчання "вожака", пред'явлення доказів та ін. Психологічно складним є допит дітей дошкільного (від 3 до 6 років) і молодшого шкільного віку (від 6 до 10 років). Підготовка і проведення допиту цієї категорії неповнолітніх обов'язково вимагає врахування їхніх вікових особливостей. Наведемо деякі з них: 1) діти в такому віці дуже піддаються навіюванню дорослих; 2) у них розвинута схильність до уяви; 3) діти відчувають труднощі в установленні причинно-наслідкових зв'язків явищ й інтерпретації значення дій малознайомих людей; 4) пам'ять у такому віці відзначається мимовільним і слабким розвитком спрямованості на відмінні особливості об'єктів; 5) діти сприймають зовнішній образ людини зазвичай не точно (погано запам'ятовують риси обличчя, зміщують поняття "молодий" і "старий" і т. д.) та ін. У ході підготовки до допиту дітей дошкільного і молодшого шкільного віку слідчому бажано використати консультації педагога і психолога. Залучення дитини до спілкування має відбуватися поступово: спочатку дати їй можливість освоїтися з місцем проведення допиту, потім провести орієнтовну бесіду на доступній дитині мові, а згодом перейти до діалогу. Складність запитань необхідно нарощувати поступово, надаючи мнемонічну допомогу допитуваному. Багато слідчих спонукають дитину повторювати запитання вголос, що можна вважати виправданим прийомом. Знання психологічних особливостей підлітків, дітей дошкільного і молодшого шкільного віку забезпечує індивідуальний підхід до кожної особистості під час підготовки і проведення допиту, що підвищує його ефективність.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Психологічні особливості допиту неповнолітніх» з дисципліни «Юридична психологія»
