Платежі за спеціальне використання тваринних природних ресурсів
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про тваринний світ» об’єктами тваринного світу є: ― дикі тварини — хордові, в тому числі хребетні (ссавці, пта-хи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членисто-ногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їхньому видовому й популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі; ― частини диких тварин (роги, шкіра тощо); ― продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо). Дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об’єкти тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону та які перебувають у держав-ній власності, а також об’єкти тваринного світу, що у встановле-ному законодавством порядку набуті у комунальну або приватну власність і визнані об’єктами загальнодержавного значення, на-лежать до природних ресурсів загальнодержавного значення. Платність за спеціальне використання об’єктів тваринного світу є одним із основних принципів охорони, раціонального ви-користання й відтворення тваринного світу. За спеціальне використання об’єктів тваринного світу справ-ляється збір. Збір справляється за такі види спеціального використання об’єктів тваринного світу: ― мисливство; ― рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин; ― використання диких тварин з метою отримання продуктів їхньої життєдіяльності; ― добування (придбання) диких тварин з метою їхнього ут-римання та розведення у напіввільних умовах чи в неволі; ― використання об’єктів тваринного світу в наукових, куль-турно-освітніх, виховних та естетичних цілях у разі їхнього ви-лучення з природного середовища з метою отримання прибутку. Розмір збору встановлюється залежно від виду (групи видів) тварин, мети та обсягів їх використання, поширення та цінності, з урахуванням місцезнаходження, якості, продуктивності території та інших екологічних та економічних факторів. Спеціальне використання об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях (якщо це не пов’язано з отриманням прибутку), з метою відтворення тваринно-го світу, порятунку диких тварин, які зазнають лиха, регулювання чисельності диких тварин в інтересах охорони здоров’я населення та відвернення заподіяння шкоди природному середовищу, госпо-дарській та іншій діяльності, а також регулювання чисельності хижих і шкідливих тварин у порядку ведення мисливського й риб-ного господарства здійснюється без справляння збору. Порядок справляння і розміри збору за спеціальне викорис-тання об’єктів тваринного світу встановлюються Кабінетом Мі-ністрів України. Питання обов’язкових платежів за використання тваринних природних ресурсів при здійсненні мисливства регулюється та-кож Законом України від 22 лютого 2000 р. № 1478 «Про мис-ливське господарство та полювання». Відповідно до ст. 25 цього Закону, за використання мисливських тварин як природного ре-сурсу загальнодержавного значення з користувачів мисливських угідь справляється збір. Збір за використання мисливських тварин як природного ре-сурсу загальнодержавного значення не справляється у разі: ― використання тварин у цілях, передбачених статтями 29 та 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання для користувачів мисливських угідь та єгерських служб»; ― добування тварин, які не перебувають у державній влас-ності. Розмір збору за використання мисливських тварин як природ-ного ресурсу загальнодержавного значення встановлюється для окремих видів (груп видів) тварин залежно від їхнього поширен-ня, чисельності, відтворювальної здатності та обсягу добування. Порядок справляння й розміри збору за використання мислив-ських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значен-ня встановлюються Кабінетом Міністрів України. Кошти від сплати збору за використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення перерахо-вуються у розмірі 50 відсотків до державного бюджету і 50 відсо-тків — до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва та Севастополя. Кошти від сплати збору за використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення, що надхо-дять до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва та Севастополя, розподі-ляються між місцевими бюджетами різних рівнів відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Ки-ївською та Севастопольською міськими радами. Практично в Україні справляються збори за спеціальне вико-ристання рибних, інших водних живих ресурсів та за спеціальне використання диких тварин. Збори за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів регулюються Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», постановою КМУ від 6 квітня 1998 р. № 449 «Про затвердження Порядку справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів і нормативів плати за їх спеціальне використання», Наказом Держкомрибгоспу, Мінекономіки, Мін-фіну, Мінекобезпеки, ДПА України від 24 грудня 1999 р. № 167/156/299/300/650 «Про затвердження Інструкції про поря-док обчислення та внесення платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів», Інструкцією Держком-рибгоспу України від 15 лютого 1999 р. № 19 «Про порядок об-числення та внесення платежів за спеціальне використання вод-них живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства». Збір за спеціальне використання диких тварин регулюється Законом України від 25 червня 1991 № 1264 «Про охорону на-вколишнього природного середовища», Законом України від 13 грудня 2001 р. «Про тваринний світ», постановою КМУ від 25 січня 1996 р. № 123 «Про затвердження Тимчасового порядку справляння плати за спеціальне використання диких тварин».
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Платежі за спеціальне використання тваринних природних ресурсів» з дисципліни «Податкове право»
