Води (водні об’єкти) є виключною власністю народу України й надаються тільки в користування. Водокористування може бути двох видів — загальне та спеці-альне. Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні й фізичні особи та особи без громадянства. Водокористувачі можуть бути первинними та вторинними. Первинні водокористувачі — це ті, що мають власні водоза- бірні споруди й відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) — це ті, що не мають власних водозабірних споруд й отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їхні системи на умовах, що встановлюються між ними. Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об’єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування. Усі води (водні об’єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать: 1) поверхневі води: ― природні водойми (озера); ― водотоки (річки, струмки); ― штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; ― інші водні об’єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море. До водних об’єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопоста-чання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї об-ласті, а також їхні притоки всіх порядків; 4) водні об’єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об’єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в ме-жах однієї області та які не віднесені до водних об’єктів загаль-нодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом цен-тралізованого водопостачання. Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення раціонального використання й охорони вод та відтворення водних ресурсів передбачають: 1) видачу дозволів на спеціальне водокористування; 2) встановлення нормативів збору і розмірів зборів за спеціальне водокористування та скидання забруднюючих речовин; 3) надання водокористувачам податкових, кредитних та інших пільг у разі впровадження ними маловідхідних, безвідхідних, енер-го- і ресурсозберігаючих технологій, здійснення відповідно до зако-нодавства інших заходів, що зменшують негативний вплив на води; 4) відшкодування у встановленому порядку збитків, заподія-них водним об’єктам у разі порушення вимог законодавства. Збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання й охорони вод та від-творення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об’єктів та за скидання забруднюючих речовин. Розмір збору за використання води визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встанов-лених лімітів використання води. Розмір збору за використання води водних об’єктів для по-треб, не пов’язаних із вилученням води з водних об’єктів, визна-чається: ― для потреб гідроенергетики — на основі нормативів збору, фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни, та лімітів ви-користання води (крім гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями); ― для потреб водного транспорту — на основі нормативів збору та часу користування поверхневими водами у звітному періоді; ― для потреб рибництва — на основі нормативів збору та фактичних обсягів води, необхідної для поповнення ставків під час розведення риби та інших водних живих ресурсів у рибних господарствах. Розмір збору за скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти визначається на основі нормативів збору, фактичного обсягу скидів забруднюючих речовин та встановлених лімітів скиду. Збір за воду, втрачену під час її транспортування, стягується з власників мереж водопостачання. За скидання забруднюючих речовин із дренажними водами у водні об’єкти із систем, що захищають сільськогосподарські угіддя та населені пункти від підтоплення (за винятком дренаж-них вод промислових об’єктів), збір не справляється, якщо таке скидання не погіршує якості води водних об’єктів у межах встановлених категорій. Відповідно до ст. 32 Водного Кодексу, збори за використання води з водних об’єктів загальнодержавного значення мають зара-ховуватись до Державного бюджету України в розмірі 80 відсот-ків, до бюджетів областей — у розмірі 20 відсотків, збори за ви-користання води з водних об’єктів загальнодержавного значення на території Автономної Республіки Крим мають зараховуватись до Державного бюджету України в розмірі 50 відсотків, до бю-джету Автономної Республіки Крим — у розмірі 50 відсотків. Проте на практиці дія цих норм може зупинятися поточним зако-нодавством про бюджет (зокрема в 2002 р. діяла норма про стовідсоткове зарахування збору до Державного бюджету України). Збори за використання поверхневих вод для потреб гідроенер-гетики, рибництва та водного транспорту, а також за втрати води під час її транспортування зараховуються до Державного бюдже-ту України в розмірі 100 відсотків. Збори за використання води з водних об’єктів місцевого зна-чення надходять до республіканського бюджету Автономної Рес-публіки Крим та місцевих бюджетів. Порядок розподілу та використання зборів за скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та за понадлімітне використан-ня води з них, а також коштів, відшкодованих за завдані водним об’єктам збитки, визначаються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища». За використання водних ресурсів в Україні практично справ-ляються збори за спеціальне використання водних ресурсів та за користування водами для потреб гідроенергетики й водного транспорту. Збір за спеціальне використання водних ресурсів регулюється Водним Кодексом України, постановою КМУ від 18 травня 1999 р. № 836 «Про затвердження нормативів збору за спеціальне вико-ристання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту», постановою КМУ від 16 серпня 1999 р. № 1494 «Про затвердження порядку справ-ляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту», Наказом Мінфіну, ДПА, Мінекономіки та Мінеко-безпеки України від 1 жовтня 1999 р. № 231/539/118/219 «Про за-твердження Інструкції про порядок обчислення і справляння збо-ру за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту».
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Збір за спеціальне використання водних ресурсів» з дисципліни «Податкове право»
