Амортизація основних фондів і нематеріальних активів — це поступове віднесення видатків на їхнє придбання, виготовлен-ня або покращення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань. Амортизації підлягають такі видатки: 1) на придбання та самостійне виготовлення основних фондів і придбання нематеріальних активів для власного виробничого використання; 2) на проведення всіх видів ремонту, реконструкції та інших видів покращень основних фондів; 3) на покращення якості землі, не пов’язане з будівництвом. Видатки, які не підлягають амортизації, можна поділити на дві групи. До першої групи належать видатки, які повністю відно-сяться до складу видатків звітного періоду, наприклад, на утри-мання основних фондів, що знаходяться на консервації, на виро-щування багатолітніх плодових насаджень. До другої групи відносяться видатки, що не підлягають амортизації та здійсню-ються за рахунок відповідних джерел фінансування, наприклад, видатки бюджетів на будівництво й утримання автомобільних доріг загального користування, видатки на набуття та зберігання Національного архівного фонду України. Основні фонди та групи — матеріальні цінності, що викорис-товуються в господарській діяльності платника податку протя-гом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введен-ня в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом. Основні фонди підлягають розподілу по певних групах: 1) бу-дівлі, меблі, електричні прилади; 2) транспорт; 3) інші, що не відносяться до перших двох груп. Принципи й механізм нарахування амортизації однакові для всіх платників податку. Суми амортизаційних відрахувань визна-чаються застосуванням норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початку звітного періоду. Ці суми не підлягають вилученню в бюджет і не можуть бути базою будь-яких податкових відрахувань. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості груп основних фондів на початку звітного періоду в розмірі, визначеному Законом «Про оподаткування прибутку підприємств». Балансова вартість групи основних фондів визначається за та-кою формулою: Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) – В(а-1) – А(а-1), де Б(а) — балансова вартість групи на початку звітного періоду; Б(а-1) — балансова вартість групи протягом періоду, що пере-дував звітному періоду; П(а-1) — сума видатків, понесених на набуття основних фон-дів, здійснення капітального ремонту та інших покращень основ-них фондів протягом періоду, що передував звітному; В(а-1) — сума виведених з експлуатації основних фондів про-тягом періоду, що передував звітному; А(а-1) — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих в пе-ріоді, що передував звітному. Платники податку мають право протягом одного року віднес-ти до валових витрат будь-які видатки, пов’язані з покращенням основних фондів, у сумі, що не перевищує 5 % сукупної балансо-вої вартості груп основних фондів. Видатки, що перевищують цю суму, відносяться на збільшен-ня балансової вартості основних фондів і підлягають амортизації
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття амортизації» з дисципліни «Податкове право»
