Вирізняють три основних способи сплати податку: ― по декларації; ― у джерела доходу; ― кадастровий. Сплата податку по декларації передбачає покладення на платника обов’язку надати у встановлений строк у податковий орган офіційну заяву про свої податкові зобов’язання. Іноді на основі декларації податковий орган самостійно обчис-лює суму податку та вручає платникові повідомлення на його сплату. Таку роль виконує декларація, наприклад, при сплаті при-буткового податку з фізичних осіб, які займаються підприємниць-кою діяльністю без створення юридичної особи. Проте подання декларації є переважно лише звітною дією, зміст якої полягає у фіксуванні суми податку, обчисленої платником самостійно. При по-данні такої декларації платник не чекає вручення йому податковим органом повідомлення про сплату податку, а сплачує податок са-мостійно у встановлений строк. Надалі при проведенні податкових перевірок дані декларації порівнюються з контрольними цифрами. Розбіжності цих даних є підставою або для повернення платникові надміру сплачених сум, або для стягнення суми недоїмки та засто-сування заходів відповідальності. Щодо деяких видів податків, з метою наблизити момент спла-ти податку до моменту отримання доходу, встановлюють обов’язок сплати проміжних (авансових) внесків податку. Як правило, розмір авансового внеску встановлюється виходячи із розміру суми податку, сплаченого за попередній період. Розмір авансово-го внеску може визначатись і на основі припущення щодо отри-мання суми прибутку чи доходу. Це, зокрема, стосується платни-ків, які вперше залучаються до сплати податку. Після закінчення звітного періоду проводиться перерахунок фактичної суми податку. Авансові платежі зараховуються в ра-хунок сплати фактичної суми податку. Недостатня сума доплачу-ється, а надміру сплачена повертається або зараховується в раху-нок майбутніх платежів по даному виду податку. Сплата податку у джерела доходу. На відміну від сплати по-датку по декларації, де моменту сплати податку передує момент отримання доходу, при сплаті податку у джерела доходу вищевка-зана послідовність змінюється. Платник отримує частину доходу вже за вирахуванням суми податку, розрахованої і утриманої бух-галтерією підприємства чи підприємцем, який здійснює виплату. Для платника цей спосіб сплати податку постає як автоматич-не утримання, безготівковий спосіб. Податки, утримані таким чином, називають також авансовими, оскільки платник авансує державу, сплачуючи податок раніше, ніж отримує дохід. Кадастровий спосіб сплати податку. Кадастр — це реєстр, який встановлює перелік типових об’єктів (земель, майна, дохо-дів тощо), класифікованих за зовнішніми ознаками, та середню дохідність об’єкта оподаткування. В основу побудови кадастру може бути покладено певну ха-рактеристику відповідного об’єкта. Наприклад, при побудові зе-мельного кадастру — вид землі (рілля, пасовища, сіножаті, ліси тощо). Такий кадастр називається парцелярним. Кадастр також може бути побудований на основі певної юри-дичної підстави, наприклад, власності особи на певне майно. Та-кий кадастр називається реальним. Реальний земельний кадастр відображає дохідність землі, що належить платникові в цілому, а не окремих її частин. Можуть бути види кадастрів залежно від об’єктів оподатку-вання: будинковий, земельний, промисловий та ін. При сплаті подушного (рівного) податку роль кадастру вико-нує список населення відповідної території. Особливість сплати податку кадастровим способом полягає в тому, що оскільки майно обкладається на підставі зовнішніх ознак та передбачуваної дохідності, момент сплати податку ніяк не пов’язаний із моментом отримання доходу. Тому для сплати та-ких податків встановлюються фіксовані строки їхнього внесення. Під порядком сплати податку, як правило, розуміють сукуп-ність технічних прийомів, способів внесення платником чи фі- скальним агентом суми податку у відповідний бюджет чи фонд: 1) напрямок чи адреса платежу, тобто відповідний бюджет чи фонд, куди сплачується податок; 2) валюта сплати податку: податки, як правило, сплачуються у національній валюті; 3) механізм платежу: питання про механізм платежу (у готівковій чи безготівковій формі, у касу збирача податку чи на бюджетний ра-хунок через банк платника тощо) вирішується, як правило, в законі, що визначає загальні умови оподаткування; щодо окремих платежів можуть встановлюватися певні особливості механізму сплати; різно-видом механізму платежу є придбання марок акцизного збору; 4) форма внесення платежів, як правило, є грошовою; 5) особливості контролю за сплатою податку — це, як правило, предмет спеціальних законів про податкову службу; специфічні особливості можуть визначатися в законах про окремі податки.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Способи, строки та порядок сплати податку» з дисципліни «Податкове право»
