Предмет оподаткування — це те, на що спрямоване відношен-ня оподаткування. Податками обкладаються різні реальні речі, факти, дії, відно-шення, блага, як матеріального характеру (земельні ділянки, за-робітна плата, прибуток, будівлі, транспортні засоби тощо, тобто різні види майна, доходів та земля), так і нематеріального (дер-жавна символіка, права на певні дії тощо). Наведені у загальному вигляді реальні речі чи факти називають предметами оподатку-вання. Отже, предмет оподаткування характеризує реально-сутнісну, фактичну сторону того, що оподатковується. Предмети оподаткування, тобто реальні матеріальні й немате-ріальні речі (факти), обумовлюють і визначають об’єкт оподатку-вання. Сам по собі предмет оподаткування ще не породжує пода-ткових зобов’язань, підстави яких пов’язуються з певним юридичним станом, відношенням суб’єкта щодо предмета оподаткування. Під об’єктом оподаткування слід розуміти предмет оподат-кування, що перебуває у відповідному юридичному відношенні до суб’єкта оподаткування, і при цьому такий зв’язок обумовлює виникнення податкового зобов’язання. Поняття предмета оподаткування характеризує фактичний зміст того, що оподатковується, а поняття об’єкта оподаткування, охоплюючи фактичний бік, додає до цього ще й відповідний юридичний зміст. Окрім цього, об’єкт оподаткування переважно відрізняється від предмета ще й рівнем конкретизації того, що оподатковується, адже переважно не всі види даного класу пред-метів залучаються до оподаткування. Необхідність чіткого розрізнення предмета й об’єкта оподат-кування викликана й відображає той факт, що переважно серед множини однопорядкових предметів лише частина входить до кола оподатковуваних, а решта — такими не є. Тобто через об’єкт оподаткування із множини предметів має бути чітко й од-нозначно виділений саме той, що підлягає оподаткуванню згідно із законодавством. Вважається, що відмінність між предметом та об’єктом опода-ткування найбільш виражена щодо податків на майно. Однак й оподаткування доходів вимагає не менш чіткого визначення об’єкта оподаткування. Доходи можуть бути отримані в різній формі — грошові кошти в національній та іноземній валюті, майно, безкоштовні послуги, привілеї, переваги тощо. Напри-клад, до сукупного оподатковуваного доходу можуть бути відне-сені як гроші й матеріальні блага, так і пільги та привілеї, не пов’язані з передачею грошей чи майна. Неоднозначне тлума-чення поняття доходу може призвести, з одного боку, до обме-ження прав платників, а з іншого, — до ухилення від сплати по-датку. Чітка класифікація об’єктів (предметів) оподаткування виявля-ється справою досить непростою, оскільки їх важко вишикувати за якимось одним критерієм. У теорії класифікації об’єктів оподатку-вання побудовані на виділенні кількох категорій, зокрема: ― відношення, дії, права (реалізація товарів, право власності, право на вид діяльності); ― предмети, речі (дохід, прибуток, додана вартість, симво- ліка). Інший критерій поділу стосується матеріальності змісту об’єкта. За цим критерієм об’єкти (предмети) поділяють на мате-ріальні й нематеріальні (майнові, немайнові). Поняття об’єкта (предмета) оподаткування слід відрізняти від поняття джерела податку. Якщо наявність першого є підставою виникнення податкового зобов’язання, то друге визначає кошти, за рахунок яких сплачується податок. Отже, під джерелом податку розуміють певний резерв, еконо-мічний показник, грошовий фонд, що використовується для сплати податку. Вирізняють лише два джерела, за рахунок яких може бути сплачено податок, — дохід і капітал платника. Як правило, податки сплачуються з доходів платника, які можуть мати різні форми — заробітна плата, прибуток, рента, проценти тощо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Предмет, об’єкт та джерело податку» з дисципліни «Податкове право»
