Види виправно-трудових установ, які виконують пока-рання у вигляді позбавлення волі: • виправно-трудові колонії; • тюрми; • виховно-трудові колонії — відбувають покарання неповнолітні віком до вісімнадцяти років. Види виправно-трудових колоній: • колонії-поселення для осіб, які вчинили злочини з необере-жності; • колонії-поселення для осіб, які вчинили умисні злочини; • колонії загального режиму; • колонії посиленого режиму; • колонії суворого режиму; • колонії особливого режиму. Засуджені до позбавлення волі чоловіки відбувають пока-рання у виправно-трудових колоніях: • загального режиму — вперше засуджені за нетяжкі злочини; • посиленого режиму — вперше засуджені за тяжкі злочини; • суворого режиму — засуджені за особливо небезпечні дер-жавні злочини або ті, що раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі; • особливого режиму — засуджені, яким покарання у вигляді смертної кари замінено позбавленням волі або яким довічне по-збавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в по-рядку помилування чи амністії. Засуджені до позбавлення волі жінки відбувають покарання у виправно-трудових колоніях загального і суворого режиму. В колоніях суворого режиму відбувають покарання жінки, засу-джені за особливо небезпечні державні злочини, і жінки, яким покарання у вигляді смертної кари замінено позбавленням волі або яким довічне позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування чи амністії. Засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, переводяться з виховно-трудової колонії для дальшого відбування покарання у виправно-трудову колонію загального або посиленого режиму залежно від ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, кі-лькості судимостей, особи і поведінки засудженого. Засуджені жіночої статі, які досягли вісімнадцятирічного віку, переводяться з виховно-трудової колонії загального режиму для дальшого відбування покарання у виправно-трудову колонію за-гального режиму. Питання про переведення засудженого, який досяг вісімнадця-тирічного віку, з виховно-трудової колонії у виправно-трудову ко-лонію вирішується судом за поданням начальника виховно-трудової колонії, погодженим з комісією в справах неповнолітніх. У порядку, встановленому ст. 410 КПК України, засуджені, які злісно порушують вимоги режиму, можуть бути представлені до переведення для відбування покарання з колонії-поселення у виправно-трудову колонію того виду режиму, який їм раніше бу-ло призначено судом, а особи, засуджені за злочини, вчинені з необережності, з направленням у колонії-поселення для осіб, які вчинили злочини з необережності, й особи, засуджені за умисні злочини з направленням у колонії-поселення для осіб, що вчини-ли умисні злочини, — у колонії загального режиму; засуджені, яких було переведено з колонії особливого режиму в колонію су-ворого режиму, — у колонію особливого режиму; з виправно-трудової колонії — у тюрму на строк не більше трьох років з від-буванням решти строку покарання в колонії; з виховно-трудової колонії загального режиму — у виховно-трудову колонію поси-леного режиму. Під злісним порушенням засудженими вимог режиму відбу-вання покарання слід розуміти невиконання ними законних ви-мог адміністрації; необґрунтовану відмову від праці (не менш як три рази протягом року); вживання спиртних напоїв, наркотич-них чи інших одурманюючих речовин; виготовлення, зберігання, купівлю, розповсюдження заборонених предметів; участь в азартних іграх; дрібне хуліганство; систематичне ухилення від ліку-вання захворювань, небезпечних для оточуючих (активна форма туберкульозу, венеричні хвороби), а також вчинення засудженим протягом року більше трьох інших порушень режиму відбування покарання за умови, коли за кожне з цих порушень за постано-вою чи наказом начальника або уповноважених на те осіб були накладені стягнення, що достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку. Виправно-трудові колонії-поселення • У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили злочини з необережності, відбувають покарання засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності. • У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили умисні злочини, відбувають покарання засуджені вперше до позбавлення волі, а також особи, переведені в ці колонії в поряд-ку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з колоній загального, посиленого і суворого режиму. У тюрмах відбувають покарання: • засуджені до довічного позбавлення волі; • засуджені до позбавлення волі у вигляді ув’язнення в тюрмі особи, які по досягненні вісімнадцятирічного віку вчинили особ-ливо небезпечні державні злочини, особи, які по досягненні ві-сімнадцятирічного віку вчинили інші тяжкі злочини і засуджені за них до позбавлення волі на строк більше п’яти років; • особи, переведені з виправно-трудових колоній за злісне по-рушення вимог режиму. У тюрмах також відбувають покарання особи, залишені для роботи по господарському обслуговуванню. Крім того, в тюрмах допускається тимчасове (не більше деся-ти діб) тримання осіб, які переводяться з одного місця позбав-лення волі в інше, а також засуджених до заслання, які направ-ляються до місця відбування покарання під конвоєм. Виховно-трудові колонії • У виховно-трудових колоніях загального режиму відбува-ють покарання неповнолітні чоловічої статі, вперше засуджені до позбавлення волі, причому засуджених за злочини, що не є тяж-кими, тримають окремо від засуджених за тяжкі злочини, а також всіх засуджених неповнолітніх жіночої статі. • У виховно-трудових колоніях посиленого режиму відбува-ють покарання неповнолітні чоловічої статі, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі, а також переведені з вихо-вно-трудових колоній загального режиму за злісне порушення вимог режиму.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Виправно-трудові установи» з дисципліни «Кримінальне право України»
