Ознаки сукупності вироків: • вчинення нового злочину після постановления вироку за ра-ніше вчинений злочин; • покарання за попереднім вироком на момент вчинення ново-го злочину особа відбула не повністю. Правила ст. 71 застосовуються у випадках учинення нового злочину після проголошення вироку за попередній злочин, зок-рема й тоді, коли вирок ще не набрав законної сили. Такими, що не відбули покарання за попереднім вироком, вважаються особи, які: зовсім не відбували реально призначеного покарання; перебувають у стані його фактичного відбування; особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 79 КК) — протягом іспитового строку; умовно-достроково звільнені (ст. 81 КК) — протягом невідбутої частини покарання; особи, яким невідбута частина покарання замінена більш м’яким покаранням (ст. 82 КК) — протягом відбуття більш м’якого покарання. За сукупністю вироків покарання призначається у два етапи: а) призначається покарання за новий злочин; б) призначається остаточне покарання. Призначення покарання за новий злочин відбувається на зага-льних підставах, тобто з дотриманням вимог загальних засад призначення покарання (ст. 65 КК). Призначення остаточного покарання відбувається шляхом приєднання до призначеного за новий злочин невідбутої частини покарання за першим вироком. Невідбутим може бути покарання в повному обсязі або в конкретній частині. Якщо особа раніше була звільнена від відбування покарання з випробовуванням, то невід-бутою частиною є увесь строк покарання, який був призначений судом. За умовно-дострокового звільнення невідбутою вважається та частина покарання, від якої особа була фактично звільнена. Як-що частина покарання замінялася на більш м’яке покарання, то не-відбутою частиною є строк більш м’якого покарання. За складання покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встанов-леного для даного виду покарання в Загальній частині цього Коде-ксу. За складання покарань у вигляді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п’ятнадцяти років, а у випадку, коли хо-ча б один зі злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбав-лення волі може бути більшим п’ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п’яти років. За складання покарань у ви-гляді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих по-карань загальний строк покарання, остаточно призначеного за су-купністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі (ч. 2 ст. 71 КК). Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає при-єднанню до основного покарання, остаточно призначеного за су-купністю вироків.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Призначення покарання за сукупністю вироків» з дисципліни «Кримінальне право України»
