Замах на злочин — це вчинення особою з прямим умислом діяння (дії чи бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особли-вої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кін-ця з причин, що не залежали від її волі (ч. 1 ст. 15 КК). Об’єктивні ознаки замаху: 1) вчинення суспільно небезпечного діяння, спрямованого на вчинення злочину; 2) не доведення злочину до кінця; 3) причини не доведення злочину до кінця не залежать від волі винної особи. Замах на злочин виражається у вчиненні винним частини або всіх дій, що утворюють об’єктивну сторону закінченого складу зло-чину. Винний посягає на конкретний об’єкт, створює йому умови реальної небезпеки, а інколи завдає йому певну шкоду. Як правило, замах вчинюється шляхом активних дій (наприклад, завдання удару для заподіяння тілесного ушкодження), але в окремих випадках він вчинюється і шляхом бездіяльності. Наприклад, це має місце у разі залишення особи в небезпеці з метою позбавити її життя, ненадання з тією ж метою допомоги хворому медичним працівником. Замах характеризується тим, що під час його вчинення злочин не завершується, не доводиться до кінця. Саме за цією ознакою замах відрізняється від закінченого злочину. Наприклад, для злочинів із матеріальним складом частковість означає ненастання передбачено-го статтею Особливої частини КК злочинного наслідку взагалі (на-приклад, при вбивстві куля від пострілу не влучила в жертву). Переривання злочинної діяльності з причин, що не залежали від волі винного. Такими причинами можуть бути, зокрема: осіч-ка вогнепальної зброї; з’явлення на місці злочину людей. Замах на злочин характеризується тільки прямим умислом (ч. 1 ст. 15 КК). Суб’єкт усвідомлює, що він своїми діями (бездія-льністю) вчинює конкретний злочин, виконує частину об’єктивної сторони, передбачає настання суспільно небезпечних наслід-ків свого діяння (у злочинах із матеріальним складом) і бажає довести злочин до кінця (а в злочинах із матеріальним складом — настання суспільно небезпечних наслідків). Закон розрізняє два види замаху: • закінчений — якщо особа виконала усі дії, які вважала не-обхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ч. 2 ст. 15 КК); • незакінчений — якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця (ч. 3 ст. 15 КК). Критерієм поділу замаху на закінчений і незакінчений є суб’єктивне ставлення винного до вчинених ним дій, його власне уявлення про ступінь виконання ним злочинного діяння. Якщо винний вважає, що він вчинив усі дії, необхідні для завершення злочину, — наявний закінчений замах, якщо не всі — незакінче-ний замах («які вважала необхідними» (ст. 15 КК)). Залежно від придатності об’єкта і засобів посягання поділяють: • замах на непридатний об’єкт (предмет); • замах із непридатними засобами. Замах на непридатний об’єкт (злочин може бути закінченим або незакінченим) має місце тоді, коли об’єкт не має необхідних властивостей або він зовсім відсутній, внаслідок чого винний не може довести злочин до логічного кінця. Наприклад, викрадення непридатної для використання зброї, постріл у труп. Замах із непридатними засобами (злочин може бути закінче-ним або незакінченим) має місце тоді, коли особа помилково че-рез незнання використовує такі засоби, за допомогою яких немо-жливо вчинити злочин. Наприклад, застосування непридатної для використання зброї.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Замах на злочин та його види» з дисципліни «Кримінальне право України»
