Відповідно до ч. 1 ст. 25 КК необережність поділяється на два види: 1) злочинну самовпевненість; 2) злочинну недбалість. Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслід-ків свого діяння (дії чи бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення (ч. 2 ст. 25 КК). Формула злочинної самовпевненості — передбачає, але легковажно розраховує на відвернення. Злочинна самовпевненість включає в себе дві ознаки: • інтелектуальну; • вольову. Інтелектуальна ознака характеризується тим, що особа пе-редбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності). Передбачення — це уява про майбутнє, прогноз, який по-єднує: 1) передбачення можливості настання злочинних наслідків; 2) передбачення конкретних ознак злочину — місця, часу, об-ставин, які можуть відвернути злочинні наслідки; 3) передбачення неминучості настання суспільно небезпечних наслідків виключає розрахунок на їх відвернення; 4) передбачення розвитку абстрактного причинного зв’язку. Особливості передбачення у злочинній самовпевненості поляга-ють в тому, що воно має абстрактний характер. За злочинної самовпевненості винний передбачає, що діяння, подібні до вчиненого ним, узагалі призводять до суспільно не-безпечних наслідків, проте вчинена саме ним дія (бездіяльність) не повинна в даному конкретному випадку спричинити таких наслідків. Тому, діючи у відповідній конкретній обстановці, особа не усвідомлює реального розвитку причинного зв’язку між своєю поведінкою і наслідками, хоча й могла б це зробити. Важливо те, що такий розрахунок у суб’єкта не пустопорожній, не безпідставний. Суб’єкт враховує певні сили, обставини, умо-ви, такі як: 1) свої фізичні сили, вміння, навички; 2) властивості машин, механізмів, приладів; 3) поведінку потерпілих, наприклад, керуючи автомобілем, водій перевищує швидкість руху, розраховує на свій досвід, на-дійний стан автомобіля, на чисту суху дорогу, але цього всього виявляється недостатньо. Вольова ознака полягає у легковажному розрахунку на відвер-нення суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездія-льності). При цьому особа розраховує на цілком реальні обстави-ни, котрі за своїми властивостями мають здатність відвернути настання наслідків. Обставини, на які розраховує суб’єкт, можуть стосуватися особи і діяльності самого винного (наприклад, розрахунок на свій досвід, знання тощо), а також стосуватися діяльності інших осіб, сил природи, впливу обстановки, за якої скоюються ті чи інші ді-яння, тощо. Вина особи полягає у тому, що її розрахунок виявив-ся хибним (легковажним) і не забезпечив відвернення суспільно небезпечних наслідків. Необережність є злочинною недбалістю, коли особа не пе-редбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності), хоча повинна була й могла їх передбачити (ч. 3 ст. 25 КК). Формула злочинної недбалості — не передбачає, хоча пови-нна була й могла їх передбачити. Інтелектуальна ознака злочинної недбалості характеризується відсутністю в особи усвідомлення суспільної небезпеки вчинюва-ного ним діяння (дії чи бездіяльності), а також відсутністю перед-бачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків. Тому сутність вини у цьому випадку полягає не в інтелектуа-льній ознаці, а у вольовій ознаці, оскільки лише у зв’язку з во-льовою ознакою це психічне ставлення отримує кримінально-правову оцінку. Вольова ознака злочинної недбалості особи пов’язана з двома критеріями: 1) об’єктивним («повинна була»); 2) суб’єктивним («могла їх передбачити»). Об’єктивний критерій злочинної недбалості — це вимога пе-рсональної відповідальності, обов’язок конкретної особи перед-бачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, які потребують дотримання заходів обережності. Це можуть бути як елементарні заходи, які виникають у про-цесі безпосереднього спілкування людей, так і складні, напри-клад, вимоги безпеки у здійсненні професійної діяльності. Обов’язок бути уважним і обачливим у здійсненні певних дій на особу покладають: закон, службове становище, фах, родинні сто-сунки, правила суспільного співжиття тощо. Об’єктивним цей критерій називають тому, що він однаковий для всіх і не зале-жить від особливостей суб’єкта. Відсутність обов’язку для особи передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслід-ків (об’єктивного критерію) означає відсутність у її діянні зло-чинної недбалості. Суб’єктивний критерій — це можливість конкретної особи передбачити настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій. Мається на увазі, що особа з її індивідуальними здібностями, розвитком, кваліфікацією та особливостями обставин, за яких було вчинене суспільно небезпечне діяння, могла передбачити настання шкідливих наслідків. Оскільки у законі об’єктивний і суб’єктивний критерії поєд-нані сполучником «і», то лише їх сукупність утворює злочинну недбалість. Від злочинної недбалості слід відрізняти так званий випадок («казус»), тобто невинне заподіяння шкоди. Випадок (від лат. casus — «казус») — це таке психічне став-лення особи до своїх дій та їх наслідків, яке лежить за межами вини, і полягає в тому, що особа не передбачала настання наслід-ків, не могла чи не повинна була їх передбачити. Казус має місце тоді, коли в особи, яка вчинила суспільно не-безпечне діяння, не було реальної можливості передбачити на-стання злочинних наслідків. Таким чином, на відміну від злочинної недбалості при казусі особа не передбачала настання наслідків своїх дій і не могла їх передбачити (відсутній суб’єктивний критерій). Тому в даному випадку виключається кримінальна відповідальність за відсутніс-тю складу злочину (зокрема вини) в поведінці особи.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Необережність та її види» з дисципліни «Кримінальне право України»
