Осадження солями чи органічними розчинника- ми (сульфат амонію, сульфат натрію, сульфіт натрію, хлорид на- трію, етиловий спирт та ін. і водорозчинні полімери типу поліети- ленгліколю) відноситься до способів фракціонування органічних молекул. Розділяючий реагент додають у концентрації, за якої зв’язуючий реагент та його комплекс з лігандом стають нерозчин- ними і випадають в осад, а вільний ліганд залишається в розчині. Аналізи проводять при нейтральному чи близькому до нейтраль- ного значенні рН. У міру підвищення концентрації солі або орга- нічного розчинника першими в осад будуть випадати речовини, у яких ізоелектрична точка лежить в нейтральній області, а вже по- тім будуть осідати інші речовини в порядку віддалення їх ізоелек- тричної точки від нейтральної області. До переваг цього способу Ветеринарна радіологія 386 можна віднести універсальність, швидкість, простоту і добре від- творення результатів, до недоліків - нижчу чутливість порівняно з методом подвійних антитіл. Метод подвійних антитіл: - антитіла прості в розчині без носія. При РІА для розділен- ня застосовують осадження комплексу за допомогою повторних антитіл, вироблених проти первинних, тобто зв’язуючого реаген- та. Використовують повторні антитіла від різних видів тварин. Ці антитіла, з’єднуючись з комплексом “первинне антитіло-ан- тиген”, формують “великий” конгломерат молекул, який осаджу- ється центрифугуванням. Повторне антитіло повинно володіти специфічністю відносно γ-глобулінів того виду тварин, від яких отримане перше антитіло. Після додання до інкубаційної суміші повторних антитіл відбувається реакція імунопреципітації. Для розділення за допомогою методу подвійних антитіл потрібна від- носно висока концентрація повторних антитіл, тому їх завжди до- дають разом з білком-носієм, що являє собою суцільну сироватку або γ-глобуліни того виду тварин, від яких отримані перші анти- тіла. При підборі кількості повторних антитіл і γ-глобулінів не- обхідно враховувати такі чинники: 1) повноту осадження ком- понентів комплексу “антиген-антитіло”; при надлишку першого антитіла осадження міченого ліганда повинно бути близьким до 100%; 2) мінімальна кількість повторного антитіла, яке забезпе- чує повне осадження, (при надлишку антитіл осад не утвориться); 3) величина неспецифічного з’єднання не повинна перевищува- ти 5%; більш висока величина іноді зумовлена присутністю у по- вторної антисироватки антитіл, специфічних відносно до ліганду; 4) система повторних антитіл повинна бути проведена в присут- ності тієї рідини (тобто плазми і сироватки крові або сечі), яка за- знає аналізу. Перешкоди, що викликаються в системі подвійних антитіл плазмою або сироваткою крові, пояснюють присутністю в цих рідинах високомолекулярних глобулінів та комплементу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Осадження» з дисципліни «Ветеринарна радіологія»
