Яка етіологія, патогенез, перебіг, клінічні ознаки та вислід променевих уражень шкіри
Шкіра є одним із об’єктів, які використовуються як своєрід- ний біологічний дозиметр. Почервоніння шкіри у людей служило мірою опромінення, яке називали шкірно-еритемною дозою. Ураження шкіри можливе при зовнішньому опроміненні, особливо при безпосередньому контакті з джерелами високої про- никаючої дії, таких як нейтрони, гамма-випромінювання, рент- генівські промені різних енергій. Вибіркового або переважного опромінення зазнає шкіра при зовнішньому опроміненні бета-ча- стинками чи мало проникним рентгенівським випромінюванням, яке генерується при напрузі менше 100 кеВ. Окремі структури шкіри мають різну радіочутливість, особливо у діапазоні доз, що зумовлюють глибокі пошкодження. Так, епілярний ефект різної стійкості вдається отримати при рентгенівському опроміненні у дозах 3,5-7 Гр, у той час, як глибоке ура ження потових залоз на- стає при експозиційній дозі 3,1-3,87 мКл/кг (12-15 Р). Гранична величина дози для досягнення еритемного ефекту значно варіює залежно від енергії випромінювання та площі ура- ження, проте при врахуванні величини поглинутих доз, різниця стає не дуже суттєвою. Безпосеред ній та віддалений наслідки ура- ження шкіри багато в чому залежать від величини дози, поглину- тої певними структурами. Променеві зміни шкіри розділяють на 2 основні групи. Пер- ша містить зміни, які є вираженням важких загальних порушень в організмі, котрі розвиваються при променевій хворобі. До дру- гої групи належать зміни, які виникають внаслідок місцевої (ло- кальної) променевої дії. З перших діб гострої променевої хворо- би спостерігаються зміни нервових елементів, що розташовані в епідермісі, сосочковому шарі шкіри, волосяних фолікулах. Зміню- ються також нервові структури в глибоких шарах шкіри. Ці зміни пев ною мірою зворотні, вони вказують на подразнення нервових елементів шкіри. У міру розвитку променевої хвороби в нервових волокнах глибокої і поверхневої сітки, а також у нервових рецепторах воло- сяних цибулин, сальних залоз, судин та м’язів, крім явищ подраз- нення, спостерігаються глибокі дегенеративні зміни.Ветеринарна радіологія 202 У процесі видужання, відбувається неповна регенерація не- рвово-рецеп торного апарату шкіри, яка проявляється утворен- ням тонких звивистих волокон, що відходять від проксимальних нервових пучків. Новоутворені волокна сплітаються навколо во- лосяних фолікулів. Кількість віль них нервових закінчень в епі- дермісі значно зменшена. Нервові волокна, які регенерували, ча- сто зазнають деструкції. Зміни нервово-рецепторного апарату шкіри, які виявляють- ся при патоморфологічних дослідженнях, відповідають таким клі- нічним проявам: епіляція шерсті, атрофія сальних та потових за- лоз, порушення тургору, чутливості шкіри тощо. У різних видів тварин реакція шкіри на опромінення прояв ляється відповідно до її структури. Наприклад, особливістю реакції на опро мінення шкіри овець є епіляція, у них вона виражена найбільше порівняно з іншими видами тварин. Причиною її виникнення є післяпроме- неве пошкодження й атрофія волосяних фолікулів. З часом шер- стна продуктивність перехворілих овець підвищується, особливо це проявляється при дії на їх організм інших сприятливих факто- рів, однак повного відновлення шерстної продуктивності, як пра- вило, не наступає. У свиней спостерігаються почервоніння шкіри та крововиливи. Неповне від новлення нервових структур клініч- но проявляється сухістю шкіри, її пігментацією, порушенням чут- ливості, які спостерігаються протягом тривалого часу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Яка етіологія, патогенез, перебіг, клінічні ознаки та вислід променевих уражень шкіри» з дисципліни «Ветеринарна радіологія»
