Багато фахівців вважають, що, з огляду на ракові і генетич- ні хвороби абсолютно безпечного опромінення не буває, тому що навіть малі дози створюють якийсь, хоч і дуже малий, ризик. Можна сказати лише, що ризик від опромінення в дозі 0,3 мКл/кг (0,1 Р) за рік (додатково до опромінювання від природ- ного радіаційного фону) є значно меншим від усіх інших ризиків у звичайному житті, наприклад: ризик травми на виробництві або в побуті, ризик автомобільної аварії тощо. Зараз набула поширення концепція безпорогової дії іонізу- ючої радіації на живий світ, тобто припущення, що будь-яке до- даткове опромінення живого організму пов’язане з певним ризи- ком виникнення пухлинних (ракових) захворювань і генетичних пошкоджень. Передбачається, що розмір таких уражень прямо пропорційний одержаній дозі, причому будь-яка маса поділу тео- ретично здатна привести до цих форм патології. Що правда здат- ність малих доз, на рівні природного радіаційного фону і нижче, викликати рак і генетичні пошкодження не доведена. Проте не до- ведено і зворотне. Тому визнано доцільним міркування, що для забезпечення безпеки слід виходити з концепції безпорогової дії радіації та лінійного виходу ушкоджувальних ефектів. Велика робота за оцінкою наслідків Чорнобильської аварії, пов’язана з виникненням ракових захворювань, була проведена почесним професором медичної фізики Каліфорнійського універ- ситету у Берклі Джоном Гофманом.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Яке опромінення можна вважати абсолютно безпечним» з дисципліни «Ветеринарна радіологія»
