Менструальна фаза. Відбувається через зниження рівня гормонів яєчника (естрогенів та прогестерону), тому спостерігається звуження судин, погіршення кровозабезпечення слизової оболонки матки, її епітеліальний шар гине, залишаючись без поживних речовин. Потім судини розширюються, крові надходить більше, і разом із нею видаляються загиблі клітини назовні завдяки посиленню інтенсивності скорочення м'язів матки. Проліферативна фаза. За часом співпадає з фолікулярною фазою оваріального циклу, тому що пов'язана із впливом естрогенів. Проходить інтенсивне розмноження клітин слизової оболонки, яка значно потовщується, утворюється кислий секрет із рН=4,5-5. Секреторна фаза. За часом співпадає з лютеальною фазою оваріального циклу. За впливу прогестерону розростаються та утворюють багато слизу трубчаті залози слизової оболонки матки. Менструація триває 3-5 днів, вона фактично завершує жіночий статевий цикл, проте традиційно з неї цикл починають. Статева поведінка — це комплекс складних фізіологічних, психологічних та поведінкових реакцій, пов'язаних із статевою функцією. В його прояві беруть участь майже всі системи органів людини. Статевий акт є елементом статевого циклу — це власне злягання (коїтус), це дует двох рівноправних людей, поєднаних любов'ю. Протягом багатьох століть у європейській і християнській цивілізації закріпилось надумане уявлення, що статевий цикл — це лише введення статевого члена у піхву та пов'язані з цим дії. Насправді це не так. Для закоханих людей сексуальним є все, що поєднує їх, а саме перебувати разом, спати, відпочивати, читати, відвідувати заклади культури тощо. 3. Фрейд вважав сексуальні відносини головним фактором мотивації всіх аспектів поведінки людини. Одним із найважливіших досягнень 3. Фрейда є створення теорії психосексуального розвитку людини. Він вважав, що основна причина всіх неврозів — це порушення психологічного характеру, які базуються на сексуальних відносинах, тому для їх лікування створив метод психоаналізу. У сексуальному житті людини важливу роль відіграють ерогенні зони — ділянки шкіри і слизових оболонок, подразнення яких викликає статеве збудження або підсилює його. Вони поділяються на генітальні, пов'язані зі статевими органами, і екстрагенітальні (слизова ротової порожнини, губи, язик, шкіра сідниць, внутрішній край підошви, внутрішня поверхня стегна, мочка вуха тощо). Чоловікам властиві переважно генітальні зони, а у жінок поширені обидві групи. У чоловіків і жінок статевий цикл включає чотири фази, які змінюють послідовно одна одну. Перша фаза — наростання статевого збудження, друга — підтримання статевого збудження на одному рівні (плато), третя —-оргазм, четверта — розслаблення. Ці фази неоднаково проявляються у різних людей, що пов'язано з їхніми індивідуальними особливостями, але фізіологічний прояв сексуальної реакції більш виразний у жінок. Жінки, як правило, більш сексуальні, ніж чоловіки, тому що мають більшу кількість ерогенних зон, особливо екстрагенітальних. Оргазм (від о^&о — горю пристрастю) — це кульмінація статевого акту, в якій бере участь весь організм людини. Це найбільш висока насолода, яку може відчути людина. У чоловіків оргазм завжди завершує статевий акт, але лише 30% жінок регулярно насолоджуються оргазмом. У чоловіків оргазм досягається завдяки еякуляції. Вважається, що мозок внаслідок статевого акту посилено виробляє ендорфіни та енкефаліни (ендогенні опіоїди), які володіють наркотичними властивостями, подібно до опію, морфію, тому вони відіграють важливу роль у поведінці людини та здатні впливати на вегетативні процеси її організму. Комбінація кохання й задоволення робить секс важливим заходом боротьби зі стресом та його руйнівною силою на серце, кровообіг, імунну систему. Секс часто називають квінтесенцією всіх людських почуттів, відносин, настрою, бажань. Це шлях взаємозбагачення партнерів, коли кожен дає іншому відчути, що саме йому приємно, а що ні. Основною біологічною метою людської сексуальності, крім самореалізації, є народження дітей. Репродуктивна система жінок суттєво впливає на процеси старіння їхнього організму. Американський сексолог Д. Бенкрофт вважає, що однією з важливіших функцій людської сексуальності (крім репродуктивної) є збереження сім'ї, тому що статеве задоволення закріплює бажання залишатись разом, створює надійний емоційний фон. Створити сім'ю і зберегти її — це не лише велике щастя, але й велике мистецтво. Лібідо — це психічна енергія статевого прагнення, яка пов'язана з любов'ю. Згідно з дуалістичною теорією Фрейда, людина має два основні інстинкти — до життя (ерос) і до смерті (та-натос). Лібідо, як вираз еротичної енергії, протистоїть руйнівній силі прагнення смерті. Сексуальність є невід'ємною частиною особистості людини. Фази формування лібідо: 1) понятійна, коли під час гри у статеворольові ігри діти усвідомлюють наявність відмінностей між людьми різної статі; 2) романтична, коли виникають фантазії, бажання подобатись іншим; 3) еротична, коли виникає цікавість до всього, пов'язаного зі статевими відносинами; 4) сексуальна, коли з'являється бажання до статевих відносин із партнером. Головним стимулятором чоловічої потенції і жіночого оргазму є закоханість або кохання (класична любов Алої-зи до Абеляра). Любов і людська сексуальність невід'ємні, вони належать до вищого рівня потреб людини, тому що дають можливість досягти розквіту особи, верху її самореалізації. Учні Сократа, послідовники гедонізму (задоволення), вважали, що мета життя кожної людини — це досягнення задоволення та уникнення незадоволення, а щастя складається із суми випробуваних задоволень. Надзвичайно велику любов Теннов назвав лімеринцією, на неї впливає медіатор серотонін (за Лейбовичем). Спрямованість статевого прагнення пов'язана з кількома рівнями формування статі людини, які залежать від таких факторів; — генетична — від наявності пари статевих хромосом (хх або ху); — гонадна — від наявності статевих залоз, які утворюють відповідні гамети (яєчники або сім'яники); — гормональна — від утворення та співвідношення у крові статевих гормонів (естрогенів або андрогенів); — морфологічна — від анатомічної побудови окремих органів та частин тіла (виразність первинних та вторинних статевих ознак); — психологічна — від виховання та розуміння самою людиною у її оточенні своєї належності до певної статі. Наслідком поетапного формування статевого прагнення є свідомий вибір статевого партнера та відповідної поведінки у статевих відносинах. До робіт 3. Фрейда вважали, що дітям не властива сексуальність. Пізніше ультразвукове обстеження показало, що ерекція буває у восьмимісячного плода. 3. Фрейд виділяє три стадії догенітальної сексуальності у дітей. У кожній фазі на перший план виступає один орган або функція; 1 ) перша фаза та оральний компонент; 2) друга фаза та анальний компонент; 3) третя фаза та фалічний компонент, тобто підвищена цікавість до статевих органів, мастурбація. Сексологічні прояви кожної людини проходять через певні періоди розвитку. 1. Парапубертатний (від para — поряд, pubertas — статева зрілість) — формування у віці 1 - 7 років самоусвідомлення своєї статі, дитяча цікавість до статевої сфери. 2. Препубертатний (від ргае — перед, pubertas — статева зрілість) — створення у віці 7-13 років стереотипу майбутньої статеворольової поведінки. 3. Пубертатний (від pubertas — статева зрілість) — пробудження лібідо у віці 12-18 років, прагнення само-ствердитись, у тому числі сексуально. 4. Перехідний — початок у віці 16-26 років сексуального життя, але не рівномірні стосунки у часі. 5. Зрілої сексуальності — досягнення у віці 26-55 років стабільної сексуальної активності, властивої конституції конкретної людини. 6. Інволюційний — після 50 років поступова втрата зацікавленості до статевих відносин, зниження статевої активності. Психосексуальна орієнтація, самоусвідомлення людиною своєї належності до певної статі може проявлятись у вигляді гетеро-, бі- та гомосексуальності, інших форм сексуальної поведінки. Гетеросексуальність (від heteros — інший, sexualis — статевий) — це статеве прагнення до індивідуума іншої статі. В основі гетеросексуальності лежить любов. Бісексуальність (від bis — двічі, sexualis — статевий) — наявність статевого прагнення до індивідуумів як своєї, так й іншої статі. Гомосексуальність (від homos — рівний, однаковий, sexualis — статевий) — це сексуальна орієнтація до партнера своєї статі. Згідно з даними А. Кінзі, 2-3% жінок та майже 4% чоловіків є гомосексуалістами. Еротика (від erotikos — любовний) — усі аспекти спілкування, культури та мистецтва, в яких відображається статеве прагнення у формі, прийнятній для більшості членів суспільства. Порнографія (від pornos — розпусник, grapho — пишу) — це описання статевих органів, статевого акту у літературі або мистецтві з метою досягти сексуального збуджейня, але у формі, неприйняній для більшості членів суспільства. Моногамія (від monos — один, gamos — шлюб) та полігамія (від polys — багато, gamos — шлюб). Велика кількість статевих клітин повинна схиляти чоловіків до полігамії, щоб дати можливість передати свої гени максимальній кількості нащадків, а дозрівання у жінок лише однієї яйцеклітини за 28 днів схиляє жінку до моногамії. Тому в моногамному шлюбі чоловік не завжди може задовольнити свої сексуальні потреби, але сексуальність жінки та її сексуальне сприйняття не залежить від репродуктивного циклу, тому ця невідповідність може зникати. Примати, окрім гібонів, полігамні, лише самка гібона теж здатна до статевого життя незалежно від репродуктивного циклу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Маточний цикл (зміни у матці)» з дисципліни «Валеологія»
