Стратегії та механізми підвищення ефективності контролю і регулювання грошових операцій
Методи поліпшення контролю та регулювання грошових опера-цій залежно від рівня, де вони приймаються, можна поділити на: а) загальносистемні та регіональні; б) індивідуальні (на рівні філії). До методів поліпшення контролю та регулювання грошових операцій на загальносистемному та регіональному рівнях відносять: 1. Використання централізованих депозитаріїв і взаємна ком-пенсація вимог і зобов’язань на регіональному рівні. Централізовані депозитарії дають змогу отримати додатковий прибуток. Відділення складають прогнози майбутніх рухів готівко-вих надходжень і платежів, а потім передають ці кошти, що пере-вищують обсяг, потрібний для здійснення основних операцій, у центральний депозитарій. Потім передані кошти переводяться у валюту чи в інші інвестиційні інструменти грошового ринку, необ-хідні для поліпшення результатів всієї системи. Це дає можливість: • підвищити ефективність використання готівкових коштів, що перебувають у розпорядженні діючих філій; • здійснити централізований контроль за валютами, в яких деноміновані ліквідні активи; • здійснити обмін інвестованих коштів для досягнення вищої дохідності і т. п. Механізм взаємної компенсації зобов’язань на регіональному рівні використовується ТНК для скорочення числа валютних операцій; філії, що діють у межах однієї системи, здійснюють ве-лику кількість валютних операцій між собою (клірингові та роз-рахункові операції). 2. Створення центрів повторного обліку та міжнародних фі-нансових філій. Центри повторного обліку, або центри повторних рахунків (Reinvoicing Centers), — це окремий підрозділ ТНК, що керує всіма транснаціональними механізмами внутрішньокорпоратив-ної торгівлі. Мета їх створення полягає у запобіганні урядового контролю, приховуванні прибутків у разі створення їх в офшорних зонах, перерозподілі прибутків, координуванні трансфертних цін. На-приклад, у Західній Європі використовується така практика ство-рення центрів повторного обліку. Фінансове управління ТНК за-сновує централізовану організацію, яка придбаває виставлені переказні векселі в іноземних валютах у західноєвропейських до-чірніх компаніях ТНК, а потім повторно виставляє їх діючим від-діленням у валютах країн їх місцезнаходження. Центри повтор-ного обліку виконують тільки паперову роботу і не мають ніяких товарних запасів. Вони можуть створюватися у будь-якій країні — не обов’язково це країна базування головної компанії чи філій. Використання центрів повторного обліку дозволяє: управляти валютними позиціями ТНК; здійснювати контроль за накопичен-ням готівкових коштів; об’єднати здійснення складних експорт-них оцінок валюти і систем контролю та регулювання грошових операцій для досягнення мети компанії. Міжнародні фінансові (або факторингові) компанії — альтернатива центрів повторного обліку, але на відміну від названих центрів вони не потребують великого адміністративного контролю. Міжнародні фінансові компанії здійснюють купівлю зобов’язань або виступають посередниками при купівлі зобов’язань у діючих відділень ТНК. Так ці компанії отримують можливість брати на се-бе валютні ризики, пов’язані з виставленням переказних векселів. 3. Установлення трансфертних цін, що було розглянуто вище. 4. Розроблення стратегії виплат. Виплати здійснюються у формі дивідендів, процентних ви-плат, компенсацій, комісій. Відділення, що виплачує дивіденди, передає потоки готівкових коштів, які повністю оподатковують-ся, а материнська компанія отримує дохід, що також повністю оподатковується. Процентні виплати, компенсації чи комісії за внутрішніми кредитами — це потоки готівкових коштів відді-лення, які звільняються від оподаткування (якщо це передбачено законом), а материнська компанія чи філія отримує дохід, що по-вністю оподатковується. 5. Виконання внутрішніх системних кредитів. Так, здійснення експортних операцій філії в країні з неконвер-тованою валютою з філією іншої країни і надання експортного кредиту, що дає можливість платити пізніше у валюті, яка знеці-нена. Філія, що діє на території країни з низькими процентними ставками, може брати більші кредити, а потім продавати надли-шкові грошові кошти центру повторного обліку. До методів поліпшення контролю та регулювання грошових операцій на індивідуальному рівні, тобто з урахуванням умов дія-льності філії в окремій країні, відносять: 1) прогнозування кошторисів майбутніх грошових надхо-джень і платежів; 2) зібрання грошових коштів та механізм внутрішніх кредитів; 3) прискорення або затримка розрахунків за зовнішньоторго-вельними операціями, що має місце тоді, коли очікуються зміни валютних курсів. До чинників, що ускладнюють здійснення контролю та регу-лювання грошових операцій як на системному, так і на індивіду-альному рівнях, можна віднести: • різницю у ставках прибутків за процентами, що вимагає різ-них затрат грошових коштів; • відмінності валютних систем, що передбачають різні форми урядового контролю за специфічними категоріями операцій або заморожування фондів; • постійні зміни валютних курсів і валютних процентних ставок; • значні відмінності національних податкових систем; • інфляційний ризик; • політичний ризик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Стратегії та механізми підвищення ефективності контролю і регулювання грошових операцій» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
