Для підготовки зарубіжних ринків до своєї продукції ТНК, як відомо, використовують таку послідовність дій: • експорт товару, що виробляється фірмою в країні походження; • надання ліцензії зарубіжній компанії для використання про-цесу чи технології виробництва (контрактні операції: ліцензуван-ня і франчайзинг); • поширення продукції за кордоном через дочірню компанію (спільні підприємства); • закордонне виробництво (створення за кордоном власного виробничого підрозділу). Кожна з названих форм має свої переваги і недоліки. Оптималь-ним вибором тієї чи іншої форми виходу на зарубіжні ринки фірми буде той, який забезпечує одержання максимального прибутку у заздалегідь визначений час з урахуванням обмежень, зумовлених рі-внем забезпеченості ресурсами, допустимим рівнем ризику. Для фірми пряме інвестування можна розглядати як діяль-ність, що задовольняє основні підприємницькі потреби, серед яких: по-перше, потреба у ринках; по-друге, потреба в ефектив-ності виробництва; по-третє, потреба в сировині; по-четверте, по-треба в інформаціях та технологіях; по-п’яте, потреба мінімізува-ти чи диверсифікувати ризики. Сучасна фінансова теорія стверджує, що фірми діють у такий спосіб, щоб максимізувати ринкову вартість акціонерного капіта-лу підприємства, що розподілений між його власниками. Якщо це твердження правильне, то пряме інвестування має сприяти досяг-ненню великих обсягів продажу, частки ринку і/чи прибутку. Мотиви здійснення прямих зарубіжних інвестицій можна по-яснити: по-перше недосконалістю ринку та роллю уряду на рин-ку; по-друге інтерналізацією та електричною теорією; по-третє, теорією портфеля. Недосконалість ринків продукції та факторів виробництва, фінансового ринку може виникнути: 1) природно 2) унаслідок ді-яльності уряду країни. Природно недосконалість ринків виникає, наприклад, у ре-зультаті обмеженого обсягу і певного місцезнаходження корис-них копалин. Недосконалість ринків «створюють» уряди країн шляхом введення тарифів і нетарифних бар’єрів для імпорту, податкових стимулів, субсидій і контролю за фінансовими угодами і таким чином ступінь монополістичного ціноутворення на ринках про-дукції і ресурсів може значно змінюватися залежно від країни. Створення Європейського Союзу — це також результат діяльно-сті урядів країн на ринку, які сприяли виникненню певних кон-курентних переваг для ряду фірм. Олігополістичні фірми отри-мують переваги у конкуренції через політику уряду і завдяки індивідуалізації своєї продукції, розширенню номенклатури про-дукції, отриманню патентів і авторських прав і т. п. ТНК недосконалість ринків враховують при: • розподілі виробництва між філіями з метою мінімізації витрат; • отриманні позики на євроринках з низькою вартістю; • використанні за кордоном дешевшої робочої сили; • розподілі прибутку між філіями з метою мінімізації податків; • розподілі відкритих валютних позицій між філіями з метою мінімізації загального валютного ризику; • використанні виробничої інформації, яка є власністю фірми, для випуску кращої продукції; • використанні виробничої технології в декількох філіях по всій земній кулі виробником транспортного устаткування; • нафтохімічна фірма використовує пріоритетну технологічну базу для розроблення вдосконалених методів виробництва. Інтерналізація й еклектична теорія. В еклектичній моделі відомого американського вченого Дж. Даннінга, яка дістала назву «правило OLI», враховані фактори, які впливають на можливості реалізації тієї або іншої форми виходу на зарубіжні ринки ТНК. Дж. Даннінг вважає, що при ухваленні інвестиційних рішень ТНК беруть до уваги наявність трьох основних умов: по-перше, специфічні конкурентні переваги (переваги власності) — ownership specific advantages (О); по-друге, переваги розміщення — location specific variables (L); по-третє, перевага інтерналізації — internalization incentive advantages (I). Перша умова пов’язана з можливістю отримання прибутку від створення власного вироб-ництва за кордоном, друга — з існуванням тих позитивних рис у країні, що приймає, які мають приваблювати ТНК. Третя умова полягає в тому, що створення виробництва за кордоном має бути більш привабливим, ніж на місцевому ринку. У випадку додер-жання тільки першої умови фірми спиратимуться на експортну діяльність, ліцензування або продаж патентів для обслуговування зарубіжних ринків. Якщо до першої умови додати третю, то пря-мі зарубіжні інвестиції стають найкращим засобом обслугову-вання зарубіжних ринків, але лише при існуванні конкретних географічних переваг. Конкретні географічні переваги можуть бути пов’язані з економічними і політичними факторами. Виді-ляють такі важливі економічні фактори: обсяги внутрішнього ри-нку; територіальне розміщення природних і матеріальних ресур-сів; ціна факторів виробництва, якість і продуктивність праці; вартість міжнародних перевезень і зв’язку. Таким чином, еклектична теорія у цілому передбачає існуван-ня позитивної кореляції між конкурентоспроможністю фірми і ступенем її інтерналізації, а також пов’язує міжнародний успіх не тільки з наявністю конкурентних переваг, а й з потенціалом їх глобальної мобілізації у межах створюваних внутрішньофірмо-вих ринків. Теорія портфеля. Ця теорія дає змогу зрозуміти причини пря-мих зарубіжних інвестицій ТНК. Теорія портфеля полягає у тому, що диверсифікований портфель може забезпечувати кращі загальні результати діяльності, ніж недиверсифікований достатньою мі-рою — добре складений портфель інвестиційних проектів може за-безпечити краще співвідношення ризику і прибутку. Також і ТНК, що диверсифікують свою діяльність і проникають на міжнародну арену, можуть досягти кращих співвідношень ризику і прибутку, ніж ті, хто діє в межах однієї країни. Отже, використання транснаціональними корпораціями пря-мих зарубіжних інвестицій обумовлено виробничо-економічними та маркетинговими, а також пропагандистськими, персональними й екологічними мотивами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Мотивація прямого зарубіжного інвестування ТНК» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
