Транснаціональні банки як основні суб’єкти міжнародної банківської справи
Основними суб’єктами міжнародної банківської справи сього-дні є транснаціональні банки (ТНБ) — головна організаційна фо-рма транснаціонального банківського капіталу. Транснаціональний банківський капітал є національним за по-ходженням та міжнародним за сферою діяльності. Він одночасно виступає складовою національної економіки і важливим елемен-том функціонування світового господарства. Коли банківський капітал переходить за національні межі, він зберігає національні особливості функціонування і водночас набуває рис банківського капіталу тієї держави, на території якої він починає діяти. Ці осо-бливості виявляються в засобах дії, сферах діяльності, перева-жанні тих чи інших банківських послуг, у специфіці організацій-них структур. Транснаціоналізація банківського капіталу — багатопланове явище, яке в сучасних умовах являє собою переміщення значної частини активів банків за кордон, базування за межами країни банківських послуг, налагодження місцевих довгострокових зв’язків промислових компаній і банків однієї і тієї самої країни за кордоном, відбувається також передання інформації, нових технологій, досвіду ведення банківської справи тощо. Транснаці-ональний банківський капітал дедалі активніше виконує посере-дницьку функцію в обміні знаннями, формує сукупну робочу си-лу в банківській сфері на інтернаціональній основі. Транснаціональний банківський капітал — категорія діалек-тична. Якщо у 60—70-ті роки можна було чітко визначити його національну належність, то зараз транснаціональний банківський капітал поступово з однонаціонального перетворюється у багато-національний. Форма функціонування тільки за рахунок націона-льних коштів поступово відмирає завдяки розвитку світового фі-нансового ринку. Акції ТНБ продаються на міжнародному ринку акцій, і їхніми власниками є акціонери різних країн. Отже, транс-національний банківський капітал перетворюється у багатонаціо-нальний. При цьому його національна належність визначається національною належністю контрольного пакета акцій, який є власністю тієї чи іншої організаційної структури транснаціональ-ного банківського капіталу. Таким чином, транснаціональний банківський капітал — це сукупність грошових капіталів, залучених транснаціональними банками для кредитно-розрахункових та інших операцій у різних країнах світу з метою отримання найбільшого прибутку. Транс-національний капітал своєю діяльністю сприяє зближенню наці-ональних економік. Однак є об’єктивні фактори, які гальмують процес транснаці-оналізації банківського капіталу. Серед них — втручання уряду в діяльність іноземних банків на території своїх держав, яке пов’язане із захистом конкурентоспроможності національного банківського капіталу. Транснаціональний банківський капітал як універсальний фе-номен світової економіки виражає відносини між: 1) групами транснаціональних банків, що загострює конкуренцію і сприяє підриву монополізму; 2) транснаціональним банківським капіталом та інтернаціоналізованою найманою працею; 3) транснаціональними і національними банківськими інсти-туціями. Транснаціональні банківські інституції, спираючись на економіку країн базування (а ТНБ переважно належать країнам з розвинутою економікою), сповна використовують переваги гло-бальної організації своїх операцій; національні банківські уста-нови намагаються завоювати ринок всередині окремих країн че-рез знання місцевих умов, володіння унікальними послугами чи технологіями, висококваліфікованими кадрами; 4) транснаціональними банками і державами. Держава — ва-гомий фактор розвитку транснаціонального банківського капіта-лу. Вона стимулює його діяльність, захищає його інтереси в од-них випадках і обмежує, регламентує і навіть забороняє його діяльність в інших. Транснаціональний банківський капітал спи-рається у своїх діях на державу, коли це йому вигідно, й ігнорує її закони й інтереси, йде на прямі конфлікти, коли заходи держа-ви протистоять його прагненням; 5) транснаціональними банками й іншими міжнародними кре-дитно-фінансовими організаціями (МБРР, МВФ, ЄБРР та ін.). Між ними складаються багатогранні відносини, завдяки яким акумулюється і перерозподіляється позичковий капітал між краї-нами залежно від їхнього економічного і політичного становища. Своєю діяльністю міжнародні кредитно-фінансові організації сприяють успішному функціонуванню ТНБ на території ряду країн, впливаючи на удосконалення правової бази, яка дає змогу прибутково працювати в багатьох країнах світу. При підготовці пріоритетних проектів для фінансування міжнародні фінансово-кредитні інституції у багатьох випадках пропонують ТНБ брати в них участь. У партнерстві з ТНБ приваблює те, що вони мають певну практику та досвід у фінансуванні значної кількості проек-тів як у державному, так і в приватному секторах економіки різ-них країн, тому що інвестиційна діяльність та надання консуль-таційних послуг щодо розроблення проектів — це невід’ємна частина їхньої діяльності. Так, згідно зі статутом ЄБРР максима-льні кошти, які можна виділити на проекти у приватному секторі, становлять 35 % від вартості проекту, решта капіталу на проекти у більшості випадків надходить від транснаціональних банків, які при цьому беруть на себе разом з ЄБРР певний ризик фінансу-вання проекту (проектне фінансування розглядається у темі «Міжнародний ринок банківських кредитів»). Усі особливості транснаціонального банківського капіталу на сучасному етапі дуже виразно можна спостерігати у функціону-ванні та принципах діяльності траснаціональних банків. Транс-національні банки ще з 70-х років мережами своїх підрозділів охопили всі без винятку країни — і з розвинутою економікою, і ті, що розвиваються, а з кінця 80-х років вони проникли через кордони країн колишньої соціалістичної співдружності. Сьогодні ТНБ проводять небачені раніше за масштабами операції як у кра-їнах базування, так і за їхніми межами; під їхнім контролем пере-бувають валютні та фінансові зв’язки між державами й економі-чні процеси у країнах. Транснаціональні банки відіграють важливу роль у сучасних процесах як на національному, так і на міжнародному рівні. Ось уже протягом близько 35 років один із відомих у світі журналів «Банкір» («The Banker») аналізує роботу великих банків світу. У 1970 р. вперше було опубліковано список 300 наймогут-ніших банків світу. Сьогодні до цього списку включено 1000 ба-нків. До найбільших банків світу, що входять за останніми дани-ми до першої п’ятірки за капіталом першого порядку (основних показників, за якими складається список, близько дев’яти), від-носять Citigroup (США), Mizuho Financial Group (Японія), Bank of America Corp. (США), JP Morgan Chase & Co. (США), HSBC Holdings (Велика Британія). Усі ці банки є транснаціональними. Експерти ООН до транснаціональних відносять банки з акти-вами не менше 2 млрд дол. і власною мережею філій не менше ніж у п’яти іноземних державах. У даному визначенні ми спосте-рігаємо кількісну характеристику транснаціонального банку, яка допомагає визначити міць банку, дати оцінку співвідношення сил у банківському секторі на міжнародному рівні й значною мірою прогнозувати тенденції розвитку діяльності транснаціональних банків. Якісна характеристика транснаціонального банку, на на-шу думку, знайшла своє відображення у такому визначенні ТНБ: це — різновид міжнародної кредитно-фінансової організації уні-версального типу, більша частина капіталу якої — національна, з широко розгалуженою мережею національних та закордонних підрозділів, чия діяльність сприяє посиленню міжнародних зв’язків фінансового капіталу і взаємодії національних економік. Хоча, що стосується «широко розгалуженої мережі», то останні дані свідчать, що, наприклад, транснаціональні банки Європи за-кривають свої відділення та філії. Така фінансова політика вели-ких банків відображає сучасну тенденцію до реорганізації бан-ківської мережі. Фінансисти вважають, що ця реорганізація має природний характер і викликається потребами бізнесу. Так, зага-льна кількість банківських відділень у Великобританії значно скоротилася: від 21,8 тис. відділень у 1985 р. до 15 тис. у 1999 р. 2, с. 51. На початку 2001 р. німецький банк Дрезднер банк (Dresdner Bank) ліквідував неприбуткові підрозділи закордонного корпоративного кредитування, закрив низку філій у Північній Америці, Індії, Китаї та Таїланді. Зараз банк призупиняє всі кре-дитні операції за межами Європи, які не пов’язані з його інвести-ційною діяльністю. Витрати на здійснення цієї реструктуризації становлять понад 200 млн євро, але у результаті очікується отримати 80—100 млн євро щорічної економії 3, с. 12. Взагалі на сучасному етапі спостерігається тенденція до укрупнення розмірів банку. Усього у світі на початку ХХІ ст. налічува-лося 847 банків з балансовою вартістю понад 100 млрд дол., бі-льше половини з них — європейські. Розміри банку мають значення для зниження вартості продукції, участі у великих про-ектах й управління ризиком. Крім того, тільки банк, що має пев-ну вагу, може мати у своєму розпорядженні спеціалістів для по-долання труднощів комплексного, глобалізованого фінансового світу. Інформаційні технології все більше стають умовою і ви-значальним фактором роботи транснаціональних банків. Завдяки інформаційній технології банки отримують швидкий доступ до даних, що стосуються поведінки клієнтів у різних країнах світу, їх структурування, статистики, галузей та ринків, дозволяють за-йматися управлінням ризиками на сучасному рівні. Транснаціо-нальні банки зростають завдяки концентрації і централізації на-ціонального капіталу. До основних принципів діяльності ТНБ відносять: • струнку організаційну структуру, яка має сприяти проведен-ню банківської політики на внутрішньому і зовнішньому ринках; • застосування наукового менеджменту; • соціальну відповідальність банку за свої справи; • довгострокове планування, яке підтримує впевненість акці-онерів у майбутньому банку; • якісне виконання своїх функцій, зосередження уваги на сво-їх клієнтах, забезпечення їх необхідними послугами; • розширення обсягів експансії банківського капіталу; • поєднання децентралізованого управління службовцями банківської групи і відповідальності за свою діяльність кожного під-розділу, кожної структурної ланки, кожного банківського праців-ника; • матеріальне стимулювання підвищення якості роботи. Основними функціями транснаціонального банку є: • фінансове, консультативне й інформаційне обслуговування ТНК усіх нефінансових секторів економіки у своїй країні й за кордоном; • кредитування держав; • обслуговування ринку євровалют; • участь у фінансуванні діяльності міжнародних кредитно-фінансових організацій; • фінансування іпотек; • розрахункове обслуговування населення; • інформаційний бізнес; • обслуговування ринку цінних паперів тощо. Виконання транснаціональними банками названих вище функцій сприяє прискоренню обігу капіталу, збільшенню масштабів зовнішньої торгівлі, поширенню науково-технічних досягнень, передової банківської технології, вирівнюванню платіжних бала-нсів країн, надходженню додаткових грошових ресурсів у країну.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Транснаціональні банки як основні суб’єкти міжнародної банківської справи» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
