Реферати статті публікації

ПРОСТИЙ ВЕКСЕЛЬ №


валюта платежу сума цифрами

місце складання дата складання
«___» _____________ 200__ р. ми заплатимо проти цього векселя
строк платежу назва того чи

іншого наказу,

кому або за наказом кого платіж має бути здійснений

валюта сума прописом
Підлягає сплаті в

місце платежу

назва банківської

установи
Рис. 1. Форма простого векселя
Переказний вексель — це безумовний письмовий наказ, адре-сований однією особою (векселедавцем) іншій особі (платникові) і підписаний особою, яка видала вексель про виплату на вимогу або на певну дату суми грошей третьому учасникові (одержува-чу) за його наказом, або пред’явникові.
У вексельній угоді беруть участь три сторони:
• векселедавець (трасант) — особа, яка виписує вексель і дає наказ про його оплату;
• платник за векселем (трасат) — особа, якій адресований на-каз про оплату векселя;
• одержувач грошей за векселем (бенефіціар) — особа, яка виставляє вексель до оплати й отримує гроші за векселем.
Основну відповідальність за оплату векселя несе трасат, який через акцепт векселя підтверджує свої зобов’язання щодо його оплати. Разом з ним несуть солідарну відповідальність (крім особливих випадків) й інші учасники угоди — векселедавець і особи, які в процесі обігу векселя дістали право користування ним за допомогою передавального напису.
Загальна схема розрахунків за векселем така. Трасант розпла-чується векселем з одержувачем грошей (бенефіціаром). Остан-ній виставляє вексель платникові (трасату) для акцепту. Акцеп-туючи вексель, трасат визнає його законним і підтверджує свої зобов’язання щодо оплати векселя. У разі неоплати векселя тра-сатом цей вексель буде пред’явлений векселедавцю. Типова фо-рма переказного векселя зображена на рис. 2.
Бувають випадки, коли векселедавець одночасно є й одержу-вачем грошей за векселем. У такому разі текст векселя такий: «Заплатіть мені або за моїм наказом...» (див. рис. 2).
У сучасній господарській практиці порівняно з XІX і почат-ком XX ст. сфера використання переказних векселів як платіжно-го засобу значно звузилася. Головна сфера його використання сьогодні — зовнішня торгівля. Тут вексель має ряд важливих пе-реваг, будучи інструментом кредитування і засібом урегулюван-ня боргів. Він дозволяє примирити інтереси покупця і продавця. Так, покупець, видавши вексель, отримує відстрочку платежу і може мобілізувати необхідну суму, реалізувавши куплений то-вар. З іншого боку, продавець, отримавши вексель як оплату за відвантажений товар, має можливість або зберігати його до за-кінчення строку, або заплатити цим векселем своїм контрагентам за поставку товару, або продати вексель банку й отримати за ним суму достроково з відрахуванням певного відсотка (дисконту).
Вексель може бути оплачений на вимогу або після пред’явлення. Але у багатьох векселях зазначається, що оплата здійсню-ється через N днів після пред’явлення (див. рис. 4.4). Пред’явлення в такому разі є моментом звернення до платника для акцептування векселя. Можливий варіант, коли оплата векселя передбачається через певну кількість днів після його складання.

ПЕРЕКАЗНИЙ ВЕКСЕЛЬ №


валюта платежу сума цифрами

місце складання дата складання
«___» _____________ 200__ р. ми заплатимо проти цього векселя
строк платежу назва

того чи іншого наказу,

кому або за наказом кого платіж має бути здійснений

валюта сума літерами
Платник
(трасат)
назва

Точна адреса

Підлягає сплаті в

місце платежу

назва банківської

установи
Рис. 2. Форма переказного векселя
Вексель може бути іменним («Платіть»), ордерним («Платіть N або за його наказом») і пред’явленим («Платіть пред’явнику»). Ордерний вексель передбачає можливість передавання права на отримання грошей за векселем іншій особі за допомогою переда-вального напису (індосаменту).
Відмінності простого векселя від переказного:
• це не наказ, а зобов’язання платити;
• векселедавець і платник — одна особа;
• простий вексель не потребує акцепту.
Особливим різновидом переказного векселя є банкнота, ви-пущена центральним банком.
Вексельна операція не обов’язково пов’язана з банком, можлива пряма оплата векселя боржником кредитору. Однак у банківській справі вексель відіграє особливо важливу роль. Кожна позика, видана банком, документується борговим зобов’язанням (век-селем), де вказані умови погашення кредиту. Таке боргове зо-бов’язання є головним юридичним свідченням боргу.
Банківський чек — письмовий наказ банку — володаря авуа-рів за кордоном своєму банку-кореспонденту про перерахування певної суми з його поточного рахунка власникові чека. Експор-тери, отримавши такий чек, продають його своїм банкам.
Чекова форма міжнародних розрахунків. У міжнародних розрахунках використовуються також чеки, які вперше з’явилися в XVI ст. у вигляді квитанції касирів, котрі за зберігання грошей стягували відсотки із вкладників. Розрахунок чеками — форма безготівкових розрахунків, у якій використовуються розрахунко-ві чеки. Чек виписується платником і передається одержувачеві грошей при відправленні йому товарів. При пред’явленні чека банку сума його зараховується на рахунок пред’явника.
Чек (cheque) — безумовний наказ клієнта банку, який веде його поточний рахунок, про сплату певної суми грошей пред’явникові чека або іншій, указаній на чеку особі. Цей інструмент особливо поширений у США, Канаді, Великобританії.
Платежі за допомогою чеків усе ще мають велике значення у світовому платіжному обігу; при цьому відрізняють банківські та приватні чеки.
Існують різні підстави для платежу за допомогою чека замість переказу. Так, чековим платежам надається перевага тоді, коли платникові невідомі номер рахунка та банк одержувача або якщо він виписує чек і сам його використовує для того, щоб одержати процентні переваги в результаті збільшення відстрочки платежу (пізніше дебетування його рахунка на суму еквівалента у зв’язку з тривалим терміном обігу — тривалість інкасової операції). При платежах у США, де не заведено здійснювати оплату переказами, дуже вигідно використовувати чеки, особливо, якщо одержувач платежу не має рахунка в банку-кореспонденті, який бере участь в операції. У цьому разі можна частково уникнути високого збо-ру американських кредитних установ за виставлення чека (в ос-новному при переказуванні відносно невеликих сум).
За допомогою чеків здійснюються також платежі у третіх ва-лютах, наприклад, у доларах США — до Аргентини, у фунтах стерлінгів — до Індонезії, причому вони часто передаються оде-ржувачеві платежу безпосередньо, а не через відповідну кредит-ну установу. Це дає переваги одержувачеві, оскільки він сам мо-же визначити момент переведення суми чека в національну валюту й по можливості дочекатися вигідного курсу.
Іншою причиною оплати за допомогою чека може бути мож-ливість миттєвого запису банком, який обслуговує зарубіжного одержувача, у кредит його рахунка еквівалента чека із зауважен-ням стосовно наступного надходження. А це означає прискорен-ня платежу, оскільки бенефіціар уже в день отримання чека може розпоряджатися його еквівалентом.
У міжнародних розрахунках заведено виставлення ордерного чека, при чому кредитні установи виписують свої чеки здебіль-шого тільки в ордерній формі та індосують їх повним або блан-ковим індосаментом. Ці банківські чеки мають відповідати вимо-гам чекового законодавства окремих країн з урахуванням Женевської угоди та Ганських постанов.
Щоб уникнути зловживань при передаванні чека на інкасо ба-нку-кореспонденту, національні кредитні установи використову-ють наведений нижче спрощений та непідписаний індосамент, що найчастіше застосовується:
Рау tо the оrdег оf аnу Ваnk,
Ваnкеr оr Тrаst Соmраnу Оплата за наказом будь-якого банку, банкіра або трастової компанії
Prior/or missing endorsement guaranteed Перший/або відсутній індосамент гарантується
Назва інституту Назва фірми
Чек — різновид переказного векселя, де платником є банк. Чеки використовують фізичні та юридичні особи для взаємних розрахунків. Власник рахунка отримує чекову книжку і виписує чеки в межах залишку коштів на рахунку (або більше цього за-лишку, якщо є домовленість про овердрафт).
Необхідні реквізити чека: назва банку, безумовний наказ про оплату суми, одержувач коштів, дата і місце виписування чека, підпис чекодавця. Чек може мати довільну форму і бути виписа-ним на звичайному аркуші паперу. Але, як правило, застосову-ється стандартна форма чека (див. рис. 4.5).
У верхньому правому куті чека зазначається кодовий номер банку, який використовується при сортуванні чеків. У нижньому рядку є цифри, надруковані магнітним чорнилом, що використо-вуються при комп’ютерній обробці чека: зліва направо — номер чека, кодовий номер банку, номер рахунка клієнта, сума чека.
Аналогічно векселю, залежно від того, на чию користь випи-сано чек, розрізняють такі види чеків:
• іменні (рау tо thе пате оf Н) — заплатіть тільки N;
• ордерні (рау tо thе order оf N) — заплатіть N або за його на-казом;
• на пред’явників (рау tо thе bearer) — заплатіть пред’явникові.
Чеки можуть використовуватися за індосаментом (передава-льний напис на зворотному боці чека). Цим самим власник чека передає право отримання грошей за чеком іншій особі.
Розрізняють чотири види індосаментів:
• Бланковий індосамент. Власник чека ставить на його зворо-тному боці свій підпис, унаслідок чого чек стає документом на пред’явника, і будь-який законний власник може отримати за ним кошти в банку.
• Іменний індосамент. Власник ставить на звороті свій під-пис і вказує ім’я особи, якій передається право на отримання ко-штів за чеком.
• Цільовий індосамент. Власник чека вказує на звороті мету передавання чека іншій особі й обмежує можливість отримання коштів за чеком. Найчастіше такий індосамент проголошує «Тільки для депонування». Іноді цей вид індосаменту використо-вується разом з іменним («заплатіть Джону Увину, тільки для депонування»).
• Безоборотний індосамент. Якщо власник чека хоче обме-жити або виключити можливість пред’явлення претензій за че-ком у разі його несплати, у тексті індосаменту він використовує слова «не обертається». Однак, щоб цей вираз був дійсним, банк, куди перераховуються гроші за чеком, повинен визнати йо-го за допомогою власного індосаменту.
Банк зобов’язаний перевіряти послідовність індосаментів, але не несе відповідальності за їх достовірність, тобто банк не відпо-відає за підроблення підписів індосантів.
• Чек з кросуванням. Можна обмежити право вилучення го-тівки з рахунка за чеком шляхом його кросування — проведення двох паралельних ліній на лицьовому боці чека. Це означає, що вказана в чеку сума має бути зарахована на рахунок його пред’явника в даному банку або переказана в інший банк безготівковим шляхом. Чек з кросуванням ускладнює використання ви-крадених чеків, оскільки за ними не можна отримати готівки. Че-ки можуть бути кросовані попередньо друкарським способом, і клієнт банку отримує чекову книжку з кросованими чеками.
Відомі різні форми кросування чека. Воно може бути спеціа-льним, коли між лініями вказується точне найменування банку і номер рахунка одержувача коштів чи назва банку і напис «не обертається, рахунок одержувача» («Smalltown Вапk, поt пеgоtiаblе, ассоипt оf рауее»). В інших випадках, якщо невідомий банк, куди переказуються кошти, між лініями пишуть: «апа Со», «Not Nеgоtіаblе», «А/с рауее».
Засвідчений чек. Банк спеціальним написом засвідчує підписи клієнта і наявність суми для оплати чека. Банк несе за ним відпо-відальність і не може відмовитися від оплати, для чого в момент засвідчення чека сума знімається з рахунка чекодавця і резерву-ється на особливому рахунку. На лицьовому боці чека ставиться штамп «сеrtіfed», дата, назва банку і підпис працівника банку. Хоча банк не зобов’язаний засвідчувати чек, це дуже поширена операція у великих банках.
Чек казначейства — чек, який містить підпис казначея банку і виписаний на банк (для погашення зобов’язань банку, купівлі устаткування для власних потреб тощо). Ці чеки надійні й охоче приймаються в процесі обігу. Інколи банки продають їх клієнтам як заміну менш цінних засвідчених чеків.
Зупинка платежу за чеком (stop payment). Чекодавець має право повідомити банк про відмову від оплати вже виданого че-ка. Якщо банк, маючи таке розпорядження, оплатить чек, він бере на себе витрати за чеком. Тому в банку ведеться спеціальна кар-тотека, де зазначені інструкції щодо припинення платежу. Однак така дія чекодавців не дуже заохочується, а в деяких випадках може навіть бути покарана штрафом, конфіскацією чекової кни-жки, призупиненням права видачі чеків або судовим покаранням. Крім того, банк не має права оплачувати чек, якщо він отримав повідомлення про смерть або банкрутство чекодавця.
Оплата чека — відповідальна операція для банку. Чеки мо-жуть бути підроблені, можуть мати різноманітні дефекти. Найча-стіше це такі порушення:
• підроблення підпису чекодавця;
• збільшення суми чека;
• датування датою, яка ще не настала;
• прострочення (якщо пройшло більше шести місяців між дата-ми виписки і пред’явлення чека, такий чек підлягає поверненню);
• виписка чека без покриття (несанкціонований овердрафт);
• пропуск у ланцюгу індосаментів.
Ризик, пов’язаний з видачею та оплатою чеків, може бути значно знижений завдяки гарантійній чековій картці (check guaranteecard). У Великобританії банки почали видавати ці карт-ки надійним і перевіреним клієнтам із середини 60-х років. Тепер вони набули значного поширення.
Гарантійна чекова картка є засобом ідентифікації власника рахунка в банку, який видав чекову книжку. Вона свідчить про те, що:
• клієнт банку може отримати готівку за чеком (у межах лімі-ту) у будь-якому відділенні цього банку (а не лише в тому, де ве-деться рахунок клієнта);
• чек, виданий клієнтом, буде оплачений незалежно від стану його рахунка і наявності на ньому достатньої суми. При викорис-танні гарантійної чекової картки необхідно виконати ряд умов, а саме:
• чек має бути підписаний у присутності касира банку, і під-пис повинен збігатися з підписом на картці;
• картка має бути не прострочена;
• чек повинен бути стандартної форми і мати код сортування, надрукований на картці.
Водночас наявність гарантійної чекової картки відкриває великі можливості для зловживань, оскільки оплата чека гарантується банком. Тому банки намагаються видавати чеки лише тим клієн-там, які довели свою чесність і відповідальність в операціях з бан-ком. У табл. 4.4 наведена порівняльна характеристика векселя і чека.
Таблиця 1
ВІДМІННІСТЬ ЧЕКА ВІД ПЕРЕКАЗНОГО ВЕКСЕЛЯ
Характеристики чека Характеристики векселя
Чек оплачується після пред’явлення Вексель може бути як на пред’явника, так і строковим документом
Чек виписується на банк Вексель не виписується на банк
Чек ніколи не акцептується банком Вексель має бути підписаний плат-ником
Чек здебільшого не перебуває в обі-гу (хоча може передаватися за індо-саментом), а прямо пред’являється в банк для оплати Вексель обертається, переходячи від одного власника до іншого
За чеком банк залишається відпові-дальним протягом шести років з мо-менту виписки (Великобританія) Особа, яка видала вексель, звільняється від відповідальності, якщо вексель не пред’явлений платникові протягом короткого терміну (оскіль-ки затримка збільшує можливість зловживань)
За чеком може бути виконане кросу-вання За векселем не може бути виконане просування
Якщо підпис на чеку підроблений, банк може відмовитися від оплати Підроблення підпису векселедавця не звільняє акцептанта від обов’язку оплатити вексель
Єврочеки (Eurocheque) — це стандартизовані чеки, які випус-каються банками — членами міжнародної організації єврочеків і супроводжуються спеціальною гарантійною карткою. Цей вид платіжних документів виник наприкінці 60-х років, коли ряд ве-ликих європейських банків надали своїм клієнтам право випису-вати чеки під час поїздок за кордон і отримувати за ними гроші у відділеннях зарубіжних банків-кореспондентів пред’явленням гарантійної картки.
Пізніше була введена єдина форма чека, яка дістала назву єв-рочека. Його почали видавати клієнтам фінансові установи (ко-мерційні банки, ощадні банки, поштові установи) багатьох євро-пейських країн, які приєдналися до системи єврочеків. Функції єврочекової картки розширилися: вона не лише гарантувала оплату чека в межах установленого ліміту, а й могла використо-вуватися як дебетна картка для зняття готівкових грошей у мере-жі банківських автоматів. Особливість єврочека полягає в тому, що його можна виписувати у валюті країни перебування: у Франції — у франках, в Іспанії — у песетах тощо. Чек прийма-ється для оплати за товари тисячами роздрібних торговельних установ у 40 країнах Європи і Північної Америки.
Єврочек (чек у євровалюті) виписується банком без попере-днього внеску клієнтом готівкових грошей і на більші суми в ра-хунок банківського кредиту строком до місяця; оплачується в будь-якій країні — учасниці угоди (з 1968 р.). За станом на поча-ток 1991 р. банки 21 країни виписували єврочеки. Єдина форма єврочеків, оплата їх тільки за умови пред’явлення власниками га-рантійних карток, контроль за обробкою єврочеків за допомогою ЕОМ сприяють удосконаленню розрахунків з міжнародного ту-ризму. З 60-х років XX ст. у міжнародних розрахунках активно використовуються кредитні картки.
Дорожній чек. Стандартний грошовий документ, який випи-сується в місцевій або іноземній валюті і використовується в по-їздках, закордонних подорожах для оплати товарів і отримання в банку готівки. Купуючи дорожній чек у банку, клієнт ставить на ньому свій підпис. Він знову мусить підписатися на чеку при ку-півлі товару й одержанні готівки, обидва підписи звіряються. У випадку, коли дорожній чек загублено або викрадено, власникові повертається його вартість.
Дорожній (туристичний) чек — платіжний документ, гро-шове зобов’язання (наказ) виплатити зазначену суму валюти його власникові. Дорожні чеки виписуються великими банками в на-ціональній та іноземних валютах різної вартості. Зразок підпису власника проставляється в момент продажу йому чека.
Сьогодні популярними є дорожні чеки: VISА, Аmerican Ехр-геss, Тhоmаs Сооk, Citicorp. Усі ці чеки — іменні, схема роботи з ними така: при купівлі чека покупець ставить свій підпис у від-веденому для цього місці, при одержанні готівки за нього —
в іншому. У разі, коли підписи збігаються, клієнт може отримати готівку. Як правило, за обмін чеків на місцеву валюту банки стя-гують певний процент — комісійні для покриття своїх витрат, розміри яких можуть значно відрізнятися в різних банках.
Дорожні чеки дуже зручні для українських клієнтів. Переду-сім для вивезення дорожніх чеків не потрібен спеціальний дозвіл, як це вимагається при вивезенні валюти готівкою.
Комерційна тратта (переказний комерційний вексель) — вимоги, виписані експертом чи кредитором на імпортера чи бор-жника.
Телеграфний чи електронний переказ — це такий спосіб пла-тежу, коли покупець платить банку за необхідну валюту, а банк передає по телеграфному чи електронному зв’язку платіжні ін-струкції банку-кореспонденту, в якому зберігається валютний депозит. Цей метод зазвичай використовується при переказуванні великих сум.
Альтернативою телеграфному переказу може бути поштовий переказ. У цьому разі інструкції відправляються поштою або банкір надає покупцеві вексель на пред’явника, а покупець відправ-ляє його авіапоштою продавцеві (одержувачу платежу). Напри-клад, американський імпортер може здійснити поштовий переказ векселя на пред’явника на 138 000 євро своєму іноземному по-стачальникові. Спочатку він купує цей вексель на пред’явника в Чейз Манхетен банк (Chase Manhattan Bank) у Нью-Йорку. Потім тратта відправляється поштою іноземному продавцеві, що може одержати за нею платіж у Франкфурті-на-Майні в євро.
Комерційні тратти виставляються експортерами покупцеві чи банку покупця. Якщо ці тратти призначені до оплати в іноземній валюті, то вони можуть і розглядатися як валюта. Експортер мо-же віддати розпорядження одному з банків, що обслуговують угоду, врахувати тратту, тобто дисконтувати (купити) її.
Міжнародний платіжний обіг через СВІФТ. Уже наприкінці 1960-х років між банками різних країн велися переговори про можливість здійснення міжнародного платіжного обігу при вико-ристанні комп’ютерної техніки у формі недокументарного пере-давання інформації, а також прискорення, полегшення та підви-щення її безпеки за допомогою автоматизації та стандартизації. Фірми, яким було доручено це дослідження, установили, що створення та функціонування міжнародної системи з передавання інформації, яка управляється за допомогою комп’ютерів, цілком можливе. Відповідно до рекомендацій цього дослідження у трав-ні 1973 р. 239 кредитних установ з 13 європейських країн, а та-кож США та Канади заснували Товариство світових міжбанків-ських фінансових телекомунікацій (СВІФТ) Society for Worldwide Interbank Financial Telekomunication — SWIFT). СВІФТ є найбі-льшою міжнародною мережею, що зв’язує національні кліринго-ві та банківські мережі, утворюючи світову фінансову систему телекомунікацій.
Членами СВІФТ можуть бути банки, які уповноважені вико-нувати міжнародні банківські операції і перебувають у країні, що має регіональний процесинговий центр. Власниками акцій СВІФТ можуть бути тільки банки, які є його членами. Член СВІФТ зо-бов’язаний дотримуватися його статуту і сплачувати всі витрати, пов’язані зі вступом і роботою в середовищі СВІФТ.
Система СВІФТ організована так, щоб банки різних країн, які обладнані терміналами різних моделей з різною швидкістю робо-ти, могли б без перешкод обмінюватися повідомленнями та ро-зуміти один одного.
Завданнями та цілями цього товариства, яке використовують зараз 2400 банків зі 115 країн-членів (з них 110 країн підключені до мережі СВІФТ), є планування, будування та функціонування міжнародної мережі комунікацій стандартизованими повідомлен-нями у міжнародних банківських операціях між його членами.
Слід зазначити, що СВІФТ є лише системою передавання да-них і не виконує жодних розрахункових функцій. Доручення, що передаються за його допомогою, ураховуються як проведення за відповідними рахунками «Ностро» і «Лоро» так само, як і при використанні традиційних платіжних документів.
Спочатку до мережі СВІФТ входило 239 банків з 15 країн Єв-ропи й Америки. 1992 р. до мережі СВІФТ було підключено вже більше 3000 фінансових організацій понад 80 країн.
Керівництво діяльністю СВІФТ здійснює Правління директо-рів, котре обирається кожного року загальними зборами.
Усі платіжні інструкції та інші повідомлення вводяться в сис-тему в стандартизованому форматі, який значно спрощує розу-міння повідомлень одержувачем та їх автоматизовану обробку. Стандартизація повідомлень була важливою передумовою для функціонування системи СВІФТ. У стандартах СВІФТ розрізня-ють три основні види: текст повідомлення, адреси та коди валют. Найбільші труднощі виникли при стандартизації тексту повідом-лення. Причиною цього були мовні особливості та різні звичаї країн — членів товариства.
У процесі стандартизації тексти повідомлень були поділені на дев’ять категорій (табл. 2).
Таблиця 2
КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕКСТІВ ТА КОДІВ ПОВІДОМЛЕНЬ
ЗА СИСТЕМОЮ СВІФТ
Назва Група
Системні повідомлення Виробничі функції
Перекази клієнтів, чеки Платіжний обіг, керування
готівкою та статус клієнта
Переказування суми через
кредитні установи Платіжний обіг, керування
готівкою та статус клієнта
Валютна торгівля
Опціони в іноземній валюті
Строкові операції
Грошова торгівля
Процентні з однією або
кількома валютами Валютна та грошова торгівля
Інкасо, кредитні листи Зовнішньоторговельне
фінансування
Цінні папери Цінні папери
Операції з цінними металами та
консорціальні операції Валютна та грошова торгівля
Документарні акредитиви, гарантії Зовнішньоторговельне
фінансування
Дорожні чеки Дорожні чеки
Балансовий звіт
Зміни відсотків
Виписки ностро
Обмін двосторонніми ключами
Сальдування
Запит статуса Платіжний обіг, керування
готівкою та статус клієнта
Загальна група Загальна інформація

Кожному виду повідомлень присвоювався трирозрядний но-мерний код. Усередині цих категорій кожному повідомленню за СВІФТ (Massage Туре = МТ) присвоюється трирозрядний код.
Наприклад, перекази клієнтів, що становлять більшу частину обсягу повідомлень, позначаються як МТ 100, а підтвердження валютних операцій — МТ 300.
Окремим валютам країн — членів Товариства присвоюється розроблений міжнародною організацією зі стандартів трирозряд-ний Альфа-код, при цьому перші дві цифри позначають країну, а третя — відповідну валюту. Ці скорочення не замінюють їх офі-ційної скороченої назви.
Скрізь, де можливо, СВІФТ використовує міжнародний стан-дарт 180. Але значна частина розроблених спеціально для СВІФТ текстових повідомлень отримує дедалі більше поширення поза межами системи і стає стандартом «де-факто» для фінансових повідомлень (операцій, трансакцій). Переваги таких стандартів також і в тому, що їх розробники одночасно є і їх користувачами, а відповідно мають можливість оперативно їх удосконалювати.
Адреси членів системи також були стандартизовані, причому кредитні установи одержали восьмирозрядну постійну СВІФТ-адресу, що за своєю функцією може зрівнятися з міжнародним банківським кодом.
Повідомлення для СВІФТ, що складаються з трьох частин — шапки (head), тексту повідомлення та трейлера (trailer), — від-правляються кредитним установам на відповідний національний концентратор (Київ). Там дані, що надійшли, «фокусуються», тобто концентруються та автоматизовано передаються по швид-ких лініях передач даних у відповідний центральний пульт управління (рахунковий центр СВІФТ) у Зетервуді (Нідерланди) або Калпепер (США).
Інформація про ключі, яка захищена за допомогою двосторон-ніх домовленостей між кредитними установами, підлягає формальній перевірці та проміжному зберіганню в центральному пульті управління, після чого вона надходить також у кредитні установи-одержувачі. Ключ СВІФТ, що підтверджує справжність інформації, є поліпшеною та автоматизованою версією першого коду, який використовувався між кредитними установами при телеграфних повідомленнях, якщо йшлося про повноваження або підтвердження грошових сум. Він розраховується виходячи з по-вного тексту повідомлення (замість окремих даних, що можливо при кодах). Цим гарантується, що будь-яка зміна у тексті повід-омлення може бути виявлена.
Той факт, що обмін секретною інформацією, наприклад, сек-ретними кодами, здійснюється із застосуванням паперу, багато хто розглядає як головну ваду в існуючому процесі забезпечення безпеки. Щоб зменшити пов’язані з цим ризики, у 1993 р. були введені дві нові послуги СВІФТ під загальною назвою «Пошире-на безпека для кінцевого користувача» — «User Security Enhancement», скорочено USЕ. Обидві ці послуги являють собою доповнення до існуючих заходів безпеки:
1. Обмін двобічними ключами (Bilateral Key Exchange — BKE) — це послуга, що дає змогу користувачеві здійснювати безпечний обмін ключами автентичності через мережу СВІФТ, не вдаючись при цьому до письмової кореспонденції.
2. За допомогою захищеного логін та селект (Secure Login and Select — SLS) користувач має можливість доступу до послуг СВІФТ шляхом застосування чіп-карт (ІСС) замість таблиць ло-гін та селект на папері.

Ви переглядаєте статтю (реферат): «Форми міжнародних розрахунків та механізми валютного ринку» з дисципліни «Міжнародні фінанси»

Реферати та публікації на інші теми:

Аудит обслуговуючих підприємств агропромислового комплексу Аудит збору на обов’язкове державне пенсійне страхування Внутрішня норма дохідності СУЧАСНИЙ МОНЕТАРИЗМ ЯК НАПРЯМ РОЗВИТКУ КІЛЬКІСНОЇ ТЕОРІЇ Контроль за дотриманням розрахункової дисципліни