Значення золота у валютній сфері. Відомо, що функцію сві-тових грошей історично виконували золото та срібло, а Паризька валютна система закріпила цю функцію тільки за золотом. Після Другої світової війни США у зв’язку зі зростанням свого валют-но-економічного потенціалу розгорнули боротьбу за панування долара під гаслом «долар краще за золото». 15 серпня 1971 р. США наклали «золоте ембарго» на розмін доларів для іноземних центральних банків і тим самим поклали початок процесу демо-нетизації золота, який був офіційно закріплений в угоді країн у Кінгстоні в січні 1976 р. і ратифікований необхідною більшістю країн у квітні 1978 р. Золото вийшло з грошового і валютного обігу й осіло в скарбах, а операції з цим благородним металом відбуваються сьогодні на особливих ринках. Але питання щодо ролі грошей у розвитку і функціонуванні валютної системі зали-шається суперечливим. Основні зміни ролі золота у валютній сфері наприкінці ХХ ст. — початку ХХІ ст. полягають у такому: 1. Кредитні гроші посунули золото з внутрішнього і міжнаро-дного обороту. Золото перестало прямо обмінюватися на товари, не установлюються золоті ціни. Золото також перестало безпосе-редньо обслуговувати як засіб обігу і платежу економічні зв’язки товаровиробників. Але золото зберігає важливу роль в економіч-ному обігу як надзвичайні світові гроші. Участь золота в міжна-родних валютних відносинах опосередковується нерозмінними кредитними грошима, і зосереджено золото на ринках, де відбу-вається їх фактичний розмін. 2. Функція грошей як засобу створення скарбів з виходом зо-лота з обігу набула нових рис. Скарби перестали виконувати фу-нкцію стихійного регулятора грошового обігу, тому що золото не може автоматично переходити зі скарбів в обіг, і навпаки, у зв’язку з нерозмінністю кредитних коштів. Але ця функція має певні особливості і не є застійною. Її зв’язок з внутрішніми і сві-товими ринками зберігся, хоча і значно змінився. Зв’язок приват-ної тезаврації з процесом виробництва проявляється у перетво-ренні частини капіталу в золото з метою збереження своєї реальної цінності в умовах інфляції і валютної кризи. Офіційні золоті запаси, зосереджені в центральних банках, фінансових ор-ганах держави і міжнародних валютно-фінансових організацій, мають інтернаціональне значення як міжнародні активи. Обсяг золотого запасу відображає валютно-фінансові позиції країни і служить одним із показників її кредитоспроможності. Обсяг державних та приватних скарбів, які становлять (понад 60 тис. т золота), що дорівнює видобутку золота у західному світі більш ніж за піввіку. Немає жодного товару, який би був накопи-чений у такому обсязі, як золото, тому золоті запаси важко реалі-зовувати без конфліктів. І сучасне товарне виробництво не виро-било альтернативи золоту у функції скарбів. Натуральні якості золота — однорідність, подільність, міцність, довговічність — най-більш відповідають вимогам, які ставляться до світових грошей. 3. У функції золота як світових грошей також відбулися зміни. По-перше, тенденція до обмеження міжнародних розрахунків зо-лотом завершилася тим, що відпала необхідність прямого (безпо-середнього) його використання в цій сфері. Хоча при золотому стандарті широко застосовувалися кредитні кошти міжнародних розрахунків, а золото служило лише для погашення пасивного сальдо платіжного балансу (цю функцію поряд із резервними ва-лютами золото виконує і зараз). По-друге, золото є світовими грошима, але при цьому зберігає їх трояке значення — служить загальним купівельним, платіжним засобом і матеріалізацією су-спільного багатства. Золото досі є загальним товаром світових грошей. За нього можна придбати на ринках золота необхідні ва-люти, а вже за ці валюти — будь-який товар і погасити заборго-ваність. У разі кризи роль золота як надзвичайних світових гро-шей зростає. Валютні кризи супроводжуються «втечею» від нестійких валют до золота у формі «золотих лихоманок». Країни, що розвиваються, отримали 46,5 т золота від МВФ у порядку по-вернення їх внесків, продали 20 т для погашення зовнішньої за-боргованості. Отже незважаючи на юридичну демонетизацію золота, воно продовжує відігравати важливу роль у міжнародних валютно-кредитних відносинах, яка полягає в такому: 1. Держави намагаються на певному рівні на випадок економі-чних, політичних, воєнних ускладнень підтримувати золоті резе-рви з урахуванням їх значення. З середини 1970-х років більшість країн періодично переоцінюють золоті резерви за ціною, орієнто-ваною на ринковий рівень. Центральні банки бережуть свої запа-си, а деякі купують їх на золотих аукціонах для поповнення (це переважно країни, що мають позитивне сальдо платіжного балан-су). 2. Центральні банки використовують свої золоті резерви для угод «своп», забезпечення міжнародних кредитів (прикладом є такі країни, як Італія, Португалія, Уругвай у середині 1970-х ро-ків, і країни, що розвиваються, у 1980-х роках). З метою покриття дефіциту платіжного балансу і проплати зовнішніх боргів вони періодично частину золота продають для поповнення валютних резервів (наприклад, Банк Англії, МВФ). У Європейському валю-тному союзі 20 % офіційних золотих запасів країн-членів служи-ли частковим забезпеченням емісії екю. Золото збережено в ак-тивах (10—15 Європейського центрального банку, що здійснює емісію євро з 1999 р. 3. На противагу політиці демонетизації, що була закріплена Ямайською валютною системою, ЄВС основана на частковому використанні золота в операціях між центральними банками і ЄФВС, з 1994 р. — Європейським валютним інститутом, з 1998 р. — Європейським центральним банком, 20 % офіційних золотих запасів країн — членів ЄВС служить частковим забезпе-ченням емісії екю, а з 1999 р. — євро. Отже, можна зробити висновок, що і в сучасних умовах збері-гаються певні якості золота як валютного металу, тобто золото продовжує виконувати важливу роль у валютній сфері надзви-чайних світових грошей. Сьогодні золотий запас існує в трьох формах: 1) централізовані запаси в казначейських і державних банках; 2) приватні накопичення фізичних та юридичних осіб (фірм, банків); 3) метал використовується в галузях економіки, наприклад у ювелірній та зубопротезній справі. Ринки золота: поняття, класифікація, особливості функці-онування. Ринки золота — це спеціальні центри торгівлі золотом, де здійснюється його регулярна купівля-продаж за ринковими ціна-ми з метою промислово-побутового споживання; приватної теза-врації; інвестицій; страхування ризику; спекуляції; придбання необхідної валюти для міжнародних розрахунків. Якщо розгля-нути ринок золота організаційно, то це консорціум з кількох бан-ків, що вповноважені здійснювати угоди із золотом. Вони здійс-нюють посередницькі операції між покупцями і продавцями й концентрують у себе їхні заяви, порівнюють їх і за взаємною до-мовленістю фіксують середній ринковий рівень ціни. Існують та-кож певні фірми, що здійснюють очищення і збереження золота, виготовлення зливків. Золоті ринки різняться: • за типом організації (біржовий і не біржовий ринки); • за формами товару, що обертається на них (зливки різної ва-ги і проб, монети різних випусків); • за ступенем легальності (легальні й чорні ринки). Ринки золота також поділяються залежно від режиму, який надає держава, на світові ринки (Лондон, Цюріх, Нью-Йорк, Гон-конг, Дубай та ін.); внутрішні вільні (Париж, Мідан, Стамбул, Ріо-де-Жанейро); місцеві контрольовані (Афіни, Каїр); чорні ри-нки (Бомбей та ін.). Джерелом пропозиції золота на ринку служить: новий видо-буток золота [основне джерело (до 80 пропозиції золота на ринку (до 2500 т на рік)]; державні резерви золота; приватні резе-рви золота; продаж золота інвесторів; продаж золота тезаврато-рів; продаж золота спекулянтами; контрабанда. Золото на ринки поставляється у вигляді стандартних зливків: зливки (наприклад, зливки міжнародного зразка 12,5 кг з пробою, не менше 995); золотих монет старого карбування; сувенірних монет; листів; пластин; проволок; золотих сертифікатів. Джерелом попиту на золото з економічного погляду є: промис-лово-побутове споживання; ювелірна промисловість; радіоелектро-ніка; атомно-ракетна техніка; зубопротезна галузь; приватна тезав-рація; інвестиції; спекулятивні угоди; купівля золота центральними банками для поповнення своїх золотовалютних запасів. У світі функціонує понад 50 ринків золота. Провідне місце на-лежить ринкам золота у Лондоні та Цюріху. Сьогодні великими держателями золота є США, ФРН, Швей-царія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди. На промислово роз-винені країни припадає понад 83 % світових централізованих за-пасів і 77 % загального світового запасу золотих резервів. МВФ теж є великим держателем золота, його сховище розміщене у Нью-Йорку, тут же зберігаються частково запаси 70-ти країн сві-ту. В останнє десятиріччя ХХ ст. і на початку ХХІ ст. спостеріга-ється розвиток ринків золота у США і збільшення активності американських золотих дилерів. Так, у жовтні 2003 р. зростання маси «жовтого металу» було викликане агресивною закупівлею золота окремими нью-йоркськими фондами, що вирішили зіграти на підвищення. Фонди зайняли найдовшу позицію за останні п’ять років до 2003 р. Залежно від мети, яку ставить перед собою інвестор, здійс-нюються ними такі операції із золотом, до яких відносять: • придбання реального золота для страхування ризику інфля-ційного знецінення грошей; • купівля акцій золотовидобувних компаній з метою отриман-ня високих дивідендів, прибутку й одночасного страхування інфляційного ризику; • строкові — форвардні і ф’ючерсні — угоди терміном 1, 3, 6 місяців із золотом для здійснення ризикованих (венчурних) інве-стицій. На ринку форвардних операцій здійснюється: хеджування з метою страхування ризику зміни ціни; спекулятивні строкові угоди — купівля-продаж золота з метою отримання прибутку; арбітражні операції із золотом з метою отримання прибутку у просторовому та часовому розриві: • угода «своп» із золотом — поєднання готівкової та строко-вої контругоди, — тобто дилер купує 2000 унцій золота на умо-вах готівкової угоди (за ціною 368 дол.) і одночасно продає 10 контрактів по 200 унцій на строк (за ціною 379 дол. за унцію); • своп угоди із золотом з метою придбання іноземної валюти для підкріплення офіційних валютних резервів; • паралельно не зменшуються масштаби приватної тезаврації (нагромадження приватними особами золота як скарбу). Отже, на ринках золота, як і на сучасних фінансових і товар-них ринках, спостерігається постійне зростання віртуальної час-тини (похідні інструменти) — ф’ючерси, опціони і т. п. —для підвищення ліквідності базового товару та хеджування ризиків, що сприяє отриманню значних прибутків. Оборот реального зо-лота з центрами у Лондоні і Цюріху становить усього 1—2 % від обороту ринку так званого паперового золота з центрами у Чика-го і Нью-Йорку. Золото сьогодні залишається досить надійним високоліквід-ним резервним активом центральних банків провідних країн сві-ту, хоча наприкінці 90-х років ХХ ст. намітилася тенденція про-дажу золота центральними банками ряду країн і МВФ з метою поновлення своїх валютних резервів. У першу п’ятірку країн з видобутку золота входять ПАР, США, Австралія, Канада, Росія. Новий видобуток золота зростає меншими темпами, ніж споживання. У структурі світового видо-бутку золота поступово скорочується частка провідних країн і збільшується частка країн, що розвиваються. Сьогодні у світі ак-тивно розвідують цілі неосвоєні регіони, які раніше були закриті для іноземних інвесторів. Зацікавлені в економічному розвитку і створенні робочих місць уряди забезпечують сприятливий режим для інвестицій. Зростають витрати на розвідування родовищ зо-лота в Африці, Латинській Америці, Азії. Дешева робоча сила, вигідний податковий режим у цих країнах сприяють зниженню собівартості добування золота. За даними аналітиків «Business Week», якщо собівартість добування золота у США становить до 240 дол., у ПАР — до 300 дол., то в багатьох нових районах вона дорівнює лише 100 дол. за трійську унцію золота (1 трійська — 31,1035 г). На світові ринки золото потрапляє через посередників-дилерів. Золоті дилери — це фірми, які є втіленням фінансової аристократії (як правило, їх налічується не більше 20). У вузько-му значенні власне золотими дилерами є лише п’ять фірм, які традиційно утворюють Лондонський ринок. Найстаріша з них виникла ще у ХVII ст., а «наймолодшій» — близько 150 років. Список лондонських дилерів очолює заснований у 1804 р. бан-кірський дім Ротшильдів (офіційна назва N. M. Rotchild and suns, Ltd). Діють і інші фірми, зокрема Mocata and Goldsmi, що входить до Standard chartered bank. До золотих дилерів відносять також «велику трійку» швейцарських банків із головними конторами у Цюріху. Питання про встановлення ціни на золото розглядається у темі «Регулювання міжнародних валютно-фінансових відносин». Ринок банківських металів в Україні. Організація торгівлі банківськими металами в Україні регламентована Законом України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і вико-ристання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та конт-роль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 р. № 637/97-ВР, а також «Положенням про організацію торгівлі банківськими ме-талами на валютному ринку України», затвердженим постановою Правління Національного банку України 24 лютого 1998 р. № 65. До дорогоцінних металів належать золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо). Банківськими металами називають дорогоцінні метали (золо-то, срібло, платина, метали платинової групи), доведені до най-вищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порош-ках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з до-рогоцінних металів. Найвищими пробами банківських металів визнаються проби не нижчі: • для золота — 995,0; • для срібла — 999,0; • для платини та паладію — 999,5. Банківські метали, які є об'єктом купівлі і продажу на валют-ному ринку України, існують у вигляді стандартних і міряних зливків та монет, вироблених з дорогоцінних металів. Банківські метали підлягають обов'язковій сертифікації через оформлення сертифіката якості — письмового документа або клейма визнаного афінажера, які засвідчують назву металу, його пробу (кількість часток хімічно чистого дорогоцінного металу на 1000 часток лігатурної маси) та серійний номер, а також назву компанії-виробника. Торгівлю банківськими металами здійснюють у межах прав, наданих чинним законодавством України, такі учасники валют-ного ринку: Національний банк України, Українська міжбанків-ська валютна біржа, уповноважені банки та уповноважені фінан-сово-кредитні установи на підставі ліцензії Національного банку України на право здійснення відповідних операцій з валютними цінностями. Торгівлю банківськими металами поділяють на оптову та роз-дрібну. Оптова торгівля банківськими металами здійснюється на УМВБ, а роздрібна — уповноваженими банками та уповноваже-ними фінансово-кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з ба-нківськими металами, безпосередньо через власні каси в опера-ційних залах уповноважених банків та фінансово-кредитних установ з фізичними особами — резидентами і нерезидентами. До оптової торгівлі належать операції купівлі-продажу за од-нією угодою або з одним контрагентом протягом робочого дня більше ніж 100 грамів золота, платини чи металів платинової групи або 1000 грамів срібла у зливках чи монетах у кількості понад 10 золотих, платинових або срібних монет. До роздрібної торгівлі відносять операції купівлі-продажу за однією угодою або з одним контрагентом протягом робочого дня не більше ніж 100 грамів золота, платини чи металів платинової групи або 1000 грамів срібла у зливках чи монетах у кількості не більше ніж 10 золотих, платинових або срібних монет. Роздрібна торгівля банківськими металами здійснюється від-повідно до нормативних актів, зокрема інструкцій Національного банку України з організації емісійно-касової роботи в установах банків України. Ринок банківських металів в Україні — це наймолодший сег-мент національного валютного ринку і відповідно фінансового ринку. Він розпочав свою діяльність як організований ринок у 1998 р. з відповідної постанови НБУ «Положення про організа-цію торгівлі банківськими металами на валютному ринку Украї-ни», яка встановила правила діяльності банків з банківськими ме-талами. У світі банки працюють переважно з безготівковими ме-талами, бо це не потребує зайвих витрат на перевезення та зберігання металу. Але український ринок банківських металів має переважно готівковий характер. Значна частина українського ринку банківських металів, як і в усьому світі, традиційно нале-жить золоту. Сьогодні спостерігається тенденція до збільшення кількості банків, які бажають працювати з банківськими металами, і це свідчить про чималий потенціал розвитку даного ринку і можли-вості отримувати вигоду від операцій на ньому як для банків, так і для клієнтів. На 1 жовтня 2003 р. ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України на операції з банківськими мета-лами на валютному ринку України мали 22 банки, 12 з яких роз-міщені в Києві та Київській області; на операції з банківськими металами на міжнародних ринках — сім банків, серед яких АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК», ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк, АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», ВАТ «Кредитпромбанк», ЗАТ КБ «ПриватБанк», АКБ «ІМЕКСБАНК». Для порівняння в 2000 р. ліцензію НБУ на опе-рації з банківськими металами на валютному ринку України мали 14 банків. Практично весь метал, який постачається в Україну, — інозе-много виробництва. Це пов’язано з так званим невизнанням укра-їнських афінажорів на світовому ринку. Загалом українські банки купують зливки банківських металів у Німеччині. Російське зо-лото не потрапляє в Україну у зв’язку з проблемами митного оформлення експорту російського золота, хоча російські афіна-жери виробляють традиційно якісне золото і з успіхом продають його на Заході. Все імпортне золото, що з’являється на українсь-кому ринку, тим чи іншим шляхом проходить через лондонський ринок металів. Ціна на золото на Лондонській біржі формується за результатами «фіксінгу» двічі на день у доларах США за трій-ську унцію. Фіксінг — це встановлення орієнтованої ціни золота, з урахуванням якої укладаються угоди. У жовтні 2003 р. лондон-ський фіксінг перебував у межах 370—375 дол. за трійську унцію (порівняно з тим самим періодом 2002 р. 282—283 дол.). Придба-ти золото за цінами лондонського ринку українському суб’єкту важко. Існує ряд перешкод, серед яких — виплата податків за зо-лото, що придбане за кордоном; отримання індивідуальної ліцен-зії на ввезення золота в Україну тощо. Головною проблемою українського ринку банківських металів залишається незначний попит на золото з боку інвесторів та юве-лірної промисловості. Із загальної значної кількості світових опе-рацій із золотом українські банки виконують найпростіші: • кредитування під заставу металу; • оренда депозитних комірок для зберігання банківського ме-талу; • передавання банку металу на зберігання; • продаж золотих монет і зливків фізичним особам; • розміщення готівкових банківських металів на банківський депозит (ставка за таким депозитом становить 2—6 % залежно від терміну депозиту, проценти можуть бути виплачені залежно від бажання клієнта — «металом» чи готівкою). Розвиток ринку золота і збільшення видів та обсягів операцій із золотом можуть сприяти збільшенню прибутків банків, поліп-шенню показників їхньої діяльності і тим самим підвищенню конкурентоспроможності банківської системи України. Отже, у світі склався цілодобовий діючий міжнародний рин-ковий механізм, який є ефективним засобом управління міжна-родними фінансовими потоками. На моніторах спеціальних ін-формаційних агентств у режимі реального часу відтворюються ринкові ціни, котирування, валютні курси, процентні ставки та інші валютно-фінансові умови міжнародних операцій незалежно від місця їх проведення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Значення золота у валютній сфері. Ринки золота» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
Європейського центрального банку, що здійснює емісію євро з 1999 р. 