Світовий фінансовий ринок. Особливості функціонування та структура міжнародного фінансового ринку
Ринки світової економіки можна поділити на: • ринки матеріальних (реальних) активів — нафта, газ, пше-ниця тощо; • ринок фінансових активів (фінансовий ринок). Названі ринки тісно взаємозв’язані, але темою нашого огляду є фінансовий ринок та особливості його функціонування. Фінансовий ринок — це система економічних і правових від-носин, пов’язаних із купівлею-продажем або випуском та обігом фінансових активів. Суб’єктами будь-якого фінансового ринку є: • учасники ринку: держави; юридичні та фізичні особи, які бажають придбати в корис-тування вільні фінансові ресурси; юридичні та фізичні особи, які потребують інвестицій; • фінансові посередники, які на стабільній та впорядкованій основі забезпечують перерозподіл фінансових ресурсів серед учасників ринку. Фінансові ринки виконують ряд важливих функцій, а саме: 1) забезпечують таку взаємодію покупців і продавців фінансо-вих активів, у результаті якої встановлюються ціни на фінансові активи, що зрівноважують попит і пропозицію на них; 2) фінансові ринки запроваджують механізм викупу в інвес-торів належних їм фінансових активів і тим самим підвищують ліквідність цих активів; 3) фінансові ринки сприяють знаходженню для кожного з кредиторів (позичальників) контрагента угоди, а також суттєво зменшують витрати на проведення операцій та інформаційні ви-трати. Через механізм фінансового ринку здійснюється акумулюван-ня та розміщення тимчасово вільного грошового капіталу. Класифікація фінансових ринків: 1) за умовами передавання фінансових ресурсів: • ринок позичкового капіталу; • ринок акціонерного капіталу; 2) за терміном обігу фінансових активів: • ринок грошей; • ринок капіталів; 3) залежно від того, нові фінансові активи пропонуються для продажу чи емітовані раніше: • первинний; • вторинний; 4) за місцем, де відбувається торгівля фінансовими актива-ми: • біржовий; • позабіржовий; 5) залежно від глобальності: • міжнародний; • національний: резидентів; нерезидентів. Темою нашого розгляду є світовий фінансовий ринок, який об’єднує національні фінансові ринки країн та міжнародний фі-нансовий ринок, що різняться умовами емісії та механізму обігу фінансових активів. У широкому розумінні до складу світового фінансового ринку належить також система офіційної міжнарод-ної фінансової допомоги, що формувалася у повоєнні роки і перед-бачає особливі умови перерозподілу фінансових ресурсів: міжде-ржавне кредитування, кредити міжнародних організацій, надання грантів. Окремо розглядають міжнародний рух золотовалютних резервів, що складаються з офіційних та приватних резервних фі-нансових активів. Світовий фінансовий ринок виник на основі інтеграційних процесів між національними фінансовими ринками (приблизно середина 60-х років ХХ ст.). Інтеграція фінансових ринків окре-мих країн виявлялась у зміцненні зв’язків, розширенні контактів між національними фінансовими ринками, їх прогресуючому пе-реплетенні. Об’єктивною основою становлення світового фінансового ри-нку стали: розвиток міжнародного поділу праці; інтернаціоналі-зація суспільного виробництва; концентрація і централізація фі-нансового капіталу. Інтернаціоналізація виробництва — основна передумова ін-тернаціоналізації капіталу. На світовому фінансовому ринку від-буваються процеси інтеграції, що ведуть до обмеження кола ва-лют, які на ньому обертаються, формування єдиної системи про-центних ставок. Водночас вони сприяють перетворенню провід-них національних компаній і банків у транснаціональні. Формування світового фінансового ринку на сучасному етапі відбувається під впливом процесу глобалізації національних фі-нансових ринків, чинниками якого є: 1) інтенсивне впровадження електронних технологій, комуні-каційних засобів та інформатизації, що робить високоефективни-ми інформаційну інфраструктуру фінансового ринку та систему розрахунків між учасниками ринку; 2) розширення видів та кількості пропонованих цінних паперів; 3) посилення ролі фінансових ринків як основного механізму перерозподілу фінансових ресурсів як у національному, так і в глобальному масштабі; 4) вплив приватизаційних процесів на потенційну пропозицію цінних паперів; 5) концентрація діяльності учасників ринку у світових фінан-сових центрах; 6) інституціоналізація фінансових ринків, тобто постійне збі-льшення частки інституційних учасників ринку (інвестиційних, страхових компаній, пенсійних фондів тощо); 7) лібералізація фінансових ринків, тобто створення законо-давства, що сприяє проникненню учасників ринку на фінансові ринки різних рівнів і стимулює їх активність. З функціонального погляду світовий фінансовий ринок — це система ринкових відносин, у якій об’єктом операцій виступає грошовий капітал і яка забезпечує акумуляцію та перерозподіл світових фінансових потоків, створюючи умови для безперервно-сті та рентабельності виробництва. Світовий фінансовий ринок з інституційного погляду — це сукупність банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових бірж, через які здійснюється рух світових фінансових потоків та які є посередниками перерозподілу фінансових активів між кредиторами і позичальниками, продавцями та покупцями фінансових ресурсів. Як уже зазначалося, світовий фінансовий ринок складається з національних ринків країн і з міжнародного фінансового ринку. Участь національних валютних, кредитних, фондових ринків в операціях світового ринку визначається такими факторами: • місцем країни у світовій системі господарства та її валютно-економічним становищем; • існуванням розвиненої кредитної системи і добре організо-ваної фондової біржі; • помірністю оподаткування; • пільгами валютного законодавства, яке дозволяє доступ іно-земним позичальникам на національний ринок та іноземних па-перів до біржового котирування; • зручним географічним положенням; • відносною стабільністю політичного режиму та ін. Міжнародний фінансовий ринок нині є глобальною системою акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх позича-льникам із різних країн на принципах ринкової конкуренції. Відмінності міжнародних фінансових ринків від національних полягають у тому, що перші мають величезні масштаби операцій (щоденні операції на світових фінансових ринках у 50 разів пере-вищують операції світової торгівлі товарами); у них відсутні гео-графічні кордони; операції проводяться цілодобово; використо-вуються валюти провідних країн світу, євро і частково СДР; учасниками їх переважно є першокласні банки, корпорації, фі-нансово-кредитні інститути з високим рейтингом; існує диверси-фікація сегментів ринку та інструментів операцій в умовах рево-люції сфери фінансових послуг; на них діють специфічні — міжнародні — процентні ставки; забезпечуються стандартизація операцій та високий ступінь інформаційних технологій, безпапе-рові операції на базі використання комп’ютерів. Головне призначення міжнародного фінансового ринку по-лягає в забезпеченні перерозподілу між країнами акумульованих вільних фінансових ресурсів для сталого економічного розвитку світового господарства й одержання від цих операцій певного доходу. Головною функцією міжнародного фінансового ринку є за-безпечення міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучати достатню кількість фінансових засобів у різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні. Міжнародний фінансовий ринок на сучасному етапі має такі особливості: • доступ на світові ринки довгострокового кредитування для більшості позичальників значно спрощений; • потрібні менші витрати на проведення операції; • ставляться менш жорсткі вимоги до розкриття інформації; • рівень участі, особливо інституційних інвесторів, на ринках боргових цінних паперів більший, ніж на ринках акцій, бо остан-ні є більш ризиковими (з інституційного погляду) порівняно з ринками боргових інструментів; • міжнародні ринки боргових цінних паперів перевищують за своїми обсягами міжнародні ринки акціонерного капіталу тощо. Структура міжнародного фінансового ринку. Цьому питан-ні в економічній літературі відводиться особливе місце, бо єдиної загальновизнаної структури фінансового ринку ще не існує. Це пов’язано з тим, що міжнародний фінансовий ринок являє собою дуже складну структуровану систему. Залежно від періоду закінчення операцій міжнародний фінан-совий ринок поділяють на: • ринок касових (поточних, «спот») операцій — передбачає торгівлю базовим активом, розрахунки за який здійснюються не пізніше другого робочого дня після укладення угоди; • ринок строкових угод — розрахунок здійснюється пізніше, ніж на другий робочий день після дати укладення угоди, тобто угода здійснюється більше трьох робочих днів. Міжнародний фінансовий ринок залежно від місця проведен-ня операцій поділяють на: • централізований — представлений біржами (біржовий ринок); • децентралізований (позабіржовий) світовий ринок — торгі-вля повністю децентралізована і здійснюється переважно через дилінгові системи, міжнародні телекомунікаційні системи, по те-лефону. Що стосується тісно пов’язаних між собою через систему міжнародних розрахунків сегментів, з яких складається міжнародний фінансовий ринок, то в економічній літературі їх класифіку-ють по-різному. Так, Т. С. Шемет дотримується такої структури міжнародних ринкових фінансових ресурсів [3, с. 306]: • короткостроковий (валютний) ринок — складається з корот-кострокових банківських кредитів та короткострокових цінних паперів; • середньо- і довгострокові євроринки (євроринки капіта-лів) — поділяються на ринок банківських кредитів та ринок між-народних цінних паперів. Останній складається з фінансових ак-тивів у вигляді всіх цінних паперів — акцій, облігацій та похідних від них так званих деривативів. Російський учений Д. М. Михайлов описує сучасну структуру світового фінансового ринку, складовими якого є міжнародні ринки. Д. М. Михайлов виділяє «грошовий ринок», «ринок деривати-вів» і «ринок капіталів». Усі ці три ринки об’єднують певні час-тини «кредитного ринку» і «ринку цінних паперів», залежно від строків реалізації майнових прав і типу зобов’язання. Як бачимо, у запропонованій структурі (рис. 3.3) всі сегменти міжнародного фінансового ринку тісно переплетені і взаємозв’язані, тому ви-значити їхні межі дуже складно. Зберігається поділ міжнародного фінансового ринку на гро-шовий ринок (включає: валютний ринок, ринок короткострокових позичок, ринок короткострокових фінансових активів та їх похі-дних) та ринок капіталу (включає: ринок цінних паперів і ринок середньострокових і довгострокових банківських позичок). Од-ночасно такий поділ, як вважається, використовується тільки для визначення строковості виданих чи інвестованих коштів. З боку пропозиції кредитних ресурсів визначальним фактором на гро-шовому ринку є ліквідність інструменту. У разі надання фінансо-вих ресурсів на ринку капіталів головними питаннями для інвес-тора є середньостроковий кредитний ризик позичальника, процентний ризик, політичний ризик тощо. Існує ще така точка зору щодо підсистем міжнародного фі-нансового ринку: ринок капіталів включає тільки ринок цінних паперів (акцій, облігацій), а ринок банківських кредитів — це са-мостійний сегмент ринку світового фінансового ринку, що охоп-лює: • грошовий (валютний) ринок; • ринок капіталів — це ринок зобов’язань тривалістю більше одного року, тобто довгострокових цінних паперів (акцій, обліга-цій та їх похідних, векселів, виписаних на термін понад один рік); • ринок банківських кредитів — це ринок індивідуалізованих, неуніфікованих боргових зобов’язань, які зазвичай виключають існування вторинного ринку; • євроринок — це світовий фінансовий ринок, на якому опе-рації з різними фінансовими інструментами здійснюються в єв-ровалютах, і тому він включає певні частини грошового ринку, ринку капіталів, ринку банківських кредитів. В економічній літературі вказується на існування об’єднання ринку банківських кредитів і ринку боргових цінних паперів під назвою «кредитний ринок». Відомий український фінансист О. Д. Василик (його погляди підтримує С. Я. Боринець) зазначає, що ці ринки не можна поєднувати під однією назвою, їх треба розглядати окремо, бо вони суттєво різняться, хоча такі цінні па-пери, як облігації, векселі, ноти, депозитні сертифікати, і мають боргову природу. По-перше, при одержанні коштів на кредитній основі їх власник не змінюється. При купівлі боргових цінних паперів власник коштів змінюється. Існують облігації конверто-вані в акції. По-друге, є певні відмінності й в одержанні доходу на вкладені кошти на ринку боргових цінних паперів і на ринку банківських кредитів. На підставі викладеного можна виділити такі основні сегмен-ти міжнародного фінансового ринку: 1) міжнародний валютний ринок, де відбуваються операції виключно з валютою; 2) міжнародний ринок банківських кредитів; 3) міжнародний ринок цінних паперів (фондовий ринок), який, у свою чергу, поділяється на: міжнародний ринок боргових цінних паперів; міжнародний ринок титулів власності (ринок акцій та депо-зитарних розписок); 4) міжнародний ринок похідних фінансових інструментів (де-ривативів) — ринок інструментів торгівлі фінансовим ризиком, ціни яких прив’язані до іншого фінансового чи реального активу (ціни товарів, ціни акцій, курсу валюти, процентної ставки); 5) євроринок, який включає інструменти названих вище сег-ментів міжнародного фінансового ринку, виражені в євровалюті. Останнім часом стали виділяти ще один окремий сегмент між-народного фінансового ринку — ринок страхових послуг. І за пев-ними ознаками сегментом міжнародного фінансового ринку мож-на назвати міжнародний ринок дорогоцінних металів і золота.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Світовий фінансовий ринок. Особливості функціонування та структура міжнародного фінансового ринку» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
